Номер провадження: 22-ц/813/4483/21
Номер справи місцевого суду: 495/1259/20
Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
16.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Погорєлової С.О., Заїкіна А.П.
за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2020 року про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме 1/3 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності за ОСОБА_3 на 1/6 частку вищевказаного майна та 1/3 частки комплексу будівель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності за ОСОБА_3 на 1/6 частку вищевказаного майна.
Разом з тим, позивач просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вищевказане майно та заборонити реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо внесення змін в реєстр речових прав відносно спірного майна.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт у вигляді заборони відчуження 1/3 частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частки комплексу будівель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заяву залишено без задоволення.
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2020 року, посилаючись на те, що заходи забезпечення не співмірні із заявленими позивачем вимогами, перешкоджають здійсненню відповідачем господарської діяльності, та порушують його майнові права на арештоване нерухоме майно.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2020 року.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2020 року скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2020 року, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заяви відповідача.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1-10 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до ст..159 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Тобто, суд наділений правом скасувати заходи забезпечення позову лише за умови, коли відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
В той же час заявник (відповідач) в своїй заяві про скасування заходів забезпечення позову доводив не зміну обставин, що зумовили застосування заходів забезпечення позову, а необгрунтованість та неправомірність застосування судом цих заходів, що по суті є оспорення відповідачем ухвали про забезпечення позову.
Проте, предметом розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, а наявність чи відсутність підстав для їх скасування.
Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.
З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, спір з-приводу поділу майна судом ще не було вирішено і обставини, що зумовили застосування заходів забезпечення позову, не змінилися, тому суд не мав жодних правових підстав для задоволення заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів критично відноситься до пояснень відповідача в апеляційному суді щодо законності ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову в тому числі і з підстав залишення міськрайонним судом позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки на момент розгляду заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову цих обставин не існувало та вони не були підставою для скасування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2020 року скасувати, у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2020 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 18.03.2021 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: С.О. Погорєлова
А.П. Заїкін