Номер провадження: 22-ц/813/2285/21
Номер справи місцевого суду: 1522/12471/12
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.
Доповідач Заїкін А. П.
25.02.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 1522/12471/12
Номер провадження: 22-ц/813/2285/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В.,
учасники справи:
- позивач -публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС»,
- відповідачі - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси,ухвалене у складі судді Домусчі Л.В. 16 січня 2014 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі - 2 194 661,52 грн. та понесені судові витрати.
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 13 листопада 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого Банк надав останньому кредитні кошти у розмірі - 220 000 доларів США, під 12,30% річних за весь час фактичного користування кредитом, на строк до 12 листопада 2022 року.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 13 листопада 2007 року, згідно з яким остання прийняла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору, солідарно у повному обсязі.
Відповідачі порушили умови повернення кредиту, у результаті чого станом на 07 травня 2012 року утворилася заборгованість за договором кредиту в розмірі - 219 4661,52 грн..
30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB «Український промисловий банк» на користь ПAT «Дельта Банк» (Т. 1, а. с. 1 - 4).
2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечувала проти позову. У письмових поясненнях зазначала, що Банком не доведено належним чином про переведення права вимоги за кредитним договором та договором поруки. Боржник не був повідомлений про відступлення права вимоги позивачу. Тому, мав право не виконувати свого обов'язку перед Банком. Розрахунок заборгованості не відповідає дійсності. Відповідач ОСОБА_1 до липня 2009 року повністю сплачував всі платежі за кредитним договором (Т. 1, а. с. 66 - 68).
2.3 Короткий зміст судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2012 року (Т. 1, а. с. 121 - 124), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 року (Т. 1, а. с. 161 - 165), у задоволенні позову Банку відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.08.2013 року (Т. 1, а. с. 184 - 186) касаційну скаргу Банку задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року позов вищезазначений позов Банку задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року у розмірі - 2 194 661,52 грн., з яких: - заборгованість за кредитом - 1 572 223,68 грн.; - заборгованість за відсотками - 561 271,86 грн.; - комісія - 61 165,98 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 609,50 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 609,50 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник - ОСОБА_1 та поручитель - ОСОБА_2 не виконували взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки у розмірі, строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Тому, права Банка були порушені і відповідно до статей 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором, розмір яких відповідає вимогам закону та умовам договору.
Крім того, ПАТ «Дельта Банк» надало належні та допустимі докази заміни кредитора. На підставі договору від 30 червня 2010 року до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, яке виникло з укладених з відповідачами договору про надання кредиту та договору поруки. Крім того, законом не передбачено, що у випадку неналежного повідомлення боржника про заміну кредитора зобов'язання за кредитним договором припиняється. Підстав для невиконання кредитних зобов'язань новому кредитору, передбачених частиною другою статті 517 ЦК України, немає (Т. 1, а. с. 252 - 256).
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року доповнено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року слідуючим абзацом: «В іншій частині позовних вимог відмовити» (Т. 1, а. с. 258).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.10.2015 року (Т. 1, а. с. 356 - 371) апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2016 року (Т. 2, а. с. 78 - 82 зворотна сторона) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08.10.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року (Т. 2, а. с. 102 - 109) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 13.11.2007 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Укрпромбанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця. За договором поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором. Тому, з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Банк надіслав поручителю досудову вимогу 07.05.2012 року, але не надсилав таку вимогу щодо кожного платежу, тому порука припинена (Т. 2, а. с. 102 - 109).
Постановою Верховного суду від 04.12.2019 року (Т. 2, а. с. 169 - 176) касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. Станом на 09 квітня 2010 року мав прострочену заборгованість за кредитом у сумі - 10 998,55 доларів США, прострочену заборгованість за відсотками у сумі - 17 354,54 доларів США, прострочену заборгованість за комісією у сумі - 15 680,17 грн.. У зв'язку з чим ТОВ «Укрпромбанк» звернувся до нього з вимогою про дострокове повне виконання зобов'язання (Т. 1, а. с. 212). Право кредитора нараховувати передбаченні договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Апеляційний суд вказаного не врахував, не надав належну правову оцінку вимозі ТОВ «Укрпромбанк» про дострокове повне виконання зобов'язання до позичальника, не встановив коли вона була направлена, чи отримана останнім і яким є змінений строк виконання основного зобов'язання, передчасно погодившись з судом першої інстанції про стягнення заборгованості, нарахованої станом на 07.05.2012 року.
Позов ПАТ «Дельта Банк», як правонаступника ТОВ «Укрпромбанк», про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 пред'явлено до суду у травні 2012 року, а досудова вимога їй була надіслана також у травні 2012 року, тобто у термін, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України. Кредитний договір укладено до 12 листопада 2021 року.
Отже, установивши, що банк не пропустив строк звернення до суду з вимогою до поручителя, так як кредитний договір ще діє, але пропустив такий строк щодо певних деяких щомісячних платежів, апеляційний суд не зазначене уваги не зверну і безпідставно звільнив поручителя від будь-якої договірної відповідальності, що не узгоджується з нормами права, так і з усталеною судовою практикою в цій частині (Т. 2, а. с. 169 - 176).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Під час нового апеляційного розгляду з'ясовано, що в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Банку.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує, що рішення ухвалено за його відсутності, він не був сповіщений про судове засідання. Стягнення комісії є незаконним. Умови споживчого кредитного договору щодо сплати комісії 1,5 % від суми кредиту за видачу кредиту та кожного місяця 0,1% за обслуговування кредиту згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними. Він не був повідомлений про зміну кредитора. Не надано Банком та не оглянуто судом оригіналу квитанції про видачу кредитних коштів. Судом проігноровано, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2009 року було зупинено дію кредитного договору. Банком не враховано наявність депозитного рахунку, з якого він мав зарахувати кошти на погашення заборгованості. Після відкликання банківської ліцензії і ініціювання процедури ліквідації ТОВ «Укрпромбанк» 21 січня 2010 року останній втратив можливість відчуження свого майна. Тому, договір про передачу активів до ПАТ «Дельта Банк» укладений неправомірно. Він мав право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові, оскільки не був належним чином повідомлений про заміну кредитора. Помилковим є посилання суду на те, що він не висував заперечень кредиторові, оскільки він звертався до суду з позовом до Банку про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (Т. 1, а. с. 265 - 269).
У письмових поясненнях від 02.02.2020 року ОСОБА_1 зауважує, що досудова вимога про необхідність дострокового повернення всієї суми заборгованості була надіслана на адресу ОСОБА_1 ТОВ «Укрпромбанк» 09.04.2010 року. ОСОБА_1 вказує, що він отримав вимогу Банку, про те не може повідомити точну дату отримання у зв'язку зі спливом часу. Відтак, змінений строк виконання основного зобов'язання, на думку апелянта, є 16.04.2010 року.
Позивач не мав права нараховувати проценти за кредитом з 09.04.2010 року, а тому сума заборгованості за процентами з квітня 2010 по травень 2012 року (дати звернення до суду) не повинна бути включена до загальної заборгованості.
З урахуванням того, що строк виконання основного зобов'язання змінений на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України на 16.04.2020 року, то позивач повинен був пред'явити вимогу до поручителя не пізніше 16.10.2010 року. Тоді як, позивач пред'явив таку вимогу в травні 2012 року, тобто поза межами наведених шести місяців, порука вважається припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Не досліджено та не надано оцінки ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2009 року по справі №2-2291/11, якою заборонено провадити будь-які дії за кредитним договором, чим повністю тимчасово призупинено дію кредитного договору №490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року до вирішення по суті справи №2-2291/11 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк». Відповідний спір по суті вирішений не був. 11.05.2011 року позов залишений без розгляду. Однак заходи забезпечення позову не скасовані.
Отже, банк не мав права нараховувати будь-які платежі за період зупинення дії кредитного договору, адже зупинення дії зобов'язання передбачає зупинення як нарахування заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитними коштами, так і зупинення повернення кредитних коштів, з огляду на двосторонній характер кредитних відносин (Т. 1, а. с. 265 - 269).
1.6 Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді
Банк у запереченнях на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду. Вказує, що заміна кредитора у правовідносинах відбулася без порушень вимог діючого законодавства. Відповідачі проігнорували досудові вимоги Банку від 15.04.2011 року та від 07.05.2012 року. Про ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2009 року про забезпечення позову в іншій справі (№ 2-10704/09) шляхом заборони Одеській філії ТОВ «Укрпромбанк» вчиняти будь-які дії за кредитним договором, чим повністю призупинити дію кредитного договору № 490/ФКВІП від 13.11.2007 року до вирішення спору по суті, Банку нічого не було відомо, оскільки вказану ухвалу суд не направляв, Банк її не отримував. У будь-якому випадку вказана ухвала не підлягала виконанню, оскільки з 21.01.2009 року введено тимчасову адміністрацію в Банку. 11.05.2011 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Відсутнє клопотання ОСОБА_1 про надання оригіналу квитанції про видачу коштів. Крім того, саме укладення кредитного договору свідчить про отримання кредитних коштів. Зарахування коштів з депозитного рахунку на погашення кредитної заборгованості є правом Банку, а не його обов'язком (Т. 1, а. с. 307 - 310).
2. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.12.2019 року прийнято до провадження судді Заїкіна А.П. цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 січня 2014 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
02 березня 2020 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у урахуванням рішення суду касаційної інстанції.
08 квітня 2020 року від представника ПАТ «Дельта Банк» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.04.2020 року витребувано з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»: 1.1) відомості про направлення ОСОБА_1 , отримання останнім досудової вимоги ТОВ «Укрпромбанк»; 1.2) отримання ОСОБА_1 досудової вимоги ПАТ «Дельта Банк» від 15.04.2011 року; 1.3) отримання ОСОБА_2 досудової вимоги ПАТ «Дельта Банк» від 07.05.2012 року; з Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 2-10704/09 за позовом ОСОБА_1 до Одеської філії ТОВ «Укрпромбанк» про зарахування коштів, та встановлення відсутності боргу.
14 травня 2020 року з Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи №2-2291/11 за позовом ОСОБА_1 до Одеської філії ТОВ «Укрпромбанк» про невиконання умов кредитного договору.
19 травня 2020 року від представника АТ «Дельта Банк» надійшла відповідь на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16.04.2020 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.09.2020 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» про залучення до участі у справі правонаступника задоволено та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (Україна, 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 36, офіс 308, код ЄДРПОУ - 42251700) до участі у справі в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
13 жовтня 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Скиба Є.А. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
25 лютого 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» надійшло повідомлення про причини неявки та про розгляд справи за його відсутності.
ОСОБА_1 причини неявки не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання у режимі відеоконференції не надав.
ОСОБА_2 причини неявки не повідомила. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання у режимі відеоконференції не надала.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» причини неявки представника не повідомило. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання у режимі відеоконференції не надало.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв'язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду».
Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року.
Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний».
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
13 листопада 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким останній отримав грошові кошти (кредит) в іноземній валюті у розмірі - 220 000 дол. США, зі строком користування - з 13 листопада 2007 року до 12 листопада 2022 року, зі сплатою процентної ставки у розмірі - 12,30% річних за весь час фактичного користування кредитом.
Зазначене підтверджується копією квитанції на видачу готівки від 20 листопада 2007 року № 13434 на суму - 220 000 дол. США, еквівалент у гривнях - 1 111 000,00 грн. У квитанції отримувачем коштів зазначений ОСОБА_1 , який підписав квитанцію.
На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 листопада 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 13 листопада 2007 року укладено договір поруки, відповідно до якого остання виступила поручителем та поручилася відповідати за виконання ОСОБА_1 умов вказаного кредитного договору солідарно, у повному обсязі. Зі змістом, умовами та правовими наслідками зазначеного кредитного договору ОСОБА_2 була ознайомлена та згодна, про що свідчить її підпис на договорі поруки.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на 09 квітня 2010 року мав прострочену заборгованість за кредитом у розмірі - 10 998,55 доларів США, прострочену заборгованість за відсотками - 17 354,54 доларів США, прострочену заборгованість за комісією - 15 680,17 грн., у зв'язку з чим ТОВ «Укрпромбанк» на адресу ОСОБА_1 направив у квітні 2010 року досудову вимогу про дострокове погашення кредиту.
30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань товариством на користь ПАТ «Дельта Банк».
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, позивачем рекомендованою кореспонденцією було направлено боржнику лист-попередження від 15 квітня 2011 року № 4374 щодо наявної простроченої суми заборгованості за кредитним договором у розмірі - 66 953,23 доларів США та - 20 911,07 грн..
На адресу ОСОБА_2 . Банком надіслано досудову вимогу від 07 травня 2012 року № 48.2-08/1164/12 щодо дострокового погашення кредиту.
На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду 19 травня 2020 року від АТ «Дельта Банк» надійшла відповідь про те, що надати відомості про направлення ОСОБА_1 , отримання останнім досудової вимоги ТОВ «Укрпромбанк», отримання ОСОБА_1 досудової вимоги ПАТ «Дельта Банк» від 15.04.2011 року, отримання ОСОБА_2 досудової вимоги ПАТ «Дельта Банк» від 07.05.2012 року не виявляється можливим. Банк посилається на те, що строк зберігання даних досудових вимог та рекомендованих повідомлень про вручення в архіві Банку закінчився та зауважив, що всі необхідні для розгляду справи матеріали були додані до позовної заяви.
На виконання ухвали Одеського апеляційного суду про витребування цивільної справи до апеляційного суду з Приморського районного суду надійшла цивільна справа №2-2291/11 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк» про зобов'язання вчинити певні дії. Згідно матеріалів вказаної цивільної справи ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2009 року заборонено Одеській філії ТОВ «Укрпромбанк» проводити будь-які дії за кредитним договором, чим повністю тимчасово призупинити дію кредитного договору №490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року до вирішення по суті справи №2-2291/11 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк» про невиконання умов кредитного договору залишено без розгляду.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору та договору поруки.
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за спричинені простроченням збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України, уразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
Згідно з положеннями статей 530, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
При цьому згідно із ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.
3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Кредитор - ТОВ «Укрпромбанк» виконав свої зобов'язання, передбачені п.1.1, 2.1., 2.2. кредитного договору, та 20.11.2007 року видав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі - 220 000 доларів США, що еквівалентно - 1 111 000 грн., що підтверджується копією квитанції №13434 від 20 листопад 2007 року (Т. 1, а. с. 20).
Надану суму кредиту відповідач ОСОБА_1 повинен був повернути у встановлені п.1.11. кредитного договору, яким встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором та Графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій Банку, сукупних послуг, які надаються Позичальнику у зв'язку з укладанням цього договору, а також інших фінансових зобов'язань Позичальника, які виникають у зв'язку з укладанням цього Договору (надалі - «Графік платежів за договором»), який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).
Згідно п. п. 2.4., 2.5. кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш, як - 1 222,22 доларів США по 20 число (Включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Дозволяється дострокове повне або часткове повернення кредиту. У випадку внесення позичальником коштів на повернення заборгованості за кредитом у сумі, що перевищує розмір щомісячного платежу по Кредиту, надлишкова сума коштів, після виконання п. 2.9. та п. 4.2.2. цього Договору, зараховується в рахунок повернення Кредиту.
Пунктами 1.5,2.6, 2.7 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 число (включно) кожного наступного місця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.
У пунктах 1.7,2.8, 2.10 договору зазначено, що щомісячна комісія за управління кредитом складає 0,1% від суми кредиту, визначеної у п.1.1. договору. Нарахування щомісячної комісії за управлення кредитною лінією здійснюється щомісячно у валюті кредиту (для кредиторів у національній валюті) або у гривневу еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується позичальником у національній валюті по 20 число (включно) кожного місяця, що слідує за місцем її нарахування та одночасно з остаточним поверненням кредиту внесення готівкових коштів у касу Банку або шляхом безготівкового перерахування на рахунок Банку.
Згідно п. 4.2.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується здійснювати повернення Кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій та інших платежів за цим Договором у передбачені Договором строки.
Згідно п. 5.1. кредитного договору сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2. кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повного повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або його Поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього Договору та/або Договорів, укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором, а Позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання Позичальником відповідної вимоги від Банку (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання порушення Позичальником строків платежів за Договором, невиконання обов'язків по сплаті чергових платежів та інші порушення.
У порушення умов кредитного договору позичальник - ОСОБА_1 не виконував належними чином зобов'язань перед ТОВ «Укрпромбанк» за кредитним договором, що підтверджується вимогою Банку про наявність станом на 09 квітня 2010 року простроченої заборгованості за кредитом у сумі - 10 998,55 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками у сумі - 17 354,54 доларів США та простроченої заборгованості по комісії у сумі - 15 860,17 грн.. У зв'язку з вказаним ТОВ «Укрпромбанк» вимагає протягом 30-ти робочих днів з моменту надіслання цієї письмової вимоги повернути в повному обсязі отримані кредитні кошти, сплатити проценти (комісії) за користування кредитом за фактичний (неоплачений)період та пеню за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату процентів (Т. 1, а. с. 212).
На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду, 19 травня 2020 року від представника АТ «Дельта Банк» надійшла відповідь, відповідно до якої представник АТ «Дельта Банк» повідомив, що надати відомості про направлення ОСОБА_1 , отримання останнім вищевказаної досудової вимоги ТОВ «Укрпромбанк» не виявляється можливим. Вказує, що строк зберігання досудових вимог та рекомендованих повідомлень про вручення в архіві банку закінчився та зауважив, що всі необхідні для розгляду справи матеріали були додані до позовної заяви.
У поясненнях ПАТ «Дельта Банк» вказав, зокрема: «… ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов'язання перед ТОВ «Укрпромбанк» по кредитному договору, що підтверджується вимогою ТОВ «Укрпромбанк» про дострокове повне виконання зобов'язання…» (Т. 2, а. с. 210, перший абзац зверху). Сам позивач надав суду досудову вимогу ТОВ «Укрпромбанк» (Т. 1, а. с. 211, 212). Тобто, позивач визнає направлення боржнику вищевказаної досудової вимоги про повне дострокове виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 визнає отримання вказаної досудової вимоги ТОВ «Укрпромбанк», зазначаючи при цьому, що він не пам'ятає дату її отримання у зв'язку із збігом часу (Т. 2, а. с. 190)
Таким чином, кредитор та боржник визнали направлення та отримання вимоги ТОВ «Укрпромбанк» про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Щодо встановлення кредитодавцем нового строку виконання основного зобов'язання, на що звертав увагу суд касаційно ї інстанції (ч. 5 ст. 411 ЦПК України), необхідне зазначити наступне.
Виходячи зі змісту вищевказаної досудової вимоги кредитодавця можливо зробити висновок, що дата складення та відправки даної досудової вимоги ототожнюється із датою, станом на яку визначена заборгованість ОСОБА_1 , тобто - 09.04.2010 року. Іншого за матеріалами справи встановити неможливо.
У вищевказаній досудовій вимозі кредитодавець вимагає протягом 30-ти робочих днів з моменту надіслання цієї письмової вимоги повернути в повному обсязі отримані кредитні кошти, сплатити проценти (комісії) за користування кредитом за фактичний (неоплачений)період та пеню за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату процентів. Разом з тим, відповідно до п. 6.2 Договору позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому пунктом 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання порушення позичальником строків платежів за договором, невиконання обов'язків по сплаті чергових платежів та інші порушення.
Визначаючи час зміни строку виконання основного зобов'язання, колегія суддів виходить з вищевказаних положень кредитного договору, а не із вимог досудової вимоги.
Адреса ТОВ «Укрпромбанк» - м. Одеса, вул. Базарна, 41. Адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Таким чином, поштове відправлення стосується місцевої письмової кореспонденції.
Відповідно до п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 № 1149 (станом на 09.04.2010 р.), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1. Де «Д» - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; «1, 2, 3, 4, 5» - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Відповідно до п. 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 № 1149, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції
зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Отже, 09.04.2010 року (дата відправлення) + 2 дні (пересилання) + 1 день (рекомендована кореспонденція) + 2 дні (вихідні 10.04.2010 р. та 11.04.2010 р.) = 15.04.2010 року (дата отримання досудової вимоги).
Відповідно до п. 6.2 Договору позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому пунктом 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання порушення позичальником строків платежів за договором, невиконання обов'язків по сплаті чергових платежів та інші порушення.
Таким чином, датою зміни строку виконання основного зобов'язання є - 15.05.2010 року 15.04.2010 року (дата отримання вимоги банку) + 30 календарних днів (п. 6.2 Кредитного договору).
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту і сплати відсотків за користування ним кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦКУ змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до поручителя протягом 6 місяців, починаючи від дати порушення позичальником установленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Відтак, змінений строк виконання основного зобов'язання є - 15.05.2010 року.
Позивач не мав права нараховувати проценти за кредитом з 09.04.2010 року, а тому сума заборгованості за процентами з травня 2010 по травень 2012 року (дати звернення до суду) не повинна бути включена до загальної заборгованості.
З урахуванням того, що строк виконання основного зобов'язання змінений на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України на 15.05.2010 року, то позивач повинен був пред'явити вимогу до поручителя не пізніше 16.11.2010 року. Разом з тим, позивач пред'явив таку вимогу (звернувся з позовом до поручителя) у травні 2012 року, тобто поза межами шести місяців. Тому, порука вважається припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Підстави для покладання відповідальності на ОСОБА_2 відсутні у зв'язку з припиненням поруки.
Підсумовуючи вищевикладене, заборгованість підлягає стягненню тільки з ОСОБА_1 ..
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє надані позивачем, наявні у справі направлені на адресу позичальника лист-попередження від 15.04.2011 року та на адресу поручителя від 07.05.2012 року (Т. 1, а. с. 22 - 26). До позивача від ТОВ «Укрпромбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором вже із зміненим строком виконання основного зобов'язання за кредитним договором (ст. 514 ЦК України).
Визначаючи розмір заборгованості, колегія суддів виходить з наступного.
Оскільки кредитодавець змінив строк виконання основаного зобов'язання з 12.11.2022 року на - 15.05.2010 року, то розмір заборгованості необхідно визначити саме на цю дату. Матеріали справи не містять розрахунку заборгованості саме на цю дату.
У наявній у справі довідці ТОВ «Укрпромбанк» від 29.07.2009 року (Т. 1, а. с. 196) вказується, що станом на 29.07.2009 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить - 195 555,60 доларів США, у тому числі прострочена заборгованість за основним боргом - 1 220,79 доларів США, за відсотками - 1 240,97 доларів США.
У наданому позивачем розрахунку заборгованості (Т 1, а. с. 215) розмір заборгованості станом на 30.06.2010 року становить: - за тілом кредиту - 196 776,39 доларів США; - за нарахованими процентами - 25 444,47 доларів США.
Оскільки відповідач іншого не довів, таким чином станом на 15.05.2010 року розмір заборгованості за тілом кредиту також становить - 196 776,39 доларів США; - за нарахованими процентами - 23 388,83 долара США = 25 444,47 доларів США (нарахована сума станом на 30.06.2020 року) - 2 055,64 доларів США (сума нарахувань за червень 2010 року). Разом - 220 165,22 долара США. Саме вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
У стягненні комісії необхідно відмовити, оскільки положення кредитного договору про сплату позичальником на користь Банку щомісячної комісії є нікчемними в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів». Доводи апелянта в цій частині є обгрунтованими.
Вказані висновки кореспондуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.08.2020 року у справі № 641/11984/15-ц.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів апелянта про ухвалення рішення за його відсутності, несповіщення його про судове засідання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до матеріалів справи, у призначене на 16.01.2014 року судове засідання, на якому було ухвалено рішення, з'явився тільки представник позивача не (Т. 1, а. с. 250 - 251). Відомості про сповіщення ОСОБА_1 про вказане судове засідання матеріали справи не містять. Наявну у справі телефонограму про сповіщення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 248) колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вона оформлена з порушенням (відсутні відомості з журналу реєстрації телефонограм). Таким чином, вказані порушення є підставою для скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Доводи апелянта про неповідомлення його про заміну кредитора суперечать положенням ст. 516 ЦК України, а тому є неспроможними. Крім того, апелянт не надав доказів виконання зобов'язання первісному кредиторові.
Доводи апелянта про ненадання суду для огляду оригіналу квитанції про отримання кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не спростовані відомості, наявні у наданій позивачем копії квитанції № 13434 про видачу готівки від 20.11.2007 року (Т. 1, а. с. 20). ОСОБА_1 не заперечував отримання кредиту.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом наявності ухвали Приморського районного суду від 10.08.2009 року по іншій справі № 2-2291/11 колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до матеріалів витребуваної та оглянутої апеляційним судом вищевказаної цивільної справи № 2-2291/11 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк» про стягнення грошових коштів, позивач просить ухвалити судове рішення, яким: 1) зобов'язати відповідача зарахувати в рахунок погашення боргу кошти, які знаходяться на депозитному рахунку; 2) встановити відсутність боргу за кредитним договором.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2009 року було забезпечено вищевказаний позов шляхом заборони Одеській філії ТОВ «Укрпромбанк» провадити будь-які дії за кредитним договором до вирішення спору по суті.
Зі змісту позову вбачається, що позивач визначив відповідачем - Одеську філію ТОВ «Укрпромбанк». З резолютивної частини вбачається, що заборона провадити будь-які дії стосується тільки Одеської філії ТОВ «Укрпромбанк»
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо наявності ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2009 року про забезпечення позову.
Доводи апелянта про наявність депозитного рахунку, кошти з якого могли бути враховані на погашення кредиту, відступлення права вимоги з порушенням діючого законодавства, помилковість висновків суду про те, що він не висував вимоги Банку, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, а тому не мають наслідком скасування або зміну рішення.
3.6 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Банку за вищевказаного обґрунтування.
3.7 Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню: 1) з відповідача на користь Банку документально підтверджений сплачений останнім судовий збір у загальній сумі - 11 486,50 грн. = 3 219,00 (Т1, а. с. 5) + 1 609,50 грн. (Т. 1, а. с 140) + 2 408,70 грн. (Т. 1, а. с. 178) + 4 249,30 грн. (Т. 2, а. с. 151) пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (82%), тобто у розмірі - 9 418,93 грн. = 11 486,50 грн. х 82%; 2) з Банку на користь відповідача документально підтверджений сплачений останнім судовий збір у загальній сумі - 4 092,80 грн. = 230,00 грн. (Т. 1 а. с. 289) + 3 862,80 грн. (Т. 2, а. с. 118) пропорційно розміру відмовленим у задоволенні позовним вимогам (18%), тобто - 736,70 грн. = 4 092,80 грн. х 18%.
Виходячи з положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір у загальній сумі - 8 682,23 грн. = 9 418,93 грн. - 736,70 грн..
3.5 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2014 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (Україна, 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 36, офіс 308, код ЄДРПОУ - 42251700) заборгованість за Кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року станом на 15 травня 2010 року в загальному розмірі - 220 165 (двісті двадцять тисяч сто шістдесят п'ять) доларів 22 цента США, яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 196 776 (сто дев'яносто шість тисяч сімсот сімдесят шість) доларів 39 центів США; - заборгованість за нарахованими процентами - 23 388 (двадцять три тисячі триста вісімдесят вісім) доларів 83 цента США.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Здійснити остаточний перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (Україна, 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 36, офіс 308, код ЄДРПОУ - 42251700) судовий збір у сумі -8 682 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 23 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 22 березня 2021 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе