Справа № 674/1624/20
Провадження № 2/674/209/21
18 березня 2021 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Шафікова Ю. Е. ,
за участю секретаря Проценко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дунаївці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, в якому просить стягнути із відповідача на її користь заборгованість у сумі 6773,61 грн., а саме: 100 доларів США зі сплатою вказаної суми у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день платежу, 3500 грн. основного боргу, три проценти річних - 137,09 грн. та пеню -301,52 грн., а також стягнути понесені судові витрати, в тому числі судовий збір в сумі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.04.2020 між нею та відповідачем було укладено договір позики, що підтверджується власноруч написаною відповідачем розпискою. Строк повернення коштів за вказаною розпискою - до 08.04.2020, сума позики становила 4500 грн. та 100 доларів США, що еквівалентно станом на день платежу 2835 грн.. Відповідач, в листопаді 2020 року в рахунок виконання зобов'язання повернула ОСОБА_1 1000 грн.. 30.09.2020 позивач направила на адресу відповідача вимогу про повернення коштів у повному обсязі, проте станом на дату звернення до суду з позовом відповідач зобов'язання не виконала, а отже, має сплатити прострочену заборгованість в сумі 6773,61 грн., включаючи неустойку та три проценти річних за статтею 625 ЦК України за період з 09.04.2020 по 28.12.2020. Вказані обставини стали підставою для звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась, до суду надала клопотання в якому просила суд розглянути справу у її відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, відповідно до якої позов визнала частково, оскільки повернула 1500 грн., також, просила суд розгляд справи провести у її відсутність.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати 23 жовтня 2019 року в справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19) за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Судом встановлено, що 05.04.2020 ОСОБА_2 власноруч написала розписку, відповідно до якої остання отримала від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в борг в сумі 4500 грн. та 100 доларів США терміном до 08.04.2020, частину з яких в сумі 1000 грн. повернуто позивачці.
Факт написання розписки відповідачем не оспорювався, а тому виникнення боргового зобов'язання за договором позики є встановленим належним доказом, а саме оригіналом даної розписки.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч.1ст.530 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з частковою сплатою суми заборгованості у розмірі 1000 грн., 30.09.2020 ОСОБА_1 направила на адресу відповідача вимогу про повернення боргу у повному обсязі, однак, ОСОБА_2 вказану вимогу не виконала та залишок заборгованості не повернула.
Твердження відповідача про повернення суми позики в сумі 1500 грн., не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки доказів повернення коштів в зазначеному розмірі суду не надано. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 порушила взяті на себе зобов'язання, та не повернула суму позики в обумовлений у договорі строк до часу розгляду справи судом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, що викладений в Постанові від 02 липня 2014 року у справі 6-79цс14, аналіз норм ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України гривня.
Сума заборгованості за розпискою на час звернення з позовом до суду становить 3500 грн. та 100 доларів США, що в еквіваленті у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 28.12.2020 складає 2835 грн. (100*28,35), а всього 6335 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 ч. 2 ЦК України, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
У постанові №127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір заборгованості за процентами та пенею підтверджується розрахунком, наданим позивачем за період з 09.04.2020 по 28.12.2020 та становить 137,09 грн. заборгованості за процентами та 301,52 коп. пені.
З огляду на те, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в межах позовних вимог.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, а саме: 840 грн. 80 коп. судового збору, та 1400 грн. витрат на правову допомогу відповідно до поданого розрахунку.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість в сумі 6773 (шість тисяч сімсот сімдесят три) гривні 61 коп., а саме: прострочену суму позики в розмірі 100 (сто) доларів США, що становить у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день платежу 2835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) гривень, 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень основного боргу, три процента річних - 137 (сто тридцять сім) гривень 09 коп. та пеню - 301 (триста одну) гривню 52 коп.
Стягнути ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складання повного тексту рішення суду 18 березня 2021 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова