Дата документу 16.03.2021 Справа № 0810/3418/2012
Єдиний унікальний № 0810/3418/2012
Провадження №22-ц/807/843/21
Головуючий в 1-й інстанції - Громова І.Б.
16 березня 2021 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.
секретарСеменчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа,-
У листопаді 2020 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 отримав лист з рекомендованим повідомленням від Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області з постановою про закриття виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа № 0810/3418/2012 р. №/п 2/0810/1340/2012 виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення суми індексації в розмірі 4266,64 грн. та 3% річних в розмірі 1132,07грн., 15,85 грн. - збитки, а всього 5414, 57 грн. з ОСОБА_2 на свою користь. Заявник зазначає, що ним особисто під час підготовки на повторне подання до виконавчої служби для виконання оригіналу виконавчого листа від 25.01.2013 року останній було втрачено, де, коли та за яких обставин ОСОБА_1 пояснити не може. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області, не виконано, в зв'язку з ухилянням боржника від виконання рішення суду та не з'ясуванням місця роботи боржника державним виконавцем, а тому є підстави для видачі дублікату виконавчого листа.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року, в задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог заяви у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судове рішення за яким втрачено виконавчий лист не виконано та не втратило своєї законної сили, а тому відмова у видачі дублікату виконавчого листа є безпідставною.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2013 р. було видано виконавчий лист по цивільній справі №0810/3418/2012 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про стягнення індексу інфляції.
Рішення суду набрало законної сили 20.12.2012 р. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 20.12.2013 р.
Згідно копії з ксерокопії виконавчого листа, що надана суду ОСОБА_1 судом встановлено, що лист звертався до виконання, оскільки на ньому робились відмітки державного виконавця, але які саме та скільки їх встановити не можливо.
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа суд першої інстанції зазначив, що заявник не надав суду жодного належного та достатнього доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа, не довів, що за виконавчим листом не проведено стягнення з боржника поза межами виконавчого провадження, не надав суду доказів поважності пропуску пред'явлення виконавчого документу до виконання.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII Прикінцеві положення до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що судом першої інстанції не досліджено, коли саме було отримано позивачем виконавчий лист, з яких підстав його було повернуто, чи минув строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, враховуючи неодноразове подання його до виконавчої служби та повернення стягувачу.
На підставі вищезазначеного, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа є передчасною, а тому відповідно ст.379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року у цій справі у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 22 березня 2021 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков