23.02.2021 року м.Одеса
Єдиний унікальний номер справи 1527/4804/12
Апеляційне провадження №22-ц/813/2545/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),
суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 квітня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Кисельова В.К.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до держави Україна в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у якому просив суд стягнути за рахунок державного бюджету 3 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи в суді.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 квітня 2008 року позивач перебував під слідством та судом по кримінальній справі за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 ст. 190 КК України - шахрайство, вчинене у великих розмірах, частиною 2 - за дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, та частиною 3 ст. 358 КК України - за підроблення та використання завідомо підробленого документу, в редакції Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року, за якими він не визнав себе винним. У зв'язку з чим, тривалий час знаходився під вартою. На час пред'явлення позову розгляд кримінальної справи тривав.
Позивач вважав, що у зв'язку зпроцесуальною несумлінністю і штучною процесуальною тяганиною з боку прокуратури Одеської області, що підтримувала державне обвинувачення у суді, були суттєво порушені розумні строки розгляду кримінальної справи, внаслідок чого йому завдана моральна шкода.
Тяганина судового розгляду кримінальної справи у суді протягом 8 років 6 місяців є процесуальним зловживанням службовим положенням з боку прокуратури Одеської області та тиском на нього з метою зізнання у скоєнні злочинів, які він не вчиняв.
Представник прокуратури Одеської області позов не визнала за його безпідставністю та недоведеністю.
Інші відповідачі свого ставлення до позовних вимог не висловили.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 13 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року вказане рішення залишено без змін (т.2 а.с.173-178, т.3 а.с.52-55).
Судові рішення мотивовані недоведенням ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки судові засідання при розгляді кримінальної справи відкладались за різних причин, неявка прокурора не мала систематичного характеру, а тому і підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зокрема Верховний Суд звернув увагу на таке:
- у розумінні Європейського суду з прав людини для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження;
- апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що неявка прокурора в судові засідання не носила систематичного характеру. Разом з тим, він не дав жодної правової оцінки посиланням в апеляційній скарзі на наведені судові рішення, якими встановлено порушення розумних строків розгляду кримінальної справи та факт неодноразової неявки в судове засідання прокурора, належним чином повідомленого про день, час та місце розгляду справи;
- поза увагою суду залишилась та обставина, що на момент вирішення судом цієї справи, судовий розгляд кримінальної справи тривав значний період - 8 років 6 місяців за відсутності остаточного вироку, а також не з'ясовано, чи сприяв сам ОСОБА_1 збільшенню тривалості кримінального провадження;
- твердження апеляційного суду про право позивача на звернення з позовом про відшкодування шкоди в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не може бути підставою для відмови в позові, оскільки предметом цього спору є відшкодування шкоди внаслідок порушення розумних строків розгляду кримінальної справи, а дія наведеного закону не розповсюджується на дані правовідносини (т.3 а.с.111-115).
Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 13 квітня 2017 року та задовольнити його позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відносно предмету спору та вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в рішенні, що позов поданий у зв'язку з виникненням у позивача права на реабілітацію і відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду, але його позов заявлений з підстав порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини про порушення строків розгляду кримінальної справи у суді (т.2 а.с.181-197).
Відзив прокуратури Одеської області на апеляційну скаргу мотивований тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права (т.3 а.с.19-22).
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Право та ефективні засоби правового захисту для оскарження тривалості кримінального провадження
Щодо права
Метою статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на ефективний засіб правового захисту є надання засобу, за допомогою якого особи могли б отримати на національному рівні відшкодування шкоди, завданої порушенням їхніх конвенційних прав, перш ніж задіяти міжнародний механізм подання скарги до Європейського Суду з прав людини (справа «Кудла проти Польщі» (Case of Kudіa v. Poland) рішення від 26 жовтня 2000 року, заява 30210/96, пункт 152).
В справі «Класс проти Німеччини» (Case of Klass and others v. Germany)Європейський Суд зауважив, що, згідно зі статтею 13 Конвенції, у випадку, коли особа вважає свої права та інтереси порушеними внаслідок прийняття заходів, які, як вона стверджує, суперечать Конвенції, ця особа повинна мати засіб правового захисту в національному органі як для прийняття рішення за її скаргою, так і, якщо необхідно, для отримання відшкодування. Таким чином, статтю 13 Конвенції необхідно тлумачити як положення, що гарантує «ефективний засіб правового захисту в національному органі» кожному, хто заявляє про факт порушення його прав і свобод, гарантованих Конвенцією (рішення від 6 вересня 1978 року, заява №5029/71, пункт 64).
У той же час засіб правового захисту, гарантований статтею 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з точки зору закону, так і на практиці в тому сенсі, що він дозволяє або запобігти оскаржуваному порушенню чи його продовженню, або забезпечує належне відшкодування шкоди, завданої будь-яким порушенням, яке вже мало місце (справа «Лашманкін та інші проти Росії» (Lashmankin and Others v. Russia), рішення від 7 лютого 2017 року, заява № 57818/09, пункт 344).
Щодо ефективних засобів правового захисту
Переглянувши питання про співвідношення частини 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості цивільного або кримінального провадження (розумного строку), що є спеціальною правовою нормою, та статті 13 Конвенції про право на ефективний засіб правового захисту Європейський Суд у справі «Кудла проти Польщі» констатував існування «істотної небезпеки» для принципу верховенства права в рамках національних правових систем, коли «під час здійснення правосуддя трапляються надмірні затримки», «для оскарження яких сторони не мають національних засобів правового захисту».
У зв'язку з цим Європейський Суд підкреслив, що тлумачення статті 13 Конвенції полягає в тому, що це положення гарантує ефективний засіб правового захисту в національному органі влади щодо ймовірного порушення вимоги, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції, про розгляд справи протягом розумного строку.
В іншому випадку, «приватні особи змушені будуть систематично звертатися до Суду в Страсбурзі зі скаргами, які в інакшому разі, і на думку Суду більш доречно, були б спочатку розглянуті в рамках національної правової системи. У перспективі це може послабити ефективне функціонування системи захисту прав людини, створеної Конвенцією, - як на національному, так й на міжнародному рівнях» (справа «Кудла проти Польщі» пункт 155).
Що стосується українських справ то, зокрема у пункті 28 рішення від 11 грудня 2008 року у справі «Лошенко проти України», Європейський Суд нагадав, що вирішальним при оцінці ефективності засобу юридичного захисту щодо скарги на тривалість провадження є те, чи заявник може подати таку скаргу до національних судів, вимагаючи певного виправлення ситуації;іншими словами, чи існує засіб захисту, здатний задовольнити його скарги, надаючи пряме та швидке виправлення ситуації. Суд також встановив, що засіб є "ефективним",
якщо його можна використати як для прискорення вирішення справи судами, так і для забезпечення скаржника адекватним відшкодуванням за затримки, які вже сталися (справа «Кудла проти Польші» п.157-159).
Визначення Європейським Судом з прав людини початку та закінчення періодів розумного строку
Початок строку
У кримінальних справах «розумний строк», зазначений у пункті 1 статті 6 Конвенції починає діяти, як тільки особа «обвинувачена»; це може статися в дату до розгляду справи в суді першої інстанції, наприклад: дату арешту, дата, коли відповідну особу було офіційно повідомлено про притягнення її до кримінальної відповідальності, або дату відкриття попереднього розслідування (справа «Девеер проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 р., п. 42).
Закінчення строку
Що стосується закінчення «строку», то у кримінальних справах строк, регульований пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплює весь розгляд справи, включаючи апеляційне провадження (справа Koening v. Germany, рішення від 28 червня 1978 р., п. 98).
Критерії розумності строків
Строк вважається розумним на підставі трьох основних критеріїв, визначених, зокрема, у пунктах 30-37 рішення від 04 березня 2003 року у справі «Претто та інші проти Італії»:
- характер і складність справи,
- поведінка органів влади,
- поведінка заявника.
Це право випливає з формулювання статті 6 Конвенції та принципу ефективності.
Суд оцінює складність справи у світлі таких факторів, як характер обставин, кількість залучених у справу підсудних, свідків та проведення паралельних чи пов'язаних з цією справою проваджень.
Щодо дій органів влади, Суд враховує лише затримки (іноді їх називають «значними періодами бездіяльності») з боку органів влади. Держава зобов'язана організувати свою правову систему в спосіб, який забезпечує можливість розгляду справи упродовж розумних строків.
Щодо дій заявника, Суд підкреслив, що особа, обвинувачувана в кримінальному правопорушенні, не зобов'язана сприяти прискоренню розгляду справи проти неї (справа «Еклє проти Німеччини» (case of Eckle v. Germany) , рішення від 15 липня 1983 року, заява №8130/78). Затримки з вини заявника (навмисні чи ні) не враховуються під час оцінки «розумного строку» («Н. проти Сполученого Королівства» (H. v. the United Kingdom)). У той же час уряд не може виправдати загальної тривалості провадження заявами, позовами, запитами заявника тощо, якщо ці процесуальні заходи не були навмисними. Заявника не можна звинувачувати в тому, що для захисту своїх інтересів він скористався всіма ресурсами й інструментами, які пропонує національне законодавство («Коломієць проти Росії» (Kolomiyets v. Russia), п. 25-31). За поведінку правового представника відповідає особа, яку він представляє, і тому у випадку, коли затримки з розглядом справи спричинені здебільшого діями представника, Суд не визнає наявності порушення статті 6 (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v Czech Republic), рішення від 25 квітня 2000 року, заява №31315/96).
Початок періоду, який належить враховувати в цілях вимоги щодо «розумного строку», визначають так: у кримінальній справі - це дата, коли було повідомлено про «обвинувачення». Наприклад, це дата початку розслідування та ідентифікація заявника як підозрюваного, якщо тільки ситуація заявника не зазнала суттєвого впливу до формулювання «обвинувачення». У такому разі дата арешту, обшуку чи допиту, навіть в якості свідка, може вважатись датою початку (справа «Еклє проти Німеччини» (case of Eckle v. Germany) , рішення від 15 липня 1983 року, заява №8130/78, п. 73).
Саме з цих конвенційних положень автономного тлумачення Європейським Судом з прав людини правил щодо розгляду справи у кримінальному провадженні впродовж розумного строку за частиною першою ст. 6 Конвенції при його порушенні в контексті ефективного засобу правового захисту за статтею 13 Конвенції виходить суд апеляційної інстанції, та застосовує зазначені положення в даній справі, інакше буде зведено нанівець захист прав людини на національному рівні.
Фактичні обставини щодо строку судового розгляду в кримінальній справі
за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 та ч.ч. 2, 3 ст.358 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року).
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачений у вчинені злочинів за:
- ч.3 ст.190 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року) - шахрайство, вчинене у великих розмірах;
- ч.2 ст.358 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року) - заволодіння чужим майном шляхом виготовлення підробленого документа за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою;
- ч.3 ст.358 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року) - використання завідомо підробленого документу.
В судовому засідання прокурор підтримав висунуте обвинувачення в повному обсязі.
Вироком Суворовського районного суду від 21 лютого 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів та призначено покарання за:
- ч.1 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) - 1 рік обмеження волі (перекваліфікувавши дії підсудного з ч.3 ст. 190 на ч.1 ст. 190 КК України);
- ч.2 ст.358 КК України - заволодіння чужим майном шляхом виготовлення підробленого документа за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою - 2 роки обмеження волі;
- ч.3 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документу - 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.ст. 70, 72 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 2-х років обмеження волі та визнано його таким, що відбув покарання в повному обсязі. В строк відбування покарання зараховано час перебування ОСОБА_1 під вартою з 21.04.2008 по 22.04.2009 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2011 року вирок Суворовського районного суду від 21 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, та справу направлено на новий розгляд для визначення вірної кваліфікації шахрайських дій ОСОБА_1 (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.2 а.с., 404-408, 450-453).
Постановами від 11 березня 2014 року та від 18 червня 2014 року прокурор змінив обвинувачення, виключивши з нього відповідно ч.3 ст.190 КК України та ч.2 ст.358 КК України.
При новому розгляді справи, підтримавши обвинувачення прокурор просив суд визнати ОСОБА_1 винним за ч.3ст.358 КК України та на підставі ст.49 КК України звільнити підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.
Вироком від 02 жовтня 2014 року Суворовський районний суд м. Одеси визнав ОСОБА_1 винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документу.
Суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документу - у зв'язку зі спливом строків давності. Кримінальне переслідування ОСОБА_1 за ч.3ст.358 КК України припинено.
28 травня 2015 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області скасувала вирок Суворовського районного суд від 02 жовтня 2014 року, а справу направила на новий розгляд, зазначивши, що суд не врахував, що кримінальне переслідування за ст. 11 КПК України і звільнення від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності можливо лише зі згоди підсудного (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.4, а.с.98-100,145-147, 196, 200-204, 310-314).
При новому розгляді справи прокурор просив суд про припинення кримінальної справи з підстав ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Суд, задовольнивши клопотання прокурора, зазначив, що дії інкриміновані ОСОБА_1 стосуються подій, що відбулись 20 липня 2006 року, цей злочин є кримінальним правопорушенням невеликої тяжкості. Оскільки з дня скоєння злочину сплило 3 роки, кримінальна справа підлягає припиненню зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.
12 червня 2018 року Суворовський районний суд м. Одеси визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документу - з призначенням йому покарання в розмірі 850 грн (вісімсот п'ятдесят грн). Суд звільнив підсудного від кримінальної відповідальності за даною статтею Кримінального кодексу України, кримінальне переслідування за ч.3ст.358 КК України припинив з підстав ст.49 КК України, з урахуванням положень ст.11-1 КПК України.
01 серпня 2019 року Одеський апеляційний суд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасував вирок суду першої інстанції від 12 червня 2018 року, а справу направив на новий розгляд (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.5 а.с.84, 86-89, 191-193).
В судовому засіданні суду першої інстанції прокурор просив суд визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, призначити покарання у вигляді штрафу та звільнити від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2020 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 765 грн (сімсот шістдесят п'ять грн). Суд звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
13 січня 2021 року Одеський апеляційний суд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказаний вирок суду залишив без змін (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.6 а.с.98-99, 114-115,195-197).
Мотиви, якими керувався апеляційний суд, та застосовані норми права
Початок періоду, який належить враховувати в цілях вимоги щодо розумного строку, зазначеного в пункті 1 статті 6 Конвенції, розпочав діяти з дати, коли було повідомлено про обвинувачення - 21 квітня 2008 року (дати арешту).
Строк, врегульований пунктом 1 статті 6 Конвенції, охоплює весь період розгляду справи, включаючи апеляційне провадження, та закінчився в даній кримінальній справі - постановленням остаточного судового рішення судом апеляційний інстанції, яке набрало законної сили 13 січня 2021 року.
Таким чином кримінальне провадження у цій справі розпочалось 21 квітня 2008 року - в день арешту ОСОБА_1 і закінчилось 13 січня 2021 року постановленням судового рішення Одеським апеляційним судом.
Аналізуючи дотримання розумного строку в кримінальному провадженні, слід відобразити наступні періоди:
Перший період - досудове слідство.
З моменту складення протоколу про затримання ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні злочину (арешту) -21 квітня 2008 року до виготовлення обвинувального акту - 21 липня 2008 року відносно нього за ч.3 ст.190, ч.ч. 2,3 ст.358 КК України.
Обвинувальний акт від 21 липня 2008 року надійшов до суду першої інстанції 22 липня 2008 року.
Другий період - судовий розгляд.
1.З 22 липня 2008 року - моменту надходження обвинувального акту від 21 липня 2008 року до суду першої інстанції до постановлення судом першої інстанції вироку - 21 лютого 2011 року.
Тривалість - 2 роки 6 місяців 30 днів.
2.З 09 березня 2011 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на перший вирок Суворовського районного суду першої інстанції від 21 лютого 2011 року до постановлення апеляційним судом Одеської області ухвали від 12 липня 2011 року про скасування зазначеного вироку та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тривалість 4 місяці 3 дні.
3. З 12 липня 2011 року - скасування судом апеляційної інстанції вироку від 21 лютого 2011 року до постановлення судом першої інстанції вироку - 02 жовтня 2014 року.
Тривалість 3 роки 2 місяці 20 днів.
4. З 15 жовтня 2014 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на другий вирок суду першої інстанції від 02 жовтня 2014 року до 28 травня 2015 року скасування колегією суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області вироку Суворовського районного суд 02 жовтня 2014 року з направленням справи на новий розгляд.
Тривалість 7 місяців 13 днів.
5. З 28 травня 2015 року - дня скасування судом апеляційної інстанції вироку від 02 жовтня 2014 року до постановленням судом першої інстанції третього вироку - 12 червня 2018 року.
Тривалість 3 роки 15 днів.
6. З 12 червня 2018 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на третій вирок суду першої інстанції від 12 червня 2018 року до 01 серпня 2019 року - скасування Одеським апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вироку суду першої інстанції від 12 червня 2018 року, з направленням справи на новий розгляд.
Тривалість 1 рік 1 місяць 20 днів.
7. З 01 серпня 2019 року - скасування судом апеляційної інстанції третього вироку суду першої інстанції 12 червня 2018 року до постановленням судом першої інстанції четвертого вироку - 25 травня 2020 року.
Тривалість 9 місяців 24 дні.
8. З 03 червня 2020 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на четвертий вирок суду першої інстанції від 25 травня 2020 року до 13 січня 2021 року - постановлення Одеським апеляційним судом ухвали від 25 травня 2020 року про залишення вироку суду першої інстанції від 25 травня 2020 року без змін.
Тривалість 7 місяців 10 днів.
Загалом кримінальне провадження з 21 квітня 2008 року до 13 січня 2021 рокутривало 12 років 8 місяців та 23 дні.
Загальна оцінка тривалості кримінального провадження в контексті розумного строку
Виходячи з критеріїв оцінки складності справи у світлі таких факторів, як:
- обставини,
- кількості залучених у справу, в даному випадку - одного підсудного, декілька свідків,
з урахуванням, що прокурор постановами від 11 березня 2014 року та від 18 червня 2014 року змінив обвинувачення, виключивши з нього ч.3ст.190 КК України - шахрайство, вчинене у великих розмірах та ч.2 ст.358 КК України - дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, остаточне обвинувачення пред'явлено ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.3ст.358 КК України - за підроблення та використання завідомо підробленого документу, в редакції КК України від 5 квітня 2001 року, що є злочином невеликої тяжкості - суд апеляційної інстанції вважає, що дана справа не є складною.
Оцінка поведінки підсудного
Що стосується поведінки підсудного, слід зазначити, що він регулярно з'являвся в судові засідання. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що поодинокі випадки неявки підсудного ОСОБА_1 в судові засідання пов'язані з його хворобою. Тому його поведінка ніяким чином не вплинула на тривалість провадження (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т. 4 а.с.178).
Оцінка поведінки органів влади
Виходячи із загальних критеріїв щодо дій органів влади, за якими Європейський Суд з прав людини вважає, що держава несе відповідальність за будь-які затримки, спричинені органами досудового слідства, прокуратури та суду, колегія суддів досліджує період з 22 липня 2008 року - моменту надходження обвинувального акту від 21 липня 2008 року до суду першої інстанції до постановлення судом першої інстанції вироку - 21 лютого 2011 року. Тривалість провадження в цей проміжок часу склала 2 роки 6 місяців 30 днів.
Зокрема, з 21 серпня 2008 року по 17 лютого 2009 року суд на протязі 180 днів - 5 місяців 27 днів, фактично не розпочав розгляд кримінальної справи. Справа відкладалась двічі у зв'язку з тим, що підсудний не був доставлений з слідчого ізолятору, двічі суд знаходився в нарадчій кімнаті по інших справах, а також у зв'язку з чисельними неявками прокурора та свідків обвинувачення в судове засідання.
З 12 липня 2011 року після скасування судом апеляційної інстанції першого вироку від 21 лютого 2011 року до постановлення судом першої інстанції другого вироку - 02 жовтня 2014 року, під час розгляду справи судом першої інстанції у 2012 році засідання не відбувались 7 разів через знаходження суду в нарадчій кімнаті в інших справах, через невиконання постанов суду про привід свідків 6 разів (з 10 листопада 2011року до 15 жовтня 2012року).
У зв'язку з заміною прокурора в процесі 04 жовтня 2012 року, 06 жовтня 2015 року та 29 січня 2016 року відкладались судові засідання для вивчення прокурором матеріалів кримінальної справи (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.3 а.с.194, т.5 а.с. 21-26).
З 28 травня 2015 року - дня скасування судом апеляційної інстанції другого вироку від 02 жовтня 2014 року до постановленням судом першої інстанції третього вироку - 12 червня 2018 року прокурор шість разів не з'явився в судове засідання 25 вересня, 20 жовтня, 05 та 20 листопада, 08 та 22 грудня 2015 року (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.5 а.с.23-38).
Суд апеляційної інстанції двічі повертав справу для усунення недоліків 12.05.2011 року, після першого вироку, та 19.11.2018 року - після третього вироку (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.2 а.с.442, т. 5 а.с. 145).
З питань тривалості судового розгляду суд першої інстанції реагував на адресу органів прокуратури - 22 грудня 2015 року, та досудового слідства - 12 червня 2018 року окремими постановами щодо неявки прокурора в судові засідання та розгляду органами досудового слідства питань, порушених в суді ОСОБА_1 за ст.97 КПК України (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.5 а.с.18, 93-94).
На тривалість розгляду справи судом першої інстанції звернув увагу суд апеляційної інстанції, постановивши 12 липня 2012 року окрему ухвалу на адресу голови Суворовського районного суду з метою вжиття заходів для розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у строки, встановлені КПК України (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.4, а.с. 14-15).
01 серпня 2019 року апеляційний суд вдруге постановив окрему ухвалу на адресу голови Суворовського районного суду м.Одеси про порушення суддями районного суду вимог кримінально-процесуального закону, допущених в ході розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, для вжиття відповідних заходів реагування.
Суд апеляційної інстанції, в ухвалі від 01 серпня 2019 року зокрема зазначив, що після початку судового слідства 10 вересня 2015 року та визначення обсягу доказів, за клопотанням прокурора про надання часу для підготування списку свідків оголошено перерву в судовому засіданні до 25 вересня 2015 року. Після цього судове слідство по справі не проводилось, так як розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою прокурора, неприбуттям свідків, знаходженням судді в нарадчій кімнаті. Майже більшість перерв тривали більше місяця. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину невеликої тяжкості, розглядалась судом з 23 червня 2015 року по 12 червня 2018 року, тобто майже три роки, що потягло за собою невиправдану тяганину при розгляді справи та суттєве порушення вимог кримінально-процесуального законодавства (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.5 а.с.21-25, 81-84, 93-94, 194-195).
Дане кримінальне провадження розглядалось судам двох інстанції, тричі направлялось судом апеляційної інстанції на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про неефективність правосуддя, тому, з урахуванням всіх обставин справи, тривалість розгляду кримінального провадження не відповідає критерію розумного строку.
Моральна шкода
З 22 квітня 2008 року - дня обрання Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 запобіжного західу у вигляді утримання під вартою, до 22 квітня 2009 року - зміни Суворовським районним судом м. Одеси підсудному запобіжного західу - на підписку про невиїзд, тобто протягом одного року, ОСОБА_1 тримався в ізоляторі тимчасового затримання (кримінальна справа №523/9773/15-к 1/523/41/19 т.1, а.с.205-206, т.2, а.с.315).
У зв'язку з умовами, несумісними з життєвими, в період тримання в ізоляторі тимчасового затримання, ОСОБА_1 в подальшому отримав тяжке захворювання - туберкульоз легень. Йому діагностовано туберкульоз верхньої частини правої легені (діагноз А-19), потім встановлений діагноз А-19.8 МРТБ /туберкульоз/ обох легень. 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 МСЕК встановлено третю групу інвалідності.
Внаслідок погіршення стану здоров'я, побоюючись за здоров'я свого малолітнього сина, він вимушений був проживати окремо від сім'ї, в подальшому, вимушений розлучитися (рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопаду 2013 року - цивільна справа № 523/10882/13-ц ).
Оскільки ОСОБА_1 отримав моральні страждання через неефективність досудового слідства та необґрунтовану тривалість судового провадження, беручи до уваги положення статті 13 Конвенції, яка гарантує ефективний засіб правового захисту в національному суді, при порушенні розумного строку розгляду справи, передбаченого частиною 1 статті 6 Конвенції, суд апеляційної інстанції, визнавши порушення розумного строку при розгляді даної справи, який тривав 12 років 8 місяців та 23 дні, виходячи з принципу справедливості - вважає необхідним забезпечити ОСОБА_1 адекватним відшкодуванням за затримки, які сталися, визначивши йому справедливу сатисфакцію у розмірі 200 000 грн (двісті тисяч грн).
Керуючись ст.ст. 388, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 квітня 2017 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Держави України, в особі Прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням розумного строку судового розгляду кримінальної справи задовольнити частково.
Стягнути за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 березня 2021 року.
Головуючий
Судді: