Справа № 443/179/17 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І.
Провадження № 22-ц/811/483/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:81
19 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої-судді КопнякС.М.,
суддів - БойкоС.М., НіткевичаА.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, в письмовому провадженні в приміщенні Львівського апеляційного суду в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року, постановлену в складі головуючого судді Сливки С.І.,у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
встановила:
у лютому 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з посиланням на вимоги ст.ст.132,134 КЗпП України просив про стягнення з відповідача 437774,59грн. майнової шкоди та судових витрат.
Вимоги мотивував тим, що відповідач працював начальником механічного цеху. 24.12.2003 року з ОСОБА_1 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого робітних зобов'язався дбайливо ставитись до цінностей і вживати заходи до запобігання шкоди; в разі необхідності вести облік, складати та своєчасно подавати звіти про рух та залишок цінностей.
23 січня 2017року відповідач звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України.
На виконання наказу по ПАТ «ЖЦПК» №27 від 12.12.2016 року «Про створення комісії для проведення прийому-передачі майна механічного цеху» у зв'язку із звільненням із роботи відповідача, відповідний склад комісії склав Акт № 6 від 19 грудня 2016 року передачі майна механічного цеху. Згідно цього акту нестача матеріальних цінностей становить 437774,59грн.
Оскаржуваною ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року справу №443/179/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/4160/14 про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат».
Не погоджуючись з даною ухвалою відповідач ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку.
Вважає, що суд постановив дану ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у відповідності до вимог ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч.2 ст.7 Кодексу України з процедури банкрутства,справа не підлягала передачі на розгляд господарського суду, оскільки у справі, де боржник ПАТ «ЖЦПК» є позивачем та заявляє позовні вимоги про відшкодування шкоди до фізичної особи, яка немає відношення до справи №914/4160/14 про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».
Просить ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Жидачівського районного суду Львівської області.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах1,5,6,9,10,14,19,37- 40 ч.1 ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, відповідно до вимог ст.ст.368,369 ЦПК України розглядаються судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення у часників справи.
Відповідно до ч.1ст.7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у ч.13 ст.7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, у письмовому провадженні, а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.
В той же час, ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
У відповідності до приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справу слід передати за підсудністю до Господарського суду Львівської області, оскільки відносно позивача ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» відкрито провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге-суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
ЦПК України передбачає ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене у цивільномупорядку.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина перша статті 256 ЦПК України).
Встановлено,що позивач звернувся в суд з вказаним позовом у лютому 2017року, а оскаржувана ухвала постановлена 22 грудня 2020 року, тобто під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018року №2597-VIII (далі-Кодекс№2597-VIII), а саме 21 квітня 2019 року, який введений в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 21 жовтня 2019року.
У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно до статті 7 Кодексу №2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу№2597-VIII).
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 Кодексу № 2597-VIII).
Установлено, що справу №914/4160/14 про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 10 грудня 2014 року, а провадження у справі, яка є предметом перегляду в апеляційному порядку-01 грудня 2017 року, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Вказана справа про банкрутство господарським судом на час постановлення оскаржуваної ухвали та на даний час, не розглянута.
Предметом спору є майнові вимоги позивача - ПАТ«Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», відносно якого порушено справу про банкрутство, до відповідача (колишнього працівника ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат») про стягнення з працівника майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.
Згідно з частинами першою-третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуально дії, розгляду і вирішення справи.
Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справу казаної категорії.
Наведене дає підстави дійти висновку, що зазначений Кодекс №2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
Оскільки, відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України, суд має застосовувати норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді першої інстанції, суд першої інстанції правильно застосував норми Кодексу №2597-VIII, які були чинними на час такого перегляду.
З огляду на положення законодавства України , чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство,в межах цієї справи.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц (провадження№14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б (провадження№12-143гс19).
Тому,виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що справа не може бути розглянута у порядку цивільного судочинства, а, відповідно до приписів частини четвертої статті 377 ЦПК України, підлягає направленню на розгляд до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», тобто до господарського суду Львівської області.
Щодо мотивів апеляційної скарги про невірне застосування судом положень частини третьої статті 7 Кодексу №2597-VIII, колегія суддів, враховуючи час відкриття провадження у цивільній справі, та час порушення справи про банкрутство, приходить до висновку, що на спірні правовідносини сторін ця норма не поширюється.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Враховуючи наведені обставин, колегія суддів приходить переконання про відмову у задоволенні апеляційної скарги, оскільки передача справи для подальшого розгляду від неналежного суду до належного суду, відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року про право особи на справедливий суд.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу-залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.Повний текст даного судового рішення складено 19 березня 2021 року.
Керуючисьст.ст.259,268,367,374,375,381-384,390ЦПКУкраїни,колегія суддів,-
постановил а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено19 березня 2021 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.