Номер провадження: 22-ц/813/4604/21
Номер справи місцевого суду: 521/5893/15-ц
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Цюра Т. В.
15.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою
У квітні 2015 року, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У травні 2018 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, кор. рахунок № НОМЕР_3 в Операційому департаменті Національного банку України, МФО 351005, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,2/12) суму заборгованості у розмірі 80154 (вісімдесят тисяч сто п'ятдесят чотири) дол.США 80 центів, з яких: кредитна заборгованість - 70701 (сімдесят тисяч сімсот один) дол.США 20 центів, заборгованість по процентам - 9453 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) дол.США 60 центів, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 41 520 (сорок одна тисяча п'ятсот двадцять)грн. 39 коп., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 15656 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість)грн. 84 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 25 863 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 55 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) в рівних частинах на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Операційому департаменті Національного банку України, МФО 351005, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,2/12) судовий збір в сумі 3654 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовити, а зустрічний позов - ОСОБА_1 - задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу, Акціонерне товариство «УкрСиббанк», посилаючись на її незаконність та необґрунтованість просить суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року - залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 25.02.2021 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.7 ст. 268 ЦПК, рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Головуючий суддя Цюра Т.В. та член колегії - суддя Сегеда С.М. знаходилися у відрядженні з 08.03.2021 по 12.03.2021 року, що підтверджується довідками № 65д та №66д відділу кадрової роботи та управління персоналом від 09.03.2021 року, тому повне судове рішення виготовлене 15.03.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з правилами № 11399179000, відповідно 1.1.1 якого передбачено, що підписуючи договір позичальник погоджується з викладеною у правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», затверджених рішенням продуктово-тарифного комітету АКІБ «УкрСиббанк» (протокол №243 від 21.08.2008р.) із усіма змінами і доповненнями пропозицією банку надати кредит, на умовах, встановлених в договорі та правилах. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 100 000дол.США та зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 29 вересня 2015 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 15,5% річних. Сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених договором та правилами. Відповідно до умов договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів розмірі 1960,00 доларів США 28-го числа кожного місяця.
Пунктом 3.1 розділу 3 кредитного договору № 11399179000, укладеного 29.09.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , передбачено, що підписанням договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», які є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 1.3.1 розділу 1 правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк» за користування кредитними коштами, процентна ставка встановлюється у розмірі, визначеному в договорі. Сторони погоджуються, що згідно з умовами правил, може бути встановлений інший розмір процентної ставки, при цьому додаткова угода до договору не укладається. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позивальника за договором. Нарахування процентної ставки у подвійному розмірі на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після несплати або не повної сплати платежу, встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості.
Відповідно до п.5.1 розділу 5 вказаних правил процентна ставка за договором може бути змінена у разі настання будь-якої з наступних обставин: порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов договору), та/або порушення позичальником та/або заставодавцем умов будь-якого договору забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком за договором; та/або погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання позичальником кредитної дисципліни (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань позичальника за договором); та/або здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); та/або підвищення ставки не менше ніж на 3 (три) відсоткових пункти за бланковими кредитами «Овернайт» НБУ з дати укладення договору чи останнього перегляду процентної ставки; та/або зміни джерела надходження доходів у позичальника (в тому числі зміни, з часу підписання договору позичальником основного місця робота, як основного джерела отримання доходів); та/або порушення вимог п. 3.4.5. правил щодо страхування предмету застави; та/або прострочення виконання грошових зобов'язань позичальника за договором; усунення порушень, вказаних в підпунктах «а» та/або «ґ» та/або «д» цього пункту, або зменшення негативного впливу чинників, перелічених у підпунктах «б» та/або «в» цього пункту або за результатами розгляду банком клопотання позичальника. У разі настання будь-якої із обставин, вказаних в цьому пункті вище, процентна ставка за договором може бути змінена в наступному порядку, а саме: банк протягом 7 (семи) календарних днів з дати зміни розміру процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника; такий новий розмір процентної ставки за договором починає застосовуватись з дати прийняття банком відповідного рішення, що вказується у повідомленні банку, без укладення сторонами відповідної додаткової угоди про внесення змін до договору.
Представником ОСОБА_1 було підтверджено, що його довіритель дійсно отримав таке повідомлення.
29 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №231751, згідно якого зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Згідно п.п.1.2, 2.1 зазначеного договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема: сума основного договору - 100000 дол .США; процентна ставка - 15,5% річних, якщо згідно умов основного договору не буде встановлено іншу проценту ставку, термін виконання основного зобов'язання - 29 вересня 2015 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання; інші умови основного договору. У випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.
Таким чином підписанням договору поруки ОСОБА_3 підтвердила те, що їй відомі усі умови кредитного договору № 11399179000, укладеного 29.09.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а отже їй також були відомі і умови правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», які є невід'ємною частиною зазначеного договору, якими передбачено зміну процентної ставки у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни.
21 серпня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №4 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено розмір ануїтетного платежу за договором, позичальник зобов'язався повертати кредит шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 1 458,00 доларів США щомісячно, а також змінено кінцевий термін повернення кредиту, не пізніше 29 вересня 2020 року.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідно до п. 1.2.5 кредитного говору банк надав позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_4 .
Оскільки відповідачі належним чином не виконували умов кредитного договору внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 07.04.2015р. становила 80154 дол.США 80 центів, з яких:
- кредитна заборгованість - 70701 дол.США 20 центів,
- заборгованість по процентам - 9453 дол.США 60 центів,
- заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 41 520 грн. 39 коп., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 15656 грн. 84 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 25 863 грн. 55 коп.
Ухвалюючи рішення по справі, районний суд виходи з того, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до АТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою слід відмовити за безпідставністю.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 509, 607-608 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 525 ЦК України). Частиною 1статті 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі статі 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом або пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно статей 553, 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання - ч.1 ст. 625 ЦК України.
За встановлених обставин справи та наведених норм права, апеляційний суд вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку та залишенні без задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 .
У доводах апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається, що факт видачі кредиту позичальнику в тій сумі, що зазначає позивач не підтверджений належними доказами, оскільки спростовується наступним.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2016 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів - задоволено та витребувано з ПАТ «УкрСиббанк» докази, які підтверджують факт реального отримання ОСОБА_1 грошових коштів згідно з Договором про надання споживчого кредиту № 11399179000 від 29.09.2008 року (Том І: а.с. 201-202).
На виконання вищевказаної ухвали суду про витребування доказів, АТ «УкрСиббанк» 03.10.2017 року було надано документи, у тому числі копію заяви на видачу готівки від 29.09.2008 року (Том ІV: а.с. 1-128), з якої вбачається видача з поточного рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_4 - 100 000,00 дол. США, що дорівнювало еквіваленту 486 110,00 гривень.
Вищезазначене повністю узгоджується з умовами п. 1.2.5. Кредитного договору, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_4 у Банку.
Окрім цього, матеріали справи також містять: Виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 (валюта USD) (Том ІІ: а.с.4); Виписку за кредитним договором № 11399179000 із копіями меморіальних ордерів з інформаційних систем електронних носіїв Банку (Том ІІ: а.с. 6-217), що відображають надання кредитних коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі 100 000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 486 110,00 грн. та видача їх з поточного рахунку позичальника 29.09.2008р.
При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу, АТ «УкрСиббанк» посилається на те, що в період з укладання договору до 01.07.2014 року Позичальник виконував зобов'язання за кредитним договором та не мав жодних претензій до Банку і не оспорював їх у встановленому законодавством та договором порядку.
З огляду на все вищезазначене, посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо непідтвердження факту видачу коштів за Договором про надання споживчого кредиту № 11033400000 від 30.08.2006 року є безпідставними.
Безпідставними є і твердження апелянта про те, що розрахунок заборгованості, на підставі якого судом ухвалено рішення не відповідає реальній заборгованості за кредитним договором, оскільки доказів на спростування визначеного Банком розрахунку заборгованості апелянтом до суду не надано, які і не надано відповідних квитанцій або інших належних та допустимих доказів, що підтверджують обсяг повернутих банку коштів.
Посилання апелянта на проведене ним економічне дослідження є безпідставним , з огляду на наступне.
У своїй постанові у справі № 522/1029/18 від 18.12.2019 Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
За нормами ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Проте, у наданому дослідженні не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Саме такі порушення є підставою для визнання цього дослідження неналежним доказом.
Клопотання про призначення судом експертизи відповідачами у суді першої інстанції не заявлялось.
Щодо стверджень апелянта про припинення поруки ОСОБА_3 на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки Банком було збільшено об'єм відповідальності поручителя за зобов'язанням без його згоди, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що 21 серпня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про надання споживчого кредиту з Правилами № 11399179000. за умовами якої змінено кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості: 29 вересня 2020р.; розмір ануїтетного платежу складає 1458 дол. США, день сплати ануїтетного платежу 28 число кожного місяця протягом строку кредитування.
Відповідно до п.1.1. Договору поруки № 231751 від 29 вересня 2008 року Поручитель ОСОБА_3 зобов'язалась перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору №11399179000 від 29 вересня 2008 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Отже, у договорі поруки № 231751 від 29 вересня 2008 року була зафіксована попередня згода поручителя на зміну умов основного зобов'язання у майбутньому.
Крім того, згідно цієї додаткової угоди, навпаки було зменшено розмір ануїтентного платежу, отже жодним чином права поручителя не були порушені.
Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості, наданого Банком та наданих Позичальником письмових пояснень сторони погодили підняття відсоткової ставки за користування кредитом до 31% річних починаючи з 02.07.2014 року.
Як зазначає представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 така зміна процентної ставки вдвічі, призвела до зміни обсягу відповідальності поручителя, яка не надавала своєї згоди на її збільшення.
Відповідно до п. 1.3.1. Правил споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк» (містяться в матеріалах справи), за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.
Нарахування процентної ставки у подвійному розмірі на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості.
Отже, встановлення подвійної процентної ставки у розрахунку заборгованості , у розмірі 31% зумовлено наявністю простроченої заборгованості за процентами, що передбачено умовами договору.
Щодо стверджень апелянта про те, що ОСОБА_3 не була обізнана щодо зазначених умов Правил споживчого кредитування, то слід зазначити, що підписуючи Договір Поруки № 231751 ОСОБА_3 підтвердила, що повністю розуміє всі умови Основного договору та цього Договору, свої права та обов'язки за Договором і погоджується з ними (п.5.1 Договору Поруки).
Відповідно до п.3.1 Кредитного договору підписанням Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк». які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, твердження про припинення поруки ОСОБА_3 не відповідає дійсності.
Крім того, сама поручитель ОСОБА_3 не зверталась з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15.03.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
С.М. Сегеда