15.03.2021 Справа №607/1374/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Дзюбича В.Л.
за участю секретаря с/з Пандрак І.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що сімейні стосунки у них не склалися, відсутні у них спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Зазначає, що шлюбних відносин вони не підтримують, не ведуть спільного господарства, шлюб з відповідачем носить формальний характер. Тому вважає подальше збереження шлюбу неможливим та таким, що буде суперечити їх інтересам. Крім того просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді від 16 лютого 2021 року провадження у справі відкрито та постановлено позов розглядати у порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити. Вказує, що в м.Тернополі орендує квартиру, за яку сплачує 3000 грн. в місяць та комунальні послуги.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечив щодо задоволення позову про розірвання шлюбу, щодо позову про стягнення аліментів вказав, що просить визначити розмір аліментів у мінімальному розмірі. Зазначив, що офіційно не працевлаштований, підробляє на будівництві, отримує заробіток близько 8000 грн. щомісяця.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши думку сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 13 серпня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, про що складено актовий запис №1215.
У шлюбі в сторін народилася дитина: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №529.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом з'ясовано, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер, тому його збереження неможливе та недоцільне, оскільки буде суперечити інтересам сторін, в зв'язку з чим суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд вказує наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем достатнього доходу, що б давав підстави для визначення розміру аліментів у сумі 8000 грн.
Разом із цим, при визначені розміру аліментів, суд також приймає до уваги ту обставину, що відповідачем не представлено жодних доказів щодо того, що за своїм матеріальним станом та станом здоров'я він не може надавати матеріальне утримання неповнолітній дитині.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітньої дитини сторін, враховуючи вік дитини, суд приходить до переконання, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 cлід стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26 січня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дітей та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Вимогу про більший розмір аліментів суд вважає безпідставною, недоведеною, оскільки позивачем не надано доказів, що майновий стан відповідача дозволяє сплачувати аліменти в розмірі 8000 гривень на дитину щомісяця.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до статей 141, 142 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 13 серпня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №1215.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26 січня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 908 гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення буде складено та підписано 17 березня 2021 року
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич