Дата документу 22.03.2021 Справа № 334/4909/20
Єдиний унікальний № 334/4909/20 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/805/21 Фетісов М.В.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
22 березня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кухаря С.В.
Онищенко Е.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Запоріжжя-обленерго» - адвоката Седлярова Валерія Савостяновича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У вересні 2020 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, посилаючись на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2018 у справі №335/8532/18 з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 74 313,93 грн. без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів, середню заробітну плату за затримку розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 06.07.2018 до 18.10.2018 у сумі 31 447,67 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 400 грн.
Крім цього, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2019 у справі № 335/12565/18 на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 19.10.2018 до 22.11.2018 включно, у сумі 10 769,75 грн., яка включає податки та збори.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2019 у справі № 335/5073/19 на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 23.11.2018 до 27.02.2019 включно, у сумі 4 398,98 грн., з подальшим утриманням обов'язкових платежів та витрати на правничу допомогу у сумі 1 500,00 грн.
На виконання судових рішень ПАТ «Запоріжжяобленерго» на протязі вересня 2018 року, січня-лютого 2019 року самостійно сплатило ОСОБА_1 33 791,81 грн.
На виконання судових рішень Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України платіжними дорученнями № 2497 від 04.03.2019 на суму 95 646,43 грн., № 1650 від 04.04.2019 на суму 8 669,64 грн. було стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 грошові кошти.
Вказані стягнення проведені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вже після оплати ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості із зарплати та у розмірі більшому, ніж належить, адже воно здійснено без утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% і військового збору у розмірі 1,5%.
Зазначає, що в результаті примусового стягнення грошових коштів, проведеного органом державної виконавчої служби без будь-якої участі ПАТ «Запоріжжяобленерго», ОСОБА_1 без достатньої правової підстави отримав зайві грошові кошти у вигляді заробітної плати та належних до утримання ПАТ «Запоріжжяобленерго» для перерахування до бюджету податків і зборів у загальній сумі переплати 18 665,92 грн.
22.04.2020 ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу за № 010-010/6345 від 21.04.2020 про повернення безпідставно набутих грошових коштів сумі 18 665,92 грн., яка зі сторони останнього залишилася без виконання.
Вказує, що в добровільному порядку відповідач вказані грошові кошти не повертає.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 18 665,92 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 563,55 грн., а також трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 781,43 грн., а всього стягнути 20 010,90 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року у задоволені позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник ПАТ «Запоріжжяобленерго» - адвокат Седляров В.С. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом прийнято рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків викладених у рішення суду фактичним обставинам справи, наданим доказам. Суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів наявності в його діях рахункової помилки і/або недобросовісності з боку відповідача щодо набуття коштів. Залишилось поза увагою суду, що в зв'язку з відсутністю в діях товариства добросовісності - для розгляду справи не мають значення факти наявності рахункової помилки або недобросовісності отримувача, і застосування до спірних правовідносин. Не враховано положення ч.4 ст.19 «Про виконавче провадження»». Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що він набув кошти у розмірі 18 665 грн. 92 коп. на підставі судових рішень, які набрали законної сили, не є скасованими у відповідному порядку та виконані в примусовому порядку виконавчою службою, тому відсутні підстави вважати частину цих коштів у вказаному розмірі набутими без достатньо правової підстави. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За вимогами п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів є недоведеними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2018 у справі №335/8532/18 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 74 313,93 грн., без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів; середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період 06.07.2018 по 18.10.2018 у розмірі 31 447,67 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400 грн., а всього у розмірі 108 161,60 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2019 у справі № 335/12565/18 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 19.10.2018 по 22.11.2018 включно, у сумі 10 769,75 грн., яка включає податки та збори, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2019 у справі № 335/5073/19 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 23.11.2018 по 27.02.2019 у розмірі 4 398,98 грн., з подальшим утриманням обов'язкових платежів, та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 грн., а всього у розмірі 5 898,98 грн. Також стягнутий з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Також, вказаним рішенням встановлено, що внаслідок виконання рішення суду та проведення відповідачем виплат заборгованості із зарплати, виникла переплата грошових коштів ОСОБА_1 на суму 24 033,16 грн., з чим погодився ОСОБА_1 , внаслідок чого ціна позову була зменшена останнім з 28 432,14 грн. до 4 398,98 грн.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до довідки-розрахунку від 27.08.2020 № 011-06/120 на виконання судового рішення у справі № 335/8532/18 ПАТ «Запоріжжяобленерго» на протязі вересня 2018 року, січня-лютого 2019 року самостійно сплатило відповідачу 33 791,81 грн.
Також, за платіжним дорученням від 04.03.2019 № 2497 органом державної виконавчої служби відповідачу перераховано 95 646,43 грн. на виконання вказаного судового рішення.
Згідно з довідкою-розрахунком від 27.08.2020 № 011-06/121 на виконання судового рішення у справі № 335/12565/18 за платіжним дорученням від 04.04.2019 № 1650 органом державної виконавчої служби відповідачу перераховано 8 669,64 грн.
Відповідно до вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 21.04.2020 № 010-010/6345, направленої відповідачу ОСОБА_1 22.04.2020, позивач просив відповідача повернути безпідставно набуті грошові кошти у сумі 18 665,92 грн.
Підставами позову є набуття відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 18 665,92 грн. за рахунок позивача ПАТ «Запоріжжяобленерго» без достатньої правової підстави на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення ст.1212 ЦК України, регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частин першої та п'ятої, статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
При цьому відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Згідно з статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
ЇЇ тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 (провадження № 14-445цс18).
Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що відсутні докази недобросовісної поведінки з боку відповідача, а також того, що нарахування грошових коштів позивачем не було добровільним чи здійсненим за наявності рахункової помилки з боку особи, яка провела виплати.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають з підстав зазначених в рішенні суду.
Таким чином, рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, ухваленого у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Запоріжжя-обленерго» - адвоката Седлярова Валерія Савостяновича залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови.
Повна постанова складена 22 березня 2021 року.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко