Номер провадження: 22-ц/813/3956/21
Номер справи місцевого суду: 522/8581/20
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Сегеда С. М.
17.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Комлевої О.С.,
Цюри Т.В.,
за участю:
секретаря Ющак А.Ю.,
представника ТОВ «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» - адвоката Колосюка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС'на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 05 червня 2020 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
встановив:
28 травня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 - 3 040 721,31 грн., з яких 3 000 000,00 грн. основного боргу, 24 000,00 грн. - втрат від інфляції, 16 721,31 грн. 3% річних та судові витрати у справі.
Крім того, разом з пред'явленням позову, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачам здійснювати будь-які дії щодо відчуження об'єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 338,1 кв.м.; заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на об'єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 338,1 кв.м.
Свою заяву позивач обгрунтовував тим, що відповідачам на праві спільної часткової власності належить об'єкт нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 338,1 кв.м., ринковою вартістю 2 943 332 грн., що є співмірною заявленим позовним вимогам. Позивачу стало відомо про спробу відповідачів відчужити дану квартиру з метою уникнення виконання зобов'язання зі сплати коштів, про що свідчить розміщення на сайті «OLX» оголошення про продаж зазначеної квартири. Наявність у власності відповідачів зазначеного нерухомого майна на момент ухвалення остаточного судового рішення у даній справі безпосередньо визначає можливість виконання такого рішення та можливість ефективного захисту і відновлення порушених прав позивача.
Таким чином, звертаючись до суду із даною заявою, позивач вважав, що відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна у випадку задоволення позовних вимог, унеможливить виконання рішення у даній справі шляхом звернення стягнення на відповідне нерухоме майно.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено.
Було вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Було заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювати будь-які дії щодо відчуження об'єкта нерухомого майна, а саме семикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 338,1 кв.м. (далі - спірна квартира).
Було заборонено органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на об'єкт нерухомого майна, а саме спірної квартири.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» (далі - ТОВ «ФК «ГЕЛІОС») ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 05 червня 2020 року про забезпечення позову, та просить постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу учасники справи до суду не подали, однак представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надав суду свої письмові пояснення на апеляційну скаргу, з додатками до пояснень (а.с.169-189).
Про час і місце судового засідання, призначеного на 17.03.2021 року, на 12 год. 20 хв. учасники справи та їх представники були належним чином повідомленими, у тому числі відповідач ОСОБА_3 , яка за місцем своєї реєстрації відсутня (а.с.146-152).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2019 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК ГЕЛІОС» був укладений договір №108 про відступлення прав вимоги (а.с.76-77).
Зі змісту додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги вбачається, що ПАТ «Імексбанк» відступило новому кредитору право вимоги за кредитним договором №23 /14 від 26.05.2014 року, з урахуванням всіх змін та доповнень, укладеного між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Групбудсервіс»
Крім цього, 11.10.2019 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Групбудсервіс» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідчений 11.10.2019 року та зареєстровано в реєстрі за №874.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до додатку №1 договору відступлення іпотеки, зокрема ПАТ «Імексбанк» відступило новому іпотекодержателю майнові права за Іпотечним договором від 30.05.2014 року з майновим поручителем ТОВ «Трейдоптімум», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №3122 із урахуванням всіх змін та доповнень.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що права вимоги за кредитним договором №23/14 від 26.05.2014 року та іпотечним договором від 30.05.2014 року з майновим поручителем ТОВ «Трейдоптімум» зареєстрованого в реєстрі за № 3122 перешли від ПАТ «Імексбанк» до ТОВ «ФК ГЕЛІОС»
Тобто, іпотекодержателем за іпотечним договором став ТОВ «ФК ГЕЛІОС» з майновим поручителем ТОВ «Трейдоптімум»
Слід також зазначити, що у відповідності до п. 1.3 предметом іпотеки по договору є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з семи кімнат, житловою площею 256,3 кв. м., загальною площею 338,1 кв. м.
Аналізуючи п. 61 Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 року №1127 та умови договору, колегія суддів прийшла до висновку, що ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» як іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет договору. Тобто, право вимоги щодо спірної квартири, є у ТОВ «ФК «ГЕЛІОС».
З підстав викладеного, слід дійти висновку про те, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до чч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Також за змістом ч.3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
При цьому, відповідно до частин 1, 2 ст. 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Колегія суддів зазначає, що відповідачі позбавлені можливості здійснити відчуження спірної квартири, оскільки вона є предметом іпотеки, у зв'язку з чим на неї накладено обтяження, про що існує відповідне Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер: 16328133 від 08.10.2014 року, винесене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовською Н.Ю. (а.с.79-81, 82).
Крім того, із письмових пояснень на апеляційну скаргу, поданих представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 то ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації (а.с.169-177).
По цій цивільній справі також забезпечено позов шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомості - спірної квартири, до вирішення спору судом.
З цих підстав, посилання позивача ОСОБА_1 на те, що відповідачі мають можливість здійснити відчуження спірної квартири, є безпідставними, надуманими і необгрунтованими, оскільки вони такої можливості не мають, а тому у суду не було правових підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 у вказаний в ухвалі суду спосіб.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення та передчасно вирішив питання про забезпечення позову, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Колегія суддів також вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 2102 грн. (а.с.75), як того вимагає ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 05 червня 2020 року про забезпечення позову скасувати.
Прийняти постанову, якоюу задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову уцивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відмовити.
Сягнути із ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС», код ЄДРПОУ 42322556, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.03.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
О.С. Комлева
Т.В. Цюра