Дата документу 10.03.2021 Справа № 314/3907/19
Єдиний унікальний № 314/3907/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_2
Провадження № 11-кп/807/696/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_3
Категорія: ст. 183 КПК України
10 березня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2021 року, якою у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середньо - спеціальну освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 29 липня 2016 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 348 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 4 квітня 2021 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 348 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2021 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 4 квітня 2021 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обставини по справі з часу останнього продовження строку дії запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не тільки не зменшились, а з урахуванням поведінки обвинуваченого збільшилися, то це унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вказує, що ухвала суду першої інстанції, якою продовжено запобіжний захід винесена незаконним складом суду, що полягає у тому, що ухвала засвідчена секретарем.
Апеляційна скарга обвинуваченого надійшла до Запорізького апеляційного суду 22 лютого 2021 року, матеріали справи надійшли до Запорізького апеляційного суду 3 березня 2021 року.
14 січня 2021 року набрав чинності Закон України №1027 від 02.12.2020 року «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою».
Так, відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України (в редакції, яка набрала чинності 14.01.2021 року), у зв'язку із відсутністю клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника про розгляд апеляційних скарг за їх участю, апеляційній розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які відносяться в тому числі до категорії умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність стійких соціальних зв'язків, дружини та неповнолітніх дітей на утриманні продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не виключається можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків, оскільки обвинуваченому ОСОБА_1 можуть бути відомі адреси їх проживання чи роботи, у зв'язку з чим, він може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших кримінальних правопорушень.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, у тому числі, у вигляді домашнього арешту, як того вимагає апелянт, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги з приводу незаконного складу суду спростовуються матеріалами справи, зокрема, оскаржуваною ухвалою, яка винесена визначеним у відповідності до ст. 35 КПК України складом суду (а.с. 90-93).
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2021 року, якою продовжено застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 4 квітня 2021 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5