Номер провадження: 22-ц/813/3216/21
Номер справи місцевого суду: 495/5768/19
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Комлева О. С.
22.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Сегеда С.М., Цюра Т.В.,
з участю секретаря Воронової Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на рішення Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Шевчук Ю.В., по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Білгород-Дністровська ДПІ Чорноморського управління Головного управління ДФС в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У липні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, зазначаючи в якості заінтересованої особи - Білгород-Дністровську ДПІ Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області.
Заявник просив встановити юридичний факт того, що 6/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: зі складу літ. «А», приміщення № 4, 12, 13, 14, 15, 16, 17 загальною площею 426,2 кв. м.- є будівлями промисловості, виробничими корпусами, цехами та складськими приміщеннями промислових підприємств.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що заявнику стало відомо, що Білгород-Дністровська ДПІ Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області складає податкові повідомлення-рішення, якими визначає суми податкового зобов'язання за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим він звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для встановлення факту того, що вищевказане належне йому нерухоме майно є будівлями промисловості, зокрема, виробничими корпусами, цехами, складськими приміщеннями промислових підприємств.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2019 року заява ОСОБА_1 задоволена.
Встановлений факт, що має юридичне значення, а саме: встановлений факт, що 6/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: зі складу літ. «А», приміщення № 12, 13, 14, 15, 16, 17 загальною площею 426,2 кв. м., які на підставі Договору дарування серії ВМВ №338753 від 05 лютого 2009 року належать ОСОБА_1 та 6/100 частин комплексу будівель та споруд у складі: зі складу літ. «А» площею 403,16 кв.м., які розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 , які на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі №2-4400/10 від 26 липня 2010 року належать ОСОБА_1 - є будівлями промисловості, виробничими корпусами, цехами та складськими приміщеннями промислових підприємств.
Не погодившись з рішенням суду, ГУ ДФС в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити, посилаючись на те, що рішення було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи не з'ясовані повно, об'єктивно та всебічно, без вивчення конкретних фактів та документальних доказів.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд, приймаючи до уваги надані позивачем фотокартки, дійшов до помилкового висновку про задоволення заяви, також суд не залучив належну сторону по справі, не викликав представників податкового органу, та безпідставно встановив, що позивач володіє саме виробничими приміщеннями.
Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Сторони про розгляд справи на 17 березня 2021 року були сповіщені належним чином (а.с. 90-94).
Колегія суддів вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності сторін, приймає до уваги, що будь-яких клопотань про відкладання розгляду справи від сторін до суду не надходило.
Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (22 березня 2021 року).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам за наступних підстав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
За нормою ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником 6/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення № 12, 13, 14, 15, 16, 17 загальною площею 426,2 кв. м., відповідно до договору дарування серії ВМВ № 338753 від 05.02.2009 року, а також 6/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення №4, загальною площею 403,16 кв.м., на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.07.2010 року (а.с. 8-14, 21-22).
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наданих суду документів, пояснень заявника, свідка, наданих фотокарток, а тому прийшов до висновку про те, що заява є доведеною матеріалами справи, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, оскільки факт, який просить встановити заявник має юридичне значення, тому що від його встановлення залежить вирішення особистих майнових прав.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з тих підстав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Ведення Державного класифікатора будівель та споруд здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві, який уповноважений видавати експертні висновки щодо встановлення приналежності будівлі.
Аналогічної позиція міститься в постановах Верховного Суду у адміністративних справах № 826/1338/17, № 500/90/19 в порядку позовного провадження.
Колегія суддів, з урахуванням встановлених обставин прийшла до висновку про те, що визначення будівель до будівель промисловості не може бути встановлено шляхом встановлення юридичного акту, а встановлюється на підставі правовстановлюючих документів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що апеляційна скарга ГУ ДФС України в Одеській області підлягає задоволенню, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь апелянта судовий збір у розмірі 576,30 грн., понесений при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2019 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Білгород-Дністровська ДПІ Чорноморського управління Головного управління ДФС в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, ІН НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_2 ) на користь Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 39551135) понесені судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 576,30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 22 березня 2021 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра