ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/2202.03.10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Бетон Комплекс”
до товариства з обмеженою відповідальністю „Монолітград”
про стягнення 85 871,26 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Коваль О.В. за дов. б/н від 24.11.2009 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Бетон Комплекс” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Монолітград” про стягнення 85 871,26 грн., у тому числі 76 243,7 грн. боргу, 6 762,71 грн. пені, 958,76 грн. 3% річних, 1 906,09 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 02.02.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з'явився, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судових засіданнях від останніх до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 02.03.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд -
10.12.2007 року між відповідачем та позивачем укладено Договір №33 про виготовлення та поставку товару. Згідно з п.1.1 зазначеного Договору позивач (виконавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити відповідачеві (замовник) замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар відповідно до прайс-листа виконавця, далі товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язується здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Відповідно до п.5.2 Договору №33 товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується Замовником, на підставі товарно-транспортних накладних.
Пункт 5.3 Договору №33 встановлює, що замовник письмово повідомляє осіб, уповноважених приймати товар.
Згідно з п.6.6 Договору №33 передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару, що поставляється.
Відповідно до п.6.7 Договору №33 дата, години та хвилини поставки вказується у товарно-транспортній накладній про прийняття товару, що є датою поставки товару.
Відповідно до п.6.9 Договору №33 про отримання товару на об'єкту поставки (замовлена адреса) уповноважена особа замовника повинна розписатися у товарно-транспортній накладній.
Оплата здійснюється замовником на підставі цього Договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару (п.7.4 Договору №33).
Всупереч умовам Договору №33 відповідач не сплатив вартість частини отриманого товару, в наслідок чого в нього утворилась заборгованість у розмірі 76 243,70 грн.
01.06.2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату боргу за поставлений товар. Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Як свідчать матеріали справи протягом лютого 2009 року відповідач отримав від позивача товару на загальну суму 83 363,33 грн., зокрема:
Накладна №ДатаТТН №ДатаЦіна товару, грн.
12264325.02.200936402825.02.2009484,49
12430601.04.200936934602.04.20092656,13
12254501.03.200936465201.03.20095755,78
12243125.02.200936443127.03.2009782,02
12230823.02.200936405325.02.20091858,97
36397524.02.2009
36409625.02.2009
12229623.02.200936397924.02.20095768,52
12224720.02.200936384223.02.2009
36370321.02.20091967,57
12218919.02.200936362220.02.2009
36357020.02.20091942,42
12218019.02.200936363520.02.2009
36364220.02.20095213,18
12210717.02.200936324318.02.2009587,18
12190713.02.200936296916.02.20095381,2
12190313.02.200936294316.02.20094410,96
36271714.02.2009
36307217.02.2009
36300416.02.2009
36332318.02.2009
36316317.02.2009
12170710.02.200936218811.02.20095921,52
12165209.02.200936208710.02.20098755,01
36202410.02.2009
36214911.02.2009
36224411.02.2009
36234012.02.2009
36243212.02.2009
36250813.02.2009
12141204.02.200936147705.02.200913636,03
36141705.02.2009
36163606.02.2009
36155506.02.2009
36175507.02.2009
36170007.02.2009
36182708.02.2009
36179408.02.2009
36192609.02.2009
36185509.02.2009
12138004.02.200936133604.02.20096406,67
36132604.02.2009
12135703.02.200936129804.02.20093100,14
36133904.02.2009
12117401.02.200936095901.02.20091639,08
36098101.02.2009
12118601.02.200936105302.02.20092585,33
36110202.02.2009
12216218.02.200936346319.02.20091513,96
36340919.02.2009
12128702.02.200936117803.02.20092997,17
36123203.02.2009
Разом83363,33
Товарно-транспортні накладні складені у відповідності до вимог законодавства України, отримання товару відповідачем підтверджується підписами посадових осіб відповідача та штампом будівельної дільниці відповідача.
Таким чином факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, і відповідачем не заперечується. Однак відповідач у встановлені законодавством та договором строки не розрахувався.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором №33 не встановлюється строку виконання грошового зобов'язання відповідачем. В той же час позивачем надано докази направлення на адресу відповідача вимоги про сплату коштів за отриманий в рамках Договору №33 товар. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідна вимога була вручена відповідачеві 01.06.2009 року. Таким чином відповідач був повинен виконати обов'язок зі сплати вартості отриманого за Договором №33 товару до 08.06.2009 року.
Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, доказів виконання грошового зобов'язання не надав.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відтак суд вбачає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 76 243,7 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п.8.2 Договору №33 за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 762,71 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказане суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 958,76 грн. 3% річних, 1 906,09 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Монолітград” (02105, Україна, м. Київ, вул. Тампере, 11-А, код 34876103 з будь-якого разунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бетон Комплекс” (04074, Україна, м. Київ, вул. Резервна, 8, код 04012164) 76 243,7 грн. (сімдесят шість тисяч двісті сорок три гривні сімдесят копійок) основного боргу, 6 762,71 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят дві гривні сімдесят одну копійку) пені, 958,76 грн. (дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень сімдесят шість копійок) 3% річних, 1 906,09 грн. (тисяча дев'ятсот шість гривень дев'ять копійок) збитків від інфляції, 860 (вісімсот шістдесят гривень) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова