Дата документу 22.03.2021 Справа № 316/2525/20
Єдиний унікальний №316/2525/20 Головуючий у 1 інстанції Бульба О.М.
Провадження № 22-ц/807/879/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
22 березня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.10.2011 року між сторонами зареєстровано шлюб, від якого вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12.05.2020 р. шлюб між сторонами було розірвано.
У грудні 2019 р. позивач зверталась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів та виданий судовий наказ перебував на примусовому виконанні.
За заявою відповідача про наявність спору щодо стягнення аліментів, 22.07.2020 р. судовий наказ було скасовано.
Всі щомісячні витрати з утримання доньки, позивач сплачує самостійно без допомоги відповідача, який працює на ВП «Запорізька АЕС» та має змогу надавати кошти на утримання спільної з позивачем дитини.
Просила суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітків, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 грудня 2020 року позов задоволено.
Стягнуто щомісячно зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30.07.2020 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто щомісячно зі ОСОБА_1 на користь держави, судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують факт проживання матері разом з дитиною.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 28.11.2011 р. перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Енергодарського міського суду запорізької області від 12 травня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З наданих в суді першої інстанції пояснень позивача та відповідача встановлено, що донька проживає разом з матір'ю.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписами ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначення розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. (Частина друга статті 182 в редакції Закону N 2901-IV (2901-15) від 22.09.2005 року)
Згідно ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
08 липня 2017 року набули чинності зміни до п. 2 ст. 182 СК України, встановлені Законом України № 2037-19 від 17 травня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», згідно із якими розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмірі аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п.п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують факт проживання матері разом з дитиною є безпідставними та спростовуються поясненнями позивача та відповідача в ході судового розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, згідно наявної в матеріалах справи довідки з місця роботи відповідача про суми відрахувань вбачається, що у період з 01.08.2019 року по 31.07.2020 року з заробітної плати з відповідача утримувалися аліменти на підставі виконавчого листа на користь ОСОБА_2 (а.с.33).
Вказана обставина свідчить про те, що дитина проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
На спростування зазначеного скаржником не надано належних та допустимих доказів.
Скаржником надана до апеляційного суду довідка № 14570 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою АДРЕСА_1 , з якої вбачається що за вказаною адресою зареєстровані позивач, відповідач та їх донька. Вказане не свідчить про те, що дитини проживає окремо від матері.
Доказів того, що дитина проживає з бабусею, а не з матір'ю, скаржником не надано належних та допустимих доказів.
Доводи апеляційної скарги проте, що розмір стягнутих з відповідача аліментів частки заробітку відповідача в 1/4, є великим, колегія суддів вважає безпідставним, як з огляду на те що відповідачем не надано цьому доказів так і на те, що на позивача, як особу з якою проживає дитина, покладено більше турбот та обов'язків щодо дитини, яка фактично більшість свого часу проводить саме з матір'ю (позивачем по справі).
Скаржником не доведено обставин, які перешкоджають йому сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, так само й не доведено, що визначений судом розмір аліментів є завеликим.
За положеннями з ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 березня 2021 року.
Головуючий
Судді: