22-ц/804/995/21
263/9896/20
Головуючий у 1-й інстанції Пантелєєв Д.Г.
Суддя-доповідач: Попова С.А.
16 березня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Попової С.А.,
суддів Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.,
за участю секретаря Грішко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Пантелєєва Д.Г., повний текст рішення складено 29 жовтня 2020 року,
у цивільній справі
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про розірвання шлюбу,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами 16.01.2010, від якого сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що продовжують проживати разом із нею.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з 08.02.2020, коли вони припинили вести спільне господарство. Шлюб існує формально. Несумісність поглядів на життя, а також характерів, створили неможливість подальшого проживання однією сім'єю з відповідачем. Просила задовольнити позовні вимоги про розірвання шлюбу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 16.01.2010, актовий запис № 25, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80грн.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу між сторонами, суд керувався ст.ст. 110, 112 СК України та дійшов висновку, що в подальшому зберегти сім'ю сторін неможливо, шлюб носить формальний характер.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати.
Апеляційна скарга вмотивована процесуальними порушеннями, що були допущені судом, на погляд відповідача: він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи та, у зв'язку з цим, був позбавлений можливості надати необхідні докази, які мають істотне значення для вирішення спору. У суду не було підтвердження належного повідомлення відповідача по справі. Суд не надіслав відповідачеві копію оскаржуваного рішення на адресу, зазначену в позовній заяві, а надіслав на ту адресу, де ніхто не проживає, оскільки внаслідок підпалу будинок згорів.
Висновки суду щодо розірвання шлюбу є передчасними, адже сім'я має двох дітей. Через пожежу в будинку в лютому 2020 року та знищення всього майна родина не мала можливості проживати разом, відповідач через ці події почав зловживати спиртними напоями, що й призвело до тимчасового розладу в сім'ї. Наразі він працевлаштувався, пройшов стаціонарний курс лікування від алкоголізму, має постійний дохід, матеріально забезпечує утримання дітей та допомагає дружині, частково відремонтував будинок.
Процедура розгляду справи апеляційним судом
Враховуючи положення ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 3 ст. 369 ЦПК України, розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного провадження.
Справа розглядається за участі відповідача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, а також у відсутність повідомленої належним чином про дату і час розгляду справи позивачки ОСОБА_2 , від якої надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, в якій вона заперечувала проти вимог скарги і наполягала на розірванні шлюбу. Неявка позивачки в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 16.01.2010 Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області - актовий запис № 25 (а.с. 4).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-6).
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Щодо процесуального права
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у зв'язку з цим був позбавлений можливості надати необхідні докази, які мають істотне значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07.10.2020 відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку ч. 1 ст. 277 ЦПК України (а.с. 21).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд розглянув справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Ухвалення рішення у справі за категорією правовідносин з розірвання шлюбу без повідомлення сторін не суперечить положенням ч. 4 і п. 4 ч. 6 ст. 19, ч. 2 і п. 1 ч. 4 ст. 274, 279 ЦПК України.
При цьому апеляційним судом було перевірено дотримання процесуального права відповідача на подання відзиву на подану ОСОБА_2 позовну заяву.
Так, судом першої інстанції рекомендованою кореспонденцією на адресу реєстрації і місця проживання ОСОБА_1 будо направлено повідомлення про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою ОСОБА_2 , отримання якої 13.10.2020 підтверджено розпискою відповідача (а.с. 24) і не заперечувалось ним під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Оскаржене рішення суду прийнято 29.10.2020, тобто судом першої інстанції, як переконалась колегія суддів, була надана розумна можливість з дотриманням визначеного у ч. 1 ст. 278 ЦПК України п'ятнадцятиденного терміну заявити про розгляд справи в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Відповідач мав час на використання можливості подати відзив з висловленням своєї точки зору стосовно заявлених позовних вимог, клопотати в порядку ч. 4 ст. 277 ЦПК України про розгляд справи з викликом сторін, подати клопотання про примирення сторін з відповідним обґрунтуванням, подати необхідні докази, які мають істотне значення для вирішення спору, або заявити про їх наявність чи витребування. Проте, таких заяв і відзиву від відповідача у наданий судом строк не надійшло.
Отже, при обранні судом саме такого формату розгляду справи (без повідомлення сторін), відсутності клопотань відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, у суду першої інстанції були відсутні підстави для направлення сторонам в порядку ст. 128 ЦПК України судових повісток, як на тому помилково наполягає відповідач.
Порушень норм процесуального права, з яким пов'язується обов'язковість скасування судового рішення, або які б могли призвести до неправильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо суті спору
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
За ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст 56. СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, а відповідно до ч. 3 ст. 105 цього Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
За змістом ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи будь-яких ознак бажання позивача на відновлення та подовження сімейних відносин із відповідачем не здобуто.
Так, з моменту подання ОСОБА_2 позову 12.08.2020 нею не було реалізовано право за ч. 4 ст. 109 СК України на відклик поданої позовної заяви.
З моменту подання позовної заяви у серпні 2020 року, тривання справи в суді першої і апеляційної інстанціях, тобто понад унормований ч. 7 ст. 240 ЦПК України максимальний шестимісячній строк на примирення подружжя, сторони у даній справі не досягли примирення в сімейних стосунках.
За цей час, як з'ясовано, позивачкою не висловлено у будь-якому вигляді намір зберегти сім'ю або подовжити строк на примирення сторін. Навпаки, до апеляційного суду ОСОБА_2 подано заяву із запереченнями проти апеляційної скарги ОСОБА_1 і наполяганні на розірванні шлюбу між нею і відповідачем, як учинив суд першої інстанції (а.с. 75-76).
Тож, колегія суддів пересвідчилась у істинному бажанні позивачки припинити шлюбні відносини із відповідачем.
Строк для примирення, про який просить відповідач на стадії апеляційного перегляду справи, і застосування якого є правом суду в сенсі ч. 7 ст. 240, п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, як один з заходів примирення, покликаний саме для відновлення сімейних стосунків, ґрунтується на наявності бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції, реалізовувати завдання сім'ї.
Відповідач в ході апеляційного перегляду справи не спростував заявленого позивачкою факту формального існування шлюбу і виникнення несумісних поглядів на життя в їх стосунках, що унеможливлює подальше існування їх сім'ї.
Обопільного бажання сторін відновити сімейне життя, відшукати спільну мову, взаємопорозуміння не встановлено в суді апеляційної інстанції.
Отже, підстав для надання строку на примирення під час апеляційного перегляду справи, про що просить ОСОБА_1 , з урахуванням вищенаведених обставин, та зважаючи на те, що в суді першої інстанції відповідного клопотання ним не заявлялося, колегія судів не вбачає.
З огляду на задеклароване у ст.ст. 24, 56 СК України право будь-якого з подружжя припинити шлюбні відносини, трактування примушування сторони до збереження шлюбних відносин, як порушення права дружини, чоловіка на свободу, колегія суддів приходить до висновку, що ненадання судом у даній конкретній справі строку на примирення подружжя, тим більше за відсутності відповідної заяви від будь-кого зі сторін, не призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що подальше перебування у шлюбі сторін, спільне їх життя і збереження шлюбу суперечитиме немайновим інтересам сторони, що звернулась за судовим захистом.
За таких обставин, коли фактичні сімейні відносини між подружжям припинені, сторони тривалий час (з лютого 2020 року) мешкають окремо і не ведуть спільне господарство, що підтвердив в суді апеляційної інстанції відповідач, і не мають спільного бажання поновлювати сімейні відносини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що подальше спільне життя сторін і збереження їх сім'ї стали неможливими, бо суперечитиме інтересам одного з них, що є підставою для розірвання шлюбу між сторонами з урахуванням положень ст. 112 CK.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано і в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року.
Судді: С.А.Попова
С.А.Зайцева
О.М.Пономарьова