Справа № 302/910/20
22 березня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.
суддів:Кожух О.А., Куштана Б.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2020 року, головуючого судді Кривка В.П., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.11. 2012 року у сумі 138219,66 грн., з яких 12939,29 грн. заборгованість за тілом кредита, 125280,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Вирішено питання судових витрат.
На рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про доведеність укладення договору та наявність підстав для стягнення заборгованості за договором, оскільки Банк не надав суду належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів в підтвердження факту відкриття карткового рахунку відповідачу, існування між ним договору кредиту та його умов, погоджених сторонами, та здійснення ним операцій з використанням електронних платіжних засобів, в тому числі користування кредитними коштами та погашення кредиту; наявні в матеріалах справи Умови та правила не містять підпису відповідача. Надані позивачем копії анкети-заяви про приєднання, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, Витяг з умов та правил надання банківських послуг не містять умов про суму кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з врахуванням відсотком ставки за кредитом, дати видачі кредиту, а тому не можуть вважатися належними доказами. Крім того апелянт, вказує на те, позивачем пропущено загальний та спеціальний строк позовної давності, тому відповідач просить застосувати суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин позовну давність.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Однак, повністю погодитись з таким висновком апеляційний суд не може, з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 16.11.2012 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
До кредитного договору позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна», 55 днів пільгового періоду»,«Універсальна Голд» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua.
З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.06.2020 року за відповідачем ОСОБА_1 рахується перед банком заборгованість у розмірі 138219,66 грн. з яких: 12939,29 грн. - заборгованість за кредитом, 125280,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 16.11.2012 по 29.04.2019.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Ч.1 ст.1050 ЦК України - якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.11.2012 року, позивач посилався на Довідку про зміну умов кредитування та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на банківському сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.11.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
З огляду на відсутність підпису позичальника в Умовах та правилах надання банківських послуг в Приватбанку, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У анкеті-заяві від 16.11.2012 року, наданій позивачем, зазначені лише дані про особу позичальника, процентна ставка у ній не зазначена. Також апеляційний суд зауважує, що у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Враховуючи наведене, у банку відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за користування кредитом, пені та штрафів.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, Банк має право на стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто заборгованість за тілом кредиту, яка згідно з розрахунком заборгованості за даним договором становить 12939,29 грн. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо доводів апеляції про необхідність застосування апеляційним судом строків позовної давності, то слід зазначити наступне.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі №6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17, та дійшла висновків, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції".
Таким чином, підставою для розгляду апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності є неналежне повідомлення відповідача судом першої інстанції про час і місце розгляду справи.
Однак, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 було направлено копію ухвали від 02.10.2020 року та копію позовної заяви з додатками, отже належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи, призначений на 21.10.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження - 10.10.2020 року. Відповідач правом відзиву не скористалась, а тому відсутні підстави для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності.
Зважаючи на викладене, рішення відповідно до пунктів ст.376 ЦПК України, в частині стягнення з ОСОБА_1 125 280,37 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 16.11.2012 р. по 30.06.2020 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у даних вимогах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 12 939,29 грн. - заборгованості по тілу кредиту - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 374,375,381-384ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - 125 280,37 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 16.11.2012 р. по 30.06.2020 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у даних вимогах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк 12 939,29 грн. - заборгованості по тілу кредиту - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 22 березня 2021 року.
Головуючий
Судді