01.03.2021 Справа №607/2534/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицай К.М., за участю захисника Синюка А.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , адміністратора закладу громадського харчування «Скаварідка»
за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,-
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 520005 від 10.01.2021 року, 10 січня 2021 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_1 , будучи адміністратором закладу громадського харчування «Скаварідка», що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Валова,1, допустив роботу вказаного закладу, чим порушив вимоги пп. 1 п. 3 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Приймаючи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розгляд справи у її відсутності.
Захисник Синюк А.С. у судовому засіданні подав письмові пояснення, просить закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 статті 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція статті носить банкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Підпунктом 1 пункту 3 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 2 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 р. до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 р. на території України забороняється приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень, замовлень на винос та закладів громадського харчування в аеропортах.
Вказана постанова не встановлює правила карантину людей, санітарно-гігієнічні чи санітарно-протиепідемічні правила і норми, а лише забороняє займатись підприємницькою діяльністю закладам громадського харчування шляхом приймання відвідувачів в період з 00 годин 00 хвилин 08.01.2021 року до 00 годин 00 хвилин 25.01.2021 року.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме професійні обов'язки покладались на ОСОБА_1 , відповідно до яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) та, які з цих правил порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Однак, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відомості, які б підтверджували викладені в ньому обставини, зокрема, те що ОСОБА_1 є адміністратором закладу громадського харчування «Скаварідка» і саме на неї покладається обов'язок щодо забезпечення умов карантину.
Відповідно до наказу № 07 від 29.10.2020 року, виданого ФОП ОСОБА_2 , з 29.10.2020 року по 31.12.2021 року ОСОБА_2 , який є фізичною особою-підприємцем і керівником закладу громадського харчування «Скаварідка», призначено відповідальним за дотримання працівниками закладу громадського харчування протиепідемічних заходів, в тому числі відповідальним щодо визначення часу роботи закладу громадського харчування «Скаварідка» у відповідності до чинного законодавства України.
Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про осіб, які відвідували заклад та не немає їх пояснень про обставини вчинення правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис до уваги не приймаю, оскільки на ньому не зафіксовано місце здійснення відеозапису. Також не беру до уваги, без надання інших доказів, долучені на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення рапорти працівників поліції, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції».
Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, зважаючи на те, що докази, які надані суду, не є достатніми для доведеності за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, а тому справу щодо неї слід закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283-285 КУпАП України,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
СуддяК. М. Грицай