05.03.2021 Справа №607/7738/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазан В.В.
за участю секретаря Безручко Т.В.
представника позивача Молинь Р.П.
представника відповідача Бурко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у якому, уточнивши позовні вимоги, просять, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №9 від 11.04.2007 року в розмірі 14 998,69 доларів США за основним боргом, а саме: 8 526,15 доларів США заборгованість по кредиту прострочена, 6 472,54 заборгованість по відсотках прострочена та 29 681,42 грн. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. від 11.04.2007 року та зареєстованого в реєстрі за №3230, а саме на: - 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,6 кв.м., житловою 27,3 кв. м. та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого бюро приватизації житла Тернопільського відділу залізниці 27.08.1994 року за №618; - 2/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,6 кв.м., житловою 27,3 кв. м. та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого бюро приватизації житла Тернопільського відділу залізниці 27.08.1994 року за №618 та свідоцтва на право на спадщину, ВММ 139635, 09.02.2010 р., видане Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою, за реєстром № 6-145.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 11.04.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9, згідно з яким Банк надав позичальнику споживчий кредит в сумі 27 000,00 доларів США на строк з 11.04.2007 року по 10.04.2019 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,5% річних, а на прострочену заборгованість - 13,5% річних. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 11.04.2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстраційним №3231/63, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським бюро приватизації житла Львівської залізниці 26.08.1994 року за №618. ОСОБА_1 порушував умови договору, тому АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2013 року у справі №607/2525/13-ц, стягнуто із ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укргазбанк» 14 964, 43 долари США заборгованості за кредитним договором №9 від 11.04.2007 року, 1 840,31 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів та 1 214 грн. 51 коп. судового збору. Станом на 31.12.2020 року сума заборгованості позичальника перед Банком за кредитним договором №9 від 11.04.2007 року складає 14 998,69 доларів США за основним боргом, із них: 8 526,15 доларів США - заборгованість по кредиту прострочена, 6 472,50 доларів США - заборгованість по відсотках прострочена та 29 681,42 грн. пені. З цих підстав просить позов задовольнити, звернувши в рахунок погашення боргу стягнення на спірний предмет іпотеки.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що позивач звернувся в суд із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який є невід'ємною частиною договору кредиту №9 від 11.04.2007 р., через тривалий час, після ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 26.03.2013 року у справі №607/2525/13-ц про дострокове стягнення суми отриманого кредиту. На підставі зазначеного рішення суду, за позовом Банку, який вирішив у односторонньому порядку розірвати договір кредитування, і достроково стягнути всю суму кредиту за кредитним договором №9 від 11.04.2007 року. ОСОБА_1 вважає, що Іпотечний договір від 11 квітня 2007 р. є похідним договором, та виступає в якості забезпечення виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором №9 від 11 квітня 2007 р. перед ПАТ «Укргазбанк». Вважає, що зобов'язання сторін по спірному кредитному договору припинилися 16 квітня 2013 року. Однією з підстав припинення іпотеки згідно п.1. ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Таким чином вважає, що оскільки основне зобов'язання по кредитним договору №9 від 11 квітня 2007 року припинилося з набранням рішенням суду у справі №607/2525/13-ц від 26 березня 2013 року законної сили, тому іпотечний договір від 11 квітня 2007 року припинив свою дію. У задоволенні позову просить відмовити.
Також, ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначає, що позивач звернувшись до суду із даним позовом, пропустив строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України. Вважає, що строк позовної давності закінчився у позивача 16.04.2016 року (дата набрання чинності рішення суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Крім цього, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 також зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, 18 вересня 2012 року банком на адресу позичальника направлено лист-претензію, згідно з яким банк вимагав сплатити прострочену заборгованість. Оскільки вказана претензія залишилась без задоволення, банк в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов'язання з підстав, передбачених ст.1050 ЦК України та подав до суду позов про дострокове стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Звернувшись у 2012 році із позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту та стягнення заборгованості банк використав своє право, встановлене п. 3.2.8 кредитного договору та ст. 1050 ЦК України. А тому, вважає, що з моменту подання вказаного позову почався перебіг трирічного строку позовної давності. Також зазначив, що позивачем у поданому розрахунку не враховано платежі, які стягнені на користь банку із заробітної плати позичальника з 2018-го року та продовжуються стягуватись по даний час на виконання вищезазначеного рішення суду.
ОСОБА_2 відзиву на позов не подавала.
Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» надав суду відповідь на відзив, у якій вказує на те, що наявність рішення суду на його думку, не свідчить про розірвання договору, оскільки правова природа дострокового стягнення визначена у ч. 2 ст. 1505 ЦК України, зокрема якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець і право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Таким чином, наявність рішення суду про стягнення коштів не є підставою для розірвання кредитного договору та договору іпотеки. В пункті 3.1.6. кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються методом факт/факт. Також, п.3.1.7. кредитного договору встановлено, що проценти нараховуються за зобов'язаннями Позичальника за період від дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом. Таким чином, у пункті 3.1.7 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості. Також зазначив, що зобов'язання що виникло між сторонами в іноземній валюті, а тому суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики. На думку відповідача, при обчисленні строку позовної даності необхідно врахувати, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Так, 7 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304-УІІ, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) із споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону №1304-VІІ протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вважає, що вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Таким чином, вважає, що строк позовної давності відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України є зупиненим, а отже позовна заява подана в межах строків позовної давності, а клопотання подане ОСОБА_1 про застосування останньої не підлягає задоволенню.
29 жовтня 2020 року у даній справі проведено підготовче судове засідання, за наслідками якого закрито підготовче провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та проти їх задоволення заперечили, просять суд у задоволенні позову відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про місце та час розгляду справи. Подала заяву відповідно до якої зазначила, що не погоджується із доводами наведеними у позові та просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та розглядати справу у її відсутності.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
11 квітня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9, згідно з яким ВАТ АБ «Укргазбанк» надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у сумі 27 000 доларів США на строк з 11.04.2007 року по 10.04.2019 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12, 5 % річних, а на прострочену заборгованість - 13, 5 % річних.
Пунктом 2.1, 2.2 укладеного кредитного договору передбачено, що в забезпечення зобов'язань за дійсним договором Банком прийнято в іпотеку двохкімнатну квартиру, загальною площею 45,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно договору іпотеки від 11.04.2007 року. Кредит наданий банком, забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Пунктом 3.2.3 зазначеного кредитного договору передбачено, що у разі недотримання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів у строки, визначені п.3.3.1 цього договору, розірвати договір у односторонньому порядку шляхом направлення на адресу позичальника письмового одностороннього правочину Банку, і достроково стягнути кредит та проценти за його використання, а також пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення платежу, від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності визначеної в пункті 3.3.2 цього договору.
Також, 11 квітня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (Іпотекодавці) укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А., за реєстраційним № 3230, відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рахунок забезпечення зобов'язань по укладеному кредитному договору, передали в іпотеку нерухоме майно двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 27,3 кв.м., загальною площею 45,6 кв.м..
Згідно п. 2.3. договору за згодою сторін, предмет іпотеки оцінено сторонами у 190 000,00 грн.
Пунктом 3.1.5 зазначеного договору сторони передбачили, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов'язання позичальником в повному обсязі або частинами виконано не буде, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: за рахунок коштів виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет іпотеки шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.
Пунктом 4.2 зазначеного договору передбачено, що у разі порушення Іпотекодацями обов'язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання кредитного договору, а в разі невиконання кредитного договору - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Також, судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуту заборгованість за кредитним договором №9 від 11.04.2007 року в сумі - 14 964,43 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США, станом на 01.02.2013 року, еквівалентно 119 610,69 грн. та також 1 840,31 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів та 1 214 грн. 51 коп. судового збору.
Як вбачається із вказаного судового рішення, «…відповідач належним чином не виконував грошових зобов'язань перед кредитором та згідно довідки його заборгованість за кредитним договором №9 від 11.04.2007 року становить 14964, 43 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США станом на 01.02.2013 року еквівалентно 119610,69 грн…В зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором, 18.09.2012 року позичальнику ОСОБА_1 був направлений лист претензія про зобов'язання сплатити заборгованість, який залишився без реагування…».
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не підлягає доказуванню неналежне виконання ОСОБА_1 умов зазначеного кредитного договору та сума стягнутої із нього заборгованості.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №9 від 11 квітня 2007 року, станом на 23.02.2021 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить: 15 496,37 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 7 838,12 дол. США; прострочена заборгованість по процентах - 7 658,25 дол. США., окрім цього станом на 23.02.2021 року пеня становить 42 936,85 гривні, з яких: пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 24 620,09 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 18 316,76 грн.
Як вбачається із постанови головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Легус Т.М. про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2016 року, на підставі виконавчого листа № 607/2525/13-ц, виданого 05.06.2013 року, якою відкрито виконавче провадження ВП №50307634 про стягнення з ОСОБА_1 боргу: 14 964,43 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США, станом на 01.02.2013 року, еквівалентно 119 610,69 грн. та також 1 840,31 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів та 1 214 грн. 51 коп. судового збору. На даний час за вказаним виконавчим провадженням у примусовому порядку державним виконавцем звернуто стягнення на кошти боржника ОСОБА_1 , які він отримує у вигляді заробітної плати у ПП «Галіт».
Умовами спірного кредитного договору №9 від 11 квітня 2007 року передбачено дату остаточного повернення кредиту - 10 квітня 2019 року.
Разом із тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань (п.3.2.3 кредитного договору, п.4.2 договору іпотеки).
В судовому рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 26.03.2013 року за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом було встановлено, що 18.09.2012 року за №8415/1964 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 була направлена лист претензія про зобов'язання останніх сплатити заборгованість та повернути кредитні кошти у повному обсязі достроково, сплатити проценти за користування кредитом в термін протягом 10 днів від дати отримання претензії в сумі 15571,78 доларів США, тобто у строк до 02 жовтня 2012 року. Крім цього, пред'явивши позов 13 лютого 2013 року до ОСОБА_1 банк змінив строк виконання основного зобов'язання, оскільки вимагав у ньому сплату відповідачем кредиту достроково, у тому числі відсотків та виконати усі боргові зобов'язання у повному обсязі, за результатом розгляду якого, 26.03.2013 року Тернопільським міськрайонним судом було ухвалене судове рішення.
Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами ст. 590 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст.260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253-255 цього Кодексу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦК України).
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (п. 62, 66 Рішення від 20.12.2007 року у за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.
За змістом ст. 264 ЦК України, переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.
Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Однією із підстав переривання позовної давності є пред'явлення особою позову до одного із боржників.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18).
Таким чином, суд вважає, що направивши ПАТ «Укргазбанк» 18.09.2012 року за №3415/1964 претензію ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 із вимогою про повернення усього боргу, а також пред'явивши 13.02.2013 року позов до ОСОБА_1 , позивач на підставі ст..1050 ЦК України, п.3.2.3 кредитного договору вимагав дострокового повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов'язання. Крім цього, суд вважає, що звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 13.02.2013 року, банк перервав строк позовної давності у спорі щодо погашення останнім спірної кредитної заборгованості. Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що звернувшись 12.05.2020 року із позовом у даній справі щодо тієї ж суми кредитної заборгованості, але шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до відповідача ОСОБА_1 , позивач пропустив строк позовної давності, оскільки такий позов останній міг пред'явити протягом трьох років, тобто у строк до 13.02.2016 року. Щодо пред'явлення позову до іншого відповідача ОСОБА_2 , суд вважає, що позивачем також пропущено строк позовної давності, оскільки із такою вимогою він міг звернутись до останньої у строк до 02 жовтня 2015 року, тобто протягом трьох років з моменту настання строку повернення суми боргу за надісланою ним претензією від 18.09.2012 року.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВС від 10 жовтня 2019 року у справі №357/9126/17.
Крім цього, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року справа № 14-10цс18.
Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. 550, 551 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Також поряд із порукою, за своєю правовою природою акцесорним характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Стаття 266 ЦК України, передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки, позивач звернувся до суду із позовними вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором до боржників, та 26.03.2013 року судом ухвалено рішення у даній справі (607/2525/13-ц), тому такими діями позивач змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04.07.2018 року (справа № 14-154цс18).
Відтак, суд враховуючи наведене, дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем поточної заборгованості відповідачам також за процентами по кредиту та пенею.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - слід відмовити у повному обсязі, у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності звернення із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, суд відкидає твердження представника позивача про те, що строк позовної давності про звернення стягнення на предмет іпотеки є зупиненим відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України, у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ, оскільки вказаний Закон лише унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону, а не забороняє кредитору своєчасно звертатись із позовами до боржників про стягнення боргу за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, суд вважає такі твердження представника відповідача необґрунтованими та безпідставними.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 89, 141, 264, 265, 268, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 16 березня 2021 року.
Реквізити сторін:
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», адреса місцезнаходження - вул. І.Франка, 23, м. Тернопіль, МФО 320478, код за ЄДРПОУ 23697280.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан