Справа № 2-А-27/10
2010р.
19 травня 2010р. м. Одеса
Суворовський районний суду м. Одеси, у складі:
Головуючого - судді Малиновського О.М.,
при секретарі - Дашковській Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради - про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які на протязі розгляду справи уточнювала та доповнювала. В остаточній позовній заяві ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів м. Одеси № 1006 від 01.11.1995р. про надання дозволу на продаж частки квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1;
- зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради компенсувати матеріальні збитки, заподіяні рішенням виконавчого органу місцевих рад, шляхом надання ОСОБА_1 іншої двокімнатної квартири, загальною площею не менше від 50 квадратних метрів;
- зобов'язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради видати ОСОБА_1 ордер на двокімнатну квартиру, загальною площею не менше від 50 квадратних метрів;
- стягнути з виконавчого комітету Одеської міської ради моральну шкоду в розмірі 15000 гривень;
- стягнути понесені судові витрати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що рішенням виконавчого комітету Суворовської ради народних депутатів від 01.11.1995р., без будь-яких законних на те підстав, в той час коли відносно неї була встановлена опіка, було надано дозвіл її матері - ОСОБА_2 на продаж належній їй ? частки квартири АДРЕСА_1. На підставі даного рішення її мати продала квартиру. Починаючи з вересня 1996р. по липень 2003р. вона перебувала в інтернаті. Неправомірне рішення привело до продажу квартири, частка якої належала їй на праві власності, тим самим суб'єкт владних повноважень, на її думку, позбавив її права на житлову площу. На думку позивача такий продаж позбавив її права не на частку квартири, а на всю квартиру, оскільки вона в наступному втратила право на спадкування належної її матері частки квартири, після її смерті в 1997 році. Посилаючись на незаконне позбавлення її житла та заподіяння їй душевних страждань, просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі зазначеному вище.
В судовому засіданні позивач та її представник пред'явлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представник Суворовської районної адміністрації ОМР в судове засідання не явився без поважних на те причин, надіславши до суду заперечення в яких пред'явлені позовні вимоги не визнав посилаючись на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності та безпідставність пред'явлених позовних вимог.
Представник Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила, що виконавчий комітет Одеської міської ради не є правонаступником виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів м. Одеси, в зв'язку з ліквідацією останньої ради. На думку представника, рішення №1006 від 01.11.1995р. було ухвалено районною радою на законних підставах в той час, коли мати ОСОБА_1 не була у встановленому порядку позбавлена батьківських прав.
Під час розгляду справи, за заявою позивачки, пред'явлені позовні вимоги до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, ухвалою суду від 19.05.2010р. були залишені без розгляду.
Суд заслухавши сторін по справі, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.128 КпШС України, опіка та піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Згідно ч.1 ст.14 ЦК УРСР (в ред.1963р.), який був чинним на час виникнення між сторонами правовідносин, за неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяті років, угоди здійснюють від їх імені батьки (усиновителі) або опікуни. Статтею 145 КпШС України передбачено, що опікун не вправі без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладання, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації, тощо.
Згідно ч.1 ст.144 КпШС України, опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають угоди від імені і в інтересах підопічних, діючи як їх законні представники.
Пунктом 20 правил опіки і піклування в Українській РСР, затверджених наказом від 15.07.1971р. (далі за текстом „Правила”), управління майном, що належить особам, над яким встановлена опіка чи піклування або які влаштовані в дитячі будинки, учбові заклади та будинки-інтернату для престарілих і інвалідів, здійснюються опікунами чи піклувальниками.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.10.1995р. управлянням житлово-комунального господарства виконавчого комітету ОМР, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та її малолітній дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів м. Одеси № 842/1 від 18.11.1994р., в зв'язку з тим, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з 31.10.1994року перебувала в розшуку, як безвісно відсутня, її батько ОСОБА_3 з дитиною не проживав, тобто дитина лишилась без батьківського піклування, ОСОБА_4 була призначена опікуном над малолітньою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідає вимогам нормам ст.131 КпШС України та п.9 Правила.
В наступному, виконавчий комітет Суворовської райради народних депутатів, без урахування згоди опікуна, - ОСОБА_4 як законного представника ОСОБА_1, 01.11.1995р. ухвалив протиправне рішення, яким надав ОСОБА_2 дозвіл на продаж частки квартири, яка належала на праві приватної власності неповнолітній ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 в свою чергу 03.11.1995р. за договором купівлі-продажу, посвідченого на Одеській товарній біржі, продала квартиру АДРЕСА_1. Тобто, виконавчий комітет Суворовської райради народних депутатів знаючи, що над ОСОБА_1 була встановлена опіка, її законним представником була призначена її бабуся ОСОБА_4, без законних на те підстав надав дозвіл на продаж частки квартири, який не відповідав інтересам малолітньої дитини, тим самим фактично позбавив ОСОБА_1 права власності на житло. Таким чином, прийняте без законних на те підстав рішення виконавчого комітету № 1006 від 01.11.1995р. слідує визнати протиправним та таким, що порушило житлові права малолітньої ОСОБА_1
В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 за станом свого здоров'я та матеріального положення не мала можливості здійснювати опіку над її онучкою - ОСОБА_1, виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів було прийнято рішення № 787 від 31.07.1996р., яким було надано направлення на виховання ОСОБА_1 до школи-інтернату на повне державне забезпечення. Пунктом 2 даного рішення, в той час коли квартира була продана, за малолітньою ОСОБА_1 безпідставно була закріплена частка квартири АДРЕСА_1. В школі-інтернаті №4 ОСОБА_1, перебуваючи на повному державному забезпечені, виховувалась з 17.09.1996р. по 20.06.2003р., яка дитина за якою закріплене житло.
В наступному, ОСОБА_4 була звільнена від обов'язків опікуна по відношенню до ОСОБА_1, згідно розпорядження Суворовської районної адміністрації виконкому ОМР № 143р. від 16.02.1998р.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а/з про смерть № 1014 від 06.05.1997р. по першому відділу РАГС Суворовського районного управління юстиції м. Одеси). Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/з № 3732 від 18.04.2005р. по першому відділу РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси).
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими. Проте, суд вважає, що позов в частині зобов'язання виконавчий комітет Одеської міської ради поновити порушено право ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, шляхом зобов'язання забезпечити позивачку окремим благоустроєним житловим приміщенням, яке повинно відповідати вимогам даного населеного пункту, у відповідності до санітарних та технічних норм. При цьому, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_5, будучи власником ? частини квартири, мала право на розпорядження своєю часткою в квартирі. Отже підстав для задоволення позовних вимог, щодо зобов'язання виконавчий комітет забезпечити позивачку двокімнатною квартирою не має.
Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно до ч.2 ст.58 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, яка діяла на час виникнення правовідносин, шкода, завдана в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого та регіонального самоврядування, відшкодовується ними в повному обсязі за рахунок власних коштів (далі за текстом Закон України „Про місцеві Ради”).
З урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги, що рішенням органу місцевого самоврядування малолітню особу було незаконно позбавлено житла, суд вважає, що пред'явлені позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з виконавчого комітету Одеської міської ради моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
Суд не приймає до уваги заперечення представника виконавчого комітету Одеської міської ради, яка зазначала, що виконком не є правонаступником виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів м. Одеси, з наступних підстав.
Рішенням № 21 Суворовської районної ради народних депутатів УІ Сесії ХХІІ скликання, виконавчий комітет Суворовської районної ради народних депутатів м. Одеси був ліквідований.
Згідно ст.50 Закону України „Про місцеві Ради”, районні в містах Ради народних депутатів є складовою частиною міського самоврядування. Районна в місті Рада та її виконавчий комітет здійснюють повноваження, делеговані їм міською Радою та її виконавчим комітетом, а також обласною державною адміністрацією в обсязі, необхідному для забезпечення колективних потреб громадян району. Районна в місті Рада та її виконавчий комітет несуть відповідальність перед міською Радою та її виконавчим комітетом за виконання делегованих їм повноважень. Делегування міською Радою та її виконавчим комітетом окремих повноважень районній у місті Раді та її виконавчому комітету є обов'язковим.
Отже з урахуванням ліквідації виконавчого комітету, приймаючи до уваги ст. 50 Закону України „Про місцеві Ради”, виконавчий комітет Одеської міської ради є органом який повинен відповідати по пред'явленим вимогам, а отже є належним відповідачем по даній справі. Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради є новоутвореним органом місцевого самоврядування з делегованими функціями міської Ради, відповідно до ст.140 Конституції України, а тому не може виступати правонаступником, після ліквідації виконавчого комітету Суворовської райради народних депутатів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради видати на ім'я ОСОБА_1 ордер на житлову площу, суд вважає, що такі вимоги є передчасні, так як з боку районної адміністрації права та охоронювані законом інтереси не порушувались, а тому підстави для видачі такого ордеру на даний час відсутні.
Судом також не приймаються до уваги посилання представника відповідача - Суворовської районної адміністрації ОМР, на застосування строків позовної давності, оскільки на правовідносини, які виникли між сторонами, строк позовної давності не застосовується.
Відповідно до ст.90 КАС України, постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. „Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, суд частково стягує з виконавчого комітету Одеської міської ради, витрати на правову допомогу понесені ОСОБА_1 в розмірі 8039,20 гривень.
Керуючись ст. ст. 10,11,76,79,160,161,163 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів м. Одеси № 1006 від 01.11.1995р., яким було надано ОСОБА_2 дозвіл на продаж частки квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради поновити порушені житлові права ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, забезпечивши її окремим благоустроєним житловим приміщенням, яке повинно відповідати вимогам даного населеного пункту, у відповідності до санітарних та технічних норм.
Стягнути з виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 заподіну моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та судові витрати понесені нею на правову допомогу в розмірі 8039 гривень 20 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 21.05.2010р.
Суддя -