Справа № 686/34186/19
Провадження № 2/686/606/21
11 березня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Козак О.В.,
при секретарі - Слободянюк А.Ю.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представників відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
В грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 12 липня 2018 року ДОП Деражнянського ВП ЛВП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Прилуцьким О.А. було складено два протоколи про адміністративне правопорушення (бланки серія ГР № 083148 та серія ГР № 083149) відносно нього, жителя смт. Лозове Деражнянського району, у яких вказувалося про вчинення ним правопорушень, відповідальність за які передбачено ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).
Склад правопорушень, описаний в даних протоколах, практично ідентичний. У протоколах відрізняється тільки особа, по відношенню до якої нібито вчинено дрібне хуліганство: в першому випадку - це голова ОСОБА_5 , яка є головою Лозівської селищної ради Деражнянського району, а в другому - це ОСОБА_6 , який є головою Деражнянської районної ради Хмельницької області.
Так, у протоколі серія ГР № 083148 зазначено, що «30.06.2018 р. о 18.03 год. перебуваючи у смт. Лозове гр. ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство відносно селищного голови смт. Лозове ОСОБА_5 , а саме в мережі Інтернет у Фейсбук на сторінці «Типова Деражня» опублікував образливі слова, зневажаючи на її честь та гідність, так своїми діями він нав 'язував своє свавілля над селищним головою».
У протоколі серія ГР № 083149 вказується, що «06.07.2018 р. о 20.48 год. перебуваючи у смт. Лозове гр. ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство відносно голови Деражнянської районної ради ОСОБА_6 , а саме в мережі Інтернету Фейсбук на сторінці «Типова Деражня» опублікував образливі слова, зневажаючи на його честь та гідність, так своїми діями він нав'язував своє свавілля над головою Деражнянської районної ради».
Він та його захисник ОСОБА_2 категорично не погоджуючись із даними протоколами, вказували, що при їх оформленні вищевказаним працівником поліції було порушено вимоги закону та відповідно складено явно незаконні протоколи за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. У зв'язку із цим до суду першої інстанції були надані відповідні пояснення.
Постановою судді Деражнянського районного суду Хмельницької області Дворніна О.С. від 19 грудня 2018 року у справі № 673/1471/18 його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення.
Однак відповідно до постанови судді Хмельницького апеляційного суду Федорової Н.О. від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу його захисника адвоката Афадєєва В.В. задоволено. Постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2018 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, скасовано.
Прийнято нову постанову, якою провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП щодо нього закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Дана постанова набрала законної сили з моменту її ухвалення.
В зазначеній постанові вказано, зокрема, що «як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 є головою Лозівської селищної ради, ОСОБА_6 - головою Деражнянської районної ради, тобто є особами, які обіймають публічні посади, а отже - публічними фігурами. Вони можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
Оскільки заяви голови Деражнянської районної ради ОСОБА_6 від 9 липня 2018 року та голови Лозівської селищної ради ОСОБА_5 від 5 липня 2018 року, адресовані начальнику Деражнянського ВП Летичівського ВП у Хмельницькій області стосуються лише критики дій влади (посадових осіб), то такі також не можуть вважатися належними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.»
Вказаною постановою судді апеляційного суду повністю підтверджується його позиція про повну необґрунтованість складених відносно нього працівником поліції протоколів про адміністративні правопорушення та відсутність підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності за надуманими заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..
Слід зазначити, що для нього даний судовий процес (справа № 673/1471/18), який тривав протягом 8 місяців, був вкрай важким, насамперед у моральному сенсі. На його думку, намагання відповідачів безпідставно притягнути його до адміністративної відповідальності прямо пов'язане із його активною громадянською позицією.
Він як член територіальної громади смт. Лозове та територіальної громади Деражнянського району часто приймає участь в проведенні сесій Лозівської селищної ради та Деражнянської районної ради, здійснюючи, зокрема, громадський контроль за витрачанням коштів територіальних громад. Крім того, він неодноразово звертався до голови Деражнянської районної ради ОСОБА_6 та до голови Лозівської селищної ради ОСОБА_5 із різного змісту запитами (заявами) про доступ до публічної інформації (зокрема, щодо розміру заробітної плати та премій працівників цих органів місцевого самоврядування, щодо витрачання коштів з місцевих бюджетів тощо). На дані заяви (запити) він всупереч вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» не отримував, як правило, належним чином обґрунтованої відповіді від розпорядників інформації.
На їх переконання, саме активна громадська позиція і стала підставою для вчинення на нього незаконного тиску з боку голів селищної та районної ради за допомогою правоохоронного органу (поліції). Дана обставина підтверджується тим, що дані адміністративні провадження були відкриті на підставі заяв голови Лозівської селищної ради ОСОБА_5 та голови Деражнянської районної ради ОСОБА_6 ..
Вказані особи мали безпосередній мотив для помсти йому, оскільки здійснювали та здійснюють величезний супротив у реалізації ним права на доступ до публічної інформації, намагаючись приховати невигідну для них інформацію, зокрема, яка стосується витрачання коштів територіальних громад.
При цьому, хоча ініціаторами даних незаконних дій були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , однак саме працівником органу поліції, а саме дільничним офіцером поліції Деражнянського ВП ЛВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 було безпідставно складено протоколи про вчинення неіснуючих «адміністративних правопорушень» з його боку із подальшим поданням документів до суду.
Також потрібно зазначити, що він звертався до ГУНП в Хмельницькій області із заявою про проведення службового розслідування та відкликання з Деражнянського районного суду Хмельницької області матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього, однак дана заява ГУНП в Хмельницькій області була залишена без задоволення. Тобто Головному управлінню Національної поліції в Хмельницькій області було відомо про дані незаконні дії, однак належного реагування з боку відповідача не було.
Із вищезазначеного випливає те, що відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також працівником Деражнянського ВП ЛВП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, який перебував при виконанні службових обов'язків, були спільно вчинені узгоджені протиправні дії, спрямовані на безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності, які спричинили йому душевні страждання та моральні переживання, у зв'язку з чим відповідачі зобов'язані відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду.
У даному випадку заподіяна йому моральна шкода полягає, зокрема, в довготривалих душевних стражданнях, хвилюваннях, постійних стресових ситуаціях, пов'язаних із незаконними діями відповідачів та систематичними порушеннями ними чинного законодавства, що призвели до погіршення загального стану здоров'я. Завдану йому моральну шкоду він оцінює у розмірі 100 000 грн..
Тому позивач, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та державного бюджету України солідарно на його користь відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в сумі 100000 грн. та понесені ним судові витрати.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.03.2020 року до участі в справі залучено в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просили їх задоволити. Представник позивача суду пояснив, що заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були явно необґрунтованими і працівникам поліції повинно було бути відомо, що публікація в мережі Інтернет не є публічним місцем, а критика публічних осіб не є хуліганством. Позивач суду пояснив, що він звертався до ради з приводу облаштування села, був на сесії, піднімав питання. Він не витримав і написав, що вони нічого не роблять, відповіді не дають. Він рахує, що написав правду.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, подали до суду відповідь на відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, в якій просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позовна заява є безпідставною, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що саме ними або їх діями спричинено шкоду. Внаслідок систематичних образ, нанесених їм позивачем через мережу Інтернет з вживанням ненормативної лексики, були прямо порушені їх права як громадян та посадових осіб, за захистом яких вони, в межах закону, звернулись до правоохоронного органу.
Представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що відповідачі позовних вимог не визнають, позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що діями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 йому було спричинено шкоду. Позивач лайливими словами висловлювався на адресу відповідачів, у зв'язку з чим вони звернулись до правоохоронних органів. На кожний запит він отримував відповідь. Відсутні відомості про причинно-наслідковий зв'язок, та необґрунтовано моральну шкоду. В подальшому представник відповідачів в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.
Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, суду пояснив, що позов безпідставний. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулись до поліції з відповідними заявами, на які поліція зобов'язана реагувати. Повноваження щодо розгляду протоколів віднесено до компетенції суду. Протокол є доказом, якому оцінку надає суд. В даному випадку підстав для відшкодування шкоди немає, оскільки жодне стягнення не застосовано. Вважає, що у поліцейського були підстави складати протокол.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, пояснивши, що Казначейство є неналежним відповідачем.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.07.2018 року ОСОБА_5 голова Лозівської селищної ради звернулась з заявою до Деражнянського відділення поліції ЛВП ГУНП в Хмельницькій області про прийняття мір до жителя смт.Лозове ОСОБА_1 , який через мережу Інтернет розповсюджує неправдиві чутки про працівників Лозівської селищної ради, безпідставно ображає принизливими словами.
09.07.2020 року ОСОБА_6 звернувся до Деражнянського відділення поліції ЛВП ГУНП в Хмельницькій області про вжиття заходів до жителя смт.Лозове ОСОБА_1 , який в мережі Інтернет на сайті «Типова Деражня» розповсюджує недостовірну інформацію, ображає його як посадову особу, що принижує його людську гідність.
12.07.2018 року ДОП Деражнянського ВП ЛВП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 було складено два протоколи про адміністративне правопорушення (бланки серія ГР № 083148 та серія ГР № 083149) відносно ОСОБА_1 ..
Згідно протоколу серія ГР № 083148, 30 червня 2018 року о 18 год. 05 хв. перебуваючи у смт. Лозове гр. ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство відносно селищного голови смт. Лозове ОСОБА_5 , а саме в мережі Інтернет у Фейсбук на сторінці «Типова Деражня» опублікував образливі слова, зневажаючи на її честь та гідність, так своїми діями він нав'язував своє свавілля над селищним головою, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
У протоколі серія ГР № 083149 вказується, що «06.07.2018 р. о 20.48 год. перебуваючи у смт. Лозове гр. ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство відносно голови Деражнянської районної ради ОСОБА_6 , а саме в мережі Інтернет у Фейсбук на сторінці «Типова Деражня» опублікував образливі слова, зневажаючи на його честь та гідність, так своїми діями він нав'язував своє свавілля над головою Деражнянської районної ради» , чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18.03.2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Афадеєва Віталія Вікторовича задоволено, постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення скасовано. Прийнято нову постанову, якою провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
У вищевказаній постанові Хмельницького апеляційного суду від 18.03.2019 року судом зазначено наступне.
«Із вищезазначених протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП, були скоєні ОСОБА_9 у мережі Інтернет (веб-сайт «Facebook»). Натомість, дана мережа у розумінні закону не є громадським місцем.
Також, у протоколах про адміністративне правопорушення серії ГР № 083148 та серії ГР № 083149 не зазначено, які саме наслідки наступили від дій ОСОБА_1 , зокрема тих, які порушили саме громадський порядок і спокій всіх громадян.
Отже, протоколи про адміністративне правопорушення серії ГР № 083148 та серії ГР № 083149 не можуть бути взяті судом до уваги та покладені в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних правопорушень.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що означені адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП, скоїв саме ОСОБА_1 , тобто особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки сайт «Facebook» не вимагає обов'язкової ідентифікації користувача.»
Також зазначено, що «як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 є головою Лозівської селищної ради, ОСОБА_6 - головою Деражнянської районної ради, тобто - є особами, які обіймають публічні посади, а отже - публічними фігурами. Вони можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
Оскільки заяви голови Деражнянськоої районної ради ОСОБА_6 від 9 липня 2018 року та голови Лозівської селищної ради ОСОБА_5 від 5 липня 2018 року, адресовані начальнику Деражнянського ВП Летичівського ВП у Хмельницькій області (а.с.5, 23), стосуються лише критики дій влади (посадових осіб), то такі також не можуть вважатись належними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Інших об'єктивних доказів, тобто інших фактичних даних, на основі яких апеляційний суд міг би встановити наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в діях ОСОБА_1 та його винність у вчиненні такого, апеляційному суду надано не було. Не здобуто таких і самим судом.»
23.10.2018р. представник позивач звернувся з заявою до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про проведення службової перевірки та притягнення за її результатами до дисциплінарної відповідальності ДОП Деражнянського ВП ЛВП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 за безпідставне та незаконне складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а також відкликання з Деражнянського районного суду Хмельницької області матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_1 ..
За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області листом від 06.12.2018 року №А-481/121/04-2018 повідомило представнику позивача, що на даний час протоколи знаходяться на розгляді у Деражнянському районному суді і рішення по цих адміністративних справах не прийнято. Після винесення рішення судом буде проведено додаткову перевірку викладених у скарзі фактів.
Вищевказані обставини підтверджуються протоколами про адміністративне правопорушення серії ГР № 083148 та серія ГР № 083149 від 12.07.2018 року; заявою ОСОБА_6 від 09.07.2018 року, ОСОБА_5 від 05.07.2018 року; письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 11.07.2018 року; постановою Хмельницького апеляційного суду від 18.03.2019 року; заявою від 23.10.2018 року; листом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 06.12.2018 року №А-481/121/04-2018.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
В пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Таким чином, звернувшись в липні 2018 року до органів поліції з заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скористались своїми правами, передбаченими ст.40 Конституції України на звернення до органів державної влади.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Слід зазначити, що постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2018 року до позивача будь-яких стягнень застосовано не було.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади або органом місцевого самоврядування, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських, міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі і статтею 173 КУпАП.
Тобто справу про адміністративне правопорушення передбачене ст.173 КУпАП може розглянути лише суддя районного, районного у місті, міського, міськрайонного суду, а відповідно у працівників поліції відсутні повноваження на розгляд цієї категорії справ.
Частиною 1 ст.254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Статтею 255 КУпАП визначено перелік осіб, які мають право на складання протоколу про адміністративне правопорушення та в якій вказується, що посадові особи Національної поліції мають право складати протокол про правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.
З вищевикладеного суд приходить до висновку, що 12.07.2018 року відносно позивача посадовою особою відповідача було складено протокол за ст.173 КУпАП в межах наданих йому чинним законодавством повноважень і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення здійснювались не владні повноваження, а процесуальні дії, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення та встановлює лише виявлення порушення і не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, не встановлює його прав і обов'язків. Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Хмельницьким апеляційним судом в постанові від 18.03.2019 року надано оцінку протоколам про адміністративне правопорушення серії ГР № 083148 та серії ГР № 083149, та зазначено, що вони не можуть бути взяті судом до уваги та покладені в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних правопорушень. При цьому Хмельницьким апеляційним судом не встановлено протиправності дій посадової особи відповідача при складанні протоколу.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому шкоди внаслідок складання відносно нього 12.07.2018 року протоколів про адміністративне правопорушення серія ГР № 083148 та серія ГР № 083149 і настанням тих негативних наслідків про які він вказує у позовній заяві.
Не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також працівником Деражнянського ВП ЛВП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, який перебував при виконанні службових обов'язків, були спільно вчинені узгоджені протиправні дії, спрямовані на безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності, які спричинили йому душевні страждання та моральні переживання.
Права ОСОБА_1 , на порушення яких останній посилався з підстав складання відносно нього вищевказаних протоколів, були відновлені шляхом оскарження постанови Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2018 року, в порядку визначеному КУпАП.
Сам по собі факт, складання протоколів про адміністративне правопорушення за заверненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підтверджує заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями посадової особи відповідача, та настанням шкоди.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.3,19,34,40,56,68 Конституції України, ст.ст.15,16,23,1167,1176 ЦК України, ст.ст.221,254,255 КУпАП, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , житель: АДРЕСА_1 ).
Відповідачі: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ); Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 40108824, адреса: 29017, м.Хмельницький, вул.Зарічанська 7); Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 37971775, адреса: 29000, м.Хмельницький, вул.Свободи, 70).
Дата складання повного тексту рішення суду - 22.03.2021 року.
Суддя: