Номер провадження: 22-ц/813/3122/21
Номер справи місцевого суду: 521/11736/19
Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.
Доповідач Комлева О. С.
22.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Воронової Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Гуревського В.К., повний текст рішення складений 26 березня 2020 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Малого О.С. про визнання протиправною та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просила визнати протиправною та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46605383 від 23.04.2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, щовона є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до інформаційного витягу з державного реєстру речових прав.
Згідно постанови від 13.04.2016 року державним виконавцем Малиновського ВДВС ОМУЮ було накладено арешт на вищевказану квартиру на підставі виконавчого листа, згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 вважаючи дії державного виконавця незаконними, звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця, яка Малиновським районним судом м. Одеси 12 листопада 2018 року була задоволена.
Вказана ухвала суду не оскаржувалася та набрала чинності 28 листопада 2018 року.
Однак, 01.07.2019 року невідомі особи виконали напад на її квартиру, де на той момент знаходилась вона та її малолітній син. З цього приводу було подано заяву в правоохоронних органів (ЖЕО 18679 від 01.07.2019 року), однак ніяких дій співробітниками поліції, які б захищали права та інтереси ОСОБА_1 та її сина здійснено не було.
ОСОБА_1 та її син не мають можливості володіти, користуватися і розпоряджатися майном, яке належить їм.
При отримані 02.07.2019 р. виписки з державного реєстру на об'єкт нерухомості було встановлено, що 17.04.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С. прийняв рішення про перереєстрацію права власності з ОСОБА_1 на невідому особу - рішення про державну прав та їх обтяжень, індексний номер 46605383 від 23.04.2019 року.
Вважає, рішення приватного нотаріуса протиправним, оскільки приватний нотаріус проігнорував факт того, що в Єдиному реєстрі заборон був наявний реєстраційний запис про заборону відчуження майна.
Судом до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ОСОБА_2 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2019 року, знято арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_3 , знято заборону будь-яким особам здійснювати будь-які дії по виселенню ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_3 , знято заборону будь-яким особам здійснювати будь-які дії по забороні володіння і користування ОСОБА_1 квартирою.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якійпросить рішення суду скасувати,ухвалити нове рішення, якимзадовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, щосуд не врахував, що документи про реєстрацію права власності були подані до неналежного суб'єкта держреєстрації; судом не надано оцінки тому факту, що державним реєстратором була проведена реєстрація прав при наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, які мали місце на час реєстрації речових прав від 17.04.2019 року.
Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Сторони про розгляд справи на 17 березня 2021 року сповіщені належним чином (а.с.232 т. 1, а.с. 8-12 т. 2).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (22 березня 2021 року).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із скаргою на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю.В.
12 листопада 2018 року Малиновським районним судом м. Одеса була постановлена ухвала за якою скарга ОСОБА_1 на (бездіяльність) головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю.В задоволена.
Визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Малиновського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю.В. щодо відмови в знятті з реалізації об'єкта іпотеки (застави) квартири АДРЕСА_2 в рамках виконавчого провадження № ВП 44004937.
Зобов'язано головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю.В в рамках виконавчого провадження № ВП 44004937 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий лист стягувачу про що винести відповідну постанову.
Заборонено головному державному виконавцю Першого Малиновського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Заліпаєву Ю.В. реалізацію, передачу володіння об'єкт іпотеки (застави) квартири АДРЕСА_2 рамках виконавчого провадження № ВП 44004937.
Визнано незаконним та скасовано постанову головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Заліпаєва Ю.В. від 22.12.2017 р. ВП № 44004937 про передачу майна стягувачу ТОВ «Юридична група «Пріоритет» за рахунок погашення боргу.
Визнано незаконним та скасовано акт головного державного виконавця Першого Малиновського відділ ДВС м. Одеси Заліпаєва Ю.В. від 22.12.2017 р. ВП № 44004937 про реалізацію предмета іпотеки стягувачу ТОВ «Юридична група «Пріоритет».
Визнано незаконним і скасовано постанову головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Заліпаєва Ю.В. від 29.11.2017 р. ВП № 44004937 про зупинення виконавчого провадження; визнано незаконними дії головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Заліпаєва Ю.В. в рамках виконавчого провадження ВП № 44004937 по невиконанню ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Знято арешт на все майно ОСОБА_1 та заборону на його відчуження, накладений постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Заліпаєвим Ю.В.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року скасована та прийнята постанова.
Скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю.В. про визнання незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, заборони вчиняти певні дії та скасування актів та постанови державного виконавця залишена без задоволення.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження в АСВП № 44004937 з примусового виконання виконавчого листа виданого Малиновським районним судом м. Одеси 16.06.2014 р. по справі № 521/12708/13-ц, в якому вирішено в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Винпродукт» перед ПАТ «УКРІНБАНК» у сумі 1 514 117,77 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру загальною площею 133,1 кв.м., житловою площею88,5 кв.м., яка складається з 4 кімнат та підсобних приміщень (1-коридор, 2-санвузол, 3,4,5,6-житлові кімнати, 7- кухня), яка належить ОСОБА_1 і розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржником за виконавчим документом визначено: ОСОБА_1 , стягувачем визначено: ПАТ «Український інноваційний банк».
В ході проведення виконавчих дій встановлено, що згідно резолютивної частини виконавчого документа заборгованість ТОВ «Винпродукт» перед ПАТ «УКРІНБАНК» визначено в національній грошовій одиниці, а саме 1 514 117,77 грн. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, отриманої в порядку доступу державних виконавців, зареєстровано іпотеку, де розмір основного зобов'язання також визначено в національній грошовій одиниці, а саме 1464859,17 грн. Також відповідно до довідки від 18.05.2016 р. ОСББ «Моноліт», код ЄДРПОУ 25421010, місцезнаходження юридичної особи: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22 б, в квартирі боржника, на яку необхідно звернути стягнення за виконавчим документом, зареєстровані особи відсутні. Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
14.08.2015 р. державним виконавцем відділу описано та арештовано квартиру, про що складено відповідний акт.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку» - 30.06.2017 р. передано на реалізацію предмет іпотеки 4- кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що примусово реалізовувалось Державним підприємством «СЕТАМ» із застосуванням веб-сайту, передбаченого Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 р.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 28.08.2017 № 280955, лот № 22946, торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стартова ціна продажу майна складала 1 894 237,00 грн.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 09.10.2017 № 289420, лот № 238135, торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стартова ціна продажу майна складала 1 515 389,60 грн.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 10.11.2017 № 296101, лот № 243454, торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стартова ціна продажу майна складала 1 325 965,90 грн.
20.10.2017 року (в період між торгами) між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Юридична група «Пріоритет» укладено договір №20/10/2017 про відступлення права вимоги за кредитною угодою № 3 від 30.03.2011 року, укладеною між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ НВП «Винпродукт».
29.11.2017 року на адресу відділу надійшла заява стягувача від 17.11.2017 р. про зупинення вчинення виконавчих дій у зв'язку із зверненням заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону. На підставі чого того ж дня прийнято рішення про зупинення вчинення виконавчих дій.
11.12.2017 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, що набрала чинності 18.12.2017 року, замінено сторону стягувача за рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.02.2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, з ПАТ «Український інноваційний банк» на ТОВ «Юридична група «Пріоритет».
21.12.2017 року на адресу відділу надійшла заява стягувача про передачу нереалізованого іпотечного майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу.
Відповідно до постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 22.12.2017 р. - передано стягувачу ТОВ «Юридична група «Пріоритет», в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.2014 № 521/12708/13-ц, квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ціною третіх електронних торгів, що складає 1 325 965,90 грн.
22.12.2017 року головним державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт державного виконавця, який є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
У зв'язку з чим, судова колегія дійшла висновку, що примусові дії та прилюдні торги проводились з дотриманням строків та вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до Договору купівлі-продажу від 17 квітня 2019 року між ТОВ «Юридична Група «ПРІОРИТЕТ» (код ЄДРПОУ 38892181) та ОСОБА_2 , про що здійснено відповідний запис у реєстрі речових прав та їх обтяжень № 31307295 від 17.04.2019 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстровано в реєстрі за № 528. У п. 2 Договору зазначено, що квартира, що відчужується належить продавцю (ТОВ «Юридична Група «ПРІОРИТЕТ» (код ЄДРПОУ 38892181) на підставі Свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, що не відбулися, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю.О., від 26.12.2017 року за реєстровим № 8988, яке зареєстровано в реєстрі речових прав та їх обтяжень. На час розгляду справи та на момент укладання вищезазначеного Договору, Свідоцтво скасовано не було.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Іпотеку» встановлено пріоритет іпотекодержателя: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав, підстави для відмови в державній реєстрації прав: - наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки); державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину; державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Згідно ч. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Судом вірно встановлено, що в діях приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. не вбачається порушення законодавства та підстав для відмови у державній реєстрації через наявність обтяжень на майно.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (частина 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів. Дана правова позиція висловлена в Постанові Касаційного господарського суду у справі № 921/403/17-г/6. Тобто, розглядаючи рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, суд виходить з правомірності дій державного реєстратора, нотаріуса.
Судом вірно встановлено, що порушень в діях приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. не вбачається, також позивач не оскаржив підстави виникнення права власності на квартиру у ТОВ «Юридична група «Пріоритет» (Свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, що не відбулися, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю.О., від 26.12.2017 року за реєстровим №8988) та підстави виникнення права власності на квартиру у ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу від 17 квітня 2019 року).
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
На підставі з'ясованих обставин справи, суд прийшов до обґрунтованого висновку провідмову у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд не врахував, що документи про реєстрацію права власності були подані до неналежного суб'єкта держреєстрації, судом не надана оцінка тому, що державним реєстратором була проведена реєстрація прав при наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, які мали місце на час реєстрації речових прав від 17.04.2019 року єбезпідставними татакими, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає апелянт.
Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 22 березня 2021 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк
______________________________________ Т.В. Цюра