Справа № 447/1212/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/69/21 Доповідач: ОСОБА_2
05 березня 2021 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у кримінальному проваджені №12017140250000368 внесене в ЄРДР від 19.04.2017 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року,
вищевказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 3001 ( три тисячі однієї) гривні 08 копійок та моральну шкоду в розмірі 5000 ( п'яти тисяч ) гривень.
Згідно з вироком ОСОБА_6 18.04.2017, о 20:00 год. знаходячись поблизу боксу №1 гаражного кооперативу, що розташований по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці дерев'яну дошку, наніс нею один удар в область голови ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді садна в лобній ділянці справа та забій головного мозку легкого ступеню, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Не погоджуючись з даним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати даний вирок та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування даної апеляційної скарги покликається на те, що такий постановлений з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що встановлені судом першої інстанції обставини справи, які встановлено судом, не відповідають фактичним обставинам справи, які було встановлено в ході судового розгляду та які не відображені у вироку. Звертає увагу, що покази обвинуваченого та його сина ОСОБА_10 підтвердив потерпілий, вказавши, що конфлікт мав місце 18 квітня 2017 року близько 18 години. Також, зазначає, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам КПК України, зокрема у ньому не встановлено час інкримінованого правопорушення, місце вчинення такого та інші обставини, відповідно до вимог ст. 374 КПК України. Підкреслює, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що ОСОБА_6 визнаний інвалідом, при цьому під час досудового розслідування йому не було надано адвоката для захисту його прав. Крім цього, захисник вказує, що судом безпідставно задоволено цивільний позов в частині матеріальної шкоди, так як потерпілим не надано належного письмового підтвердження понесених ним витрат, а також моральної шкоди, так як такі не підтвердженні матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, при обставинах викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується покладеними в основу вироку наданими у судовому засіданні в суді першої інстанції показами у суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що 18 квітня 2017 року бачив як його знайомі сварилися з ОСОБА_6 . Він підійшов, почав просити, щоб всі заспокоїлися, не сварилися і коли стояв обличчям до ОСОБА_11 і візуально знайомого ОСОБА_12 , відчув удар по голові дерев'яною дошкою і впав, втративши свідомість. Під час конфлікту ОСОБА_13 був разом із сином та ще трьома особами. Додатково пояснив, що конфлікт мав місце 18.04.2017 о 18год. при вході у ліс на відстані 20м. від гаражного кооперативу, що по вулиці Довбуша в м.Новий Розділ. Удар йому наніс ОСОБА_13 дерев'яною дошкою довжиною 0,5м. Щодо заявленого цивільного позову, то просив такий задоволити, оскільки він 2 тижні пролежав в лікарні на стаціонарі, після отриманої травми не може ні пірнати, ні літати і постійно відчуває головні болі, переніс душевні страждання; свідка ОСОБА_11 , який вказав, що 18 квітня 2017 року він разом із свою дружиною, ОСОБА_14 та його дружиною, та ОСОБА_15 перебували на дачі біля гаражного кооперативу в м.Новий Розділ. Після обіду до нього підійшов ОСОБА_16 та попросив допомогти з ремонтом автомобіля ВАЗ 21099. Він сів за кермо автомобіля, скинув із передачі і автомобіль покотився і здійснив зіткнення із автомобілем Рено-Трафік, який належить ОСОБА_17 . ОСОБА_10 почав наполягати на відшкодуванні, шарпав його за одяг. До нього підійшов ОСОБА_18 , який його захистив. Їх обох почали бити, на крики підбіг ОСОБА_9 , почав його піднімати, отримавши в цей момент удар по голові палкою від ОСОБА_6 . Потерпілий впав, підбігла дружина ОСОБА_19 і почала кричати. ОСОБА_20 лежав на землі без свідомості. Після цього всі зупинилися. Розійшлися, коли ОСОБА_20 прийшов до тями. Додатково пояснив, що також отримав тілесні ушкодження у вигляді синця та садни на голові; протоколом проведення слідчого експерименту від 15.05.2017 за участю свідка ОСОБА_11 , під час якого свідок ствердив, , що бачив, як ОСОБА_6 несподівано для всіх взяв у руки дерев'яну палицю, і замахуючись вдарив ОСОБА_19 по голові, від удару ОСОБА_20 впав на землю. При цьому свідок ОСОБА_21 продемонстрував як ОСОБА_13 наносив удар; протоколом проведення слідчого експерименту від 15.05.2017 за участю потерпілого ОСОБА_9 , під час якого останній вказав, що бачив, як ОСОБА_6 дерев'яною палицею замахнувшись вдарив його по голові, він удару ОСОБА_20 впав на землю. При цьому потерпілий продемонстрував як ОСОБА_13 наносив удар. В ході проведення слідчого експерименту був присутній ОСОБА_6 який підтвердив покази потерпілого; Протоколом проведення слідчого експерименту від 17.05.2017 за участю потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до якого, ОСОБА_6 вказав, що він підняв дерев'яну палицю, якою наніс один удар справа в область голови Вітровому В. Від даного удару він впав, а палиця переламалася. Підозрюваний ОСОБА_13 продемонстрував яким чином наносив удар., що зафіксовано за допомогою фотографій та висновком експерта №48/17 від 20.04.2017 року, відповідно до якого, у ОСОБА_9 наявний забій головного мозку легкого ступеню; садно в лобній ділянці справа. Вказані ушкодження утворилися від дії тупого предмету, можливо, за обставин викладених вище, і по давності спричинення відповідають 18.04.2017. Забій головного мозку легкого ступеня відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Садно відноситься до легкого тілесного ушкодження, яким суд дав належну оцінку.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
З врахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, і викладені в апеляційній скарзі доводи про неправильність застосування законодавства України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального законодавства, не бере до уваги як безпідставні.
У ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Щодо посилання апелянта про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 не надано адвоката для захисту його прав під час досудового розслідування, то суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, 25 жовтня 2017 року суд першої інстанції призначив адвоката для здійснення захисту обвинуваченому ОСОБА_6 на підставі його клопотання, однак під час досудового розслідування останній не заявляв такого клопотання.
Також, під час розгляду в суді апеляційної інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 вказав, що слід визнати зібрані докази під час досудового розслідування недопустимими, проте жодних законних підстав, передбачених КПК України не наводить.
Крім цього, в цьому ж засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що наніс дерев'яною дошкою один удар в область голови ОСОБА_9 , проте не є винним.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині задоволення цивільного позову, то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вимогами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Так, судом першої інстанції враховано, що потерпілому ОСОБА_9 спричинено майнову шкоду на загальну суму 3001,08 грн., що підтверджується чеками витрати на придбання медикаментів.
Крім цього, враховано, що заподіяно моральну шкоду, яка полягала у перебуванні на лікуванні, негативних переживаннях, тривозі, порушенні нормального життєвого ритму, постійній нервовій та психологічній напрузі, негативних змінах в житті, переживання та фізичних незручностей.
Таким чином, судом першої інстанції зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості враховані вищенаведені вимоги законів, витрати потерпілого та тривалість моральних страждань і переживань останніх, що призвели до істотних змін в їх житті та негативно позначились на їх моральному та психологічному стані, а також наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий правильно визначено стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 3001 ( три тисячі однієї) гривні 08 копійок та моральну шкоду в розмірі 5000 ( п'яти тисяч ) гривень.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційна скарга захисника необґрунтована й доходить висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_6 , а призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року - залишити без задоволення.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4