Справа №766/10885/20 н/п 2/766/5412/21
17.03.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря Білої А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому вказує, що 22.02.2018 року вона позичила ОСОБА_2 32400,00грн, які останній зобов'язався повернути до 01.06.2018 року, про що було складено розписку. 25.03.2018 року вона позичила ОСОБА_2 1000 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 01.07.2018 року, про що було складено розписку. 27.04.2020 року вона позичила додатково ОСОБА_2 700,00 США, які останній зобов'язався повернути до 01.07.2018 року, про що було складено розписку. У вказаний строк відповідач суму позики не повернув. Відповідач ухиляється від повернення позики, ігнорує звернення позивача. Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу в розмірі 140875,00 грн. , яка складається з суми боргу за договором позики в розмірі 78346,00грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 4810,00 грн., пені в розмірі 48761,00грн. та інфляції в розмірі 8958,00 грн. Просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу в розмірі 140875,00грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.09.2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представник позивача надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та просив розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом встановлені наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 22.02.2018 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 32400,00грн, які останній зобов'язався повернути до 01.06.2018 року, про що було складено розписку. У вказаний строк відповідач суму позики не повернув.
25.03.2018 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 1000 доларів США, що станом на день пред'явлення позову складає 27028,29грн., які останній зобов'язався повернути до 01.07.2018 року, про що було складено розписку. У вказаний строк відповідач суму позики не повернув.
27.04.2020 року ОСОБА_1 додатково позичила ОСОБА_2 700,00 США, які останній зобов'язався повернути до 01.07.2018 року, про що було складено розписку. У вказаний строк відповідач суму позики не повернув.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Отже за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме у борг. Отже у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України у Постанові від 18 січня 2017 року по цивільній справі №6-2789цс16 та у Постанові від 18 вересня 2013 року по цивільній справі №6-63цс13 висловив правову позицію, у якій зазначив, що, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. В контексті даної правової норми обов'язковими реквізитами боргового документу є власноручний підпис позичальника, його уповноваженого представника, а факультативними - дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо.
З цих підстав суд робить висновок про те, що представлена позивачем на підтвердження укладання договору позики між ним та відповідачем розписка позичальника, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики. Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою.
Згідно з ч. 2 ст. 1049 ЦК України за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У вказаний в розписках від 22.02.2018 року, 25.03.2018 року, 27.04.2018 року строк, а саме до 01.06.2018 року та до 01.07.2018 року ОСОБА_2 позичену суму коштів позивачу не повернув.
Усні вимоги позивача про повернення вказаної сумі позики в загальному розмірі 78346,00грн. залишені відповідачем без задоволення.
Отже, в розписках, видані відповідачем позивачу, містяться дані про укладення договору позики, його умови, сума отриманих коштів, а також строк їх повернення.
Разом з тим,статтею 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що сума боргу становить 78346,00 грн., а також 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 4810,00 грн., пеня в розмірі 48761,00 та інфляція в розмірі 8958,00 грн.
Суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання і своєчасно не повернув борг, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами позики від 22.02.2018 року, 25.03.2018 року, 27.04.2018 року в сумі 78346,00 грн., три відсотки річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 4810,00 грн., пеня в розмірі 48761,00грн., інфляція в розмірі 8958,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.12,13, 76, 77, 81, 141, 258,259,263-265,268,277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 ), борг у сумі 140875,00грн., яка складається з суми заборгованості за розписками в розмірі 78346,00 грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 4810,00 грн., пені в розмірі 48761,00 та інфляції в розмірі 8958,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. І. Кузьміна