ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/5528.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»
до Публічного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»
про визнання недійсним договору
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Єфімов С.А.
від відповідача: Король С.В.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 28 П від 01.08.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»та Публічним акціонерним товариством «Південтеплоенергомонтаж». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір суперечить законодавству України, що діяло на момент його укладення, оскільки в договорі відсутні всі істотні умови.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що сторони при укладенні договору № 28 П від 01.08.2008 р. досягли між собою всіх істотних умов, необхідних для даного виду договору, що може підтверджуватись добровільним виконанням сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, зокрема, прийняттям позивачем нерухомого майна, вказаного у договорі та використання його у своїй господарській діяльності. Тобто, на думку, відповідача, позивач своїми фактичними діями підтвердив згоду на виконання договору та факт досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та невиконання ними вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.08.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»та Публічне акціонерне товариство «Південтеплоенергомонтаж»підписали договір оренди нежитлового приміщення № 28П, за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 272, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 27 на п'ятому поверсі для використання його під офіс.
Відповідно до п. 6.1. договору строк оренди встановлено з 01.08.2008 р. до 31.07.2009 р. включно.
Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.08.2008 р. відповідач передав, а позивач -прийняв в користування нежитлове приміщення площею 272, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 27.
Додатковими угодами № 1 від 01.12.2008 р. та № 2 від 27.02.2009 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 28 П від 01.08.2008 р. сторони змінювали розмір орендної плати.
Додатковою угодою № 3 від 01.03.2009 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 28 П від 01.08.2008 р. сторони припинили дію вказаного договору з 31.03.2009 р.
Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 31.03.2009 р. позивач здав, а відповідач -прийняв нежитлове приміщення площею 272, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 27.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що умови договору оренди нежитлового приміщення № 28 П від 01.08.2008 р. суперечать законодавству України, що діяло на момент укладання вказаного договору, зокрема, сторонами при укладенні договору не досягнуто згодо стосовно усіх істотних умов, встановлених для договорів оренди нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Обґрунтовуючи своїх вимоги, позивач посилається на положення статтю 284 Господарського кодексу України, якою встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, а також ст. 638 Цивільного кодексу України відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Разом з тим, суд відзначає, що викладені позивачем обставини не є підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших обґрунтувань свої вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем не надано.
За таких обставин вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя
Пригунова А.Б.