Справа № 944/4372/20 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.
Провадження № 33/811/149/21 Доповідач: Романюк М. Ф.
05 березня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП,
постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 грн судового збору.
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 09 жовтня 2020 року близько 09 год 30 хв, перебуваючи на території Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, перебував в стані алкогольного сп'яніння.
На постанову судді Драпалюк С.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, скасувати постанову судді та закрити провадження.
Щодо продовження строку апеляційного оскарження, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, вказує, що в судовому засіданні він не був присутній, копія постанови не була вручена, а довідався про неї 12 січня 2021 року з реєстру судових рішень.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 покликається на такі доводи: на момент складення протоколу ОСОБА_1 знаходився в ізольованому приміщення з підозрою на COVID-19; із протоколом був ознайомлений лише 12 жовтня 2020 року; протокол про адміністративне правопорушення №3 від 10 жовтня 2020 року і висновок медичного огляду містять підписи не тих осіб, що в них зазначені; ОСОБА_1 не оскаржував винесену від 09 жовтня 2020 року догану у зв'язку зі станом здоров'я; протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом у справі, а обставини, викладені в ньому, не були досліджені судом за допомогою інших доказів; суд розглянув справу за відсутності особи незважаючи на те, що було подане клопотання, де обґрунтовувались обставини, через які він не міг прибути; учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового засідання не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 статті 172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисних діях - вживання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, а також виконання службових обов'язків у нетверезому стані.
Кваліфікуючі ознаки - вчинення правопорушення в умовах особливого періоду.
Згідно ЗУ «Про оборону України», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, висловив думку про дотримання правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє (постанови у справі 205/1993/17-ц від 25.04.2018 року, №131/1449/16-ц від 14.02.2018 року та інші).
Таким чином, оскільки Верховним Судом сформована правова позиція в зазначених вище рішеннях, щодо тривалості особливого періоду та його дії на теперішній час, з огляду на положення ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід констатувати, що в Україні діє особливий період.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, передбачає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення № 3 від 10 жовтня 2020 року (а.с.2-5); висновком медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану алкогольного сп'яніння 09 жовтня 2020 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (а.с.7); результатом вимірювання алкотестера Алконт-М від 09 жовтня 2020 року, результат тесту 2, 06 проміле (а.с.6).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 3 від 10 жовтня 2020 ОСОБА_1 09 жовтня 2020 року близько 09 год 30 хв, перебуваючи на території Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП (а.с.2-5).
З письмових пояснень ОСОБА_1 у зазначеному протоколі вбачається, що він ознайомився зі змістом протоколу, зі змістом протоколу не згідний, так як він складений з порушенням чинного законодавства (а.с.5).
Відповідно до висновку медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану алкогольного сп'яніння від 09 жовтня 2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 2, 06 проміле (а.с. 7).
Протокол про адміністративне правопорушення №3 від 10 жовтня 2020 рокускладений згідно з положеннями ст. 256 КУпАП і його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства, окрім цього, такий оформлений та підписаний уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, зазначені у ньому дані узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів, які суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним інкримінованого адміністративного правопорушення.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, відтак доводи апеляційної скарги про недопустимість взятих до уваги судом доказів та їх неналежність, є безпідставними та голослівними.
Таким чином, сукупність всіх доказів свідчить про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду та в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги та належним чином мотивував своє рішення.
Заперечення своєї вини апелянтом може свідчити про обраний ним спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що постанова суду винесена із порушеннями норм чинного законодавства, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено.
Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року.
Постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року відносно ОСОБА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк