18.03.2021 Справа №607/6964/20
Справа №607/6964/20
18 березня 2021 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., при секретарі судового засідання Бойко І.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвоката Дроздовського Любомира Петровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» про повернення об'єкту позички та стягнення неустойки,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» (далі TOB «ВІКОНТ») про примусове повернення об'єкта позички цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном за №2 від 01.07.2018р. і стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта позички за цим же договором у розмірі 264 000 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.
16 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» здійснювати демонтаж, розукомплектування, вивезення, переміщення, передачу у користування третім особам майна - цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60т переробки зерна за добу, переданого ОСОБА_1 . Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» за Договором безоплатного користування майном №2 від 01.07.2018 року, перелік якого наведено в Додатку №1 до Договору, та вчинення будь-яких дій, спрямованих на погіршення стану цього майна, та шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» в межах суми неустойки за час прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта позички за Договором безоплатного користування майном №2 від 01.07.2018 року, а саме 264 000 грн.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказує, що є обгрунтовані підстави вважати, що переданий за договором вказаний технологічний комплекс може бути демонтований, розукомплектований, вивезений, переміщений або зазнає інших дій з боку відповідача, які призведуть до знецінення обладнання або його пошкодження, псування, руйнування. Стверджує, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав.
Представник вказує, що позивач є засновником TOB «ВІКОНТ» та володіє часткою в статутному капіталі у розмірі 33,34%. 12.12.2019р. незаконними рішеннями загальних зборів учасників товариства позивача звільнено з посади директора TOB «ВІКОНТ» та виключено зі списку підписантів, а новим директором призначена особа, яка не мала жодного відношення до Товариства. Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі за №921/189/20 від 07.10.2020 року надана правова оцінка незаконним діям учасників Товариства.
Після державної реєстрації відомостей про зміну керівника та підписанта TOB «ВІКОНТ» позивача за наказом нового директора перестали фізично допускати на територію, де підприємство здійснює свою господарську діяльність.
14 січня 2020 року відбулась спроба розпорядитись майном Товариства включаючи майно, яке було передано позивачем за договором, шляхом внесення його до статутного капіталу ТОВ «ЛЕРІЗ ОБДЖЕКТ», що підтверджується рішенням єдиного учасника №2 ТОВ «ЛЕРІЗ ОБДЖЕКТ». Єдиним учасником «ЛЕРІЗ ОБДЖЕКТ» є ОСОБА_3 . Дане товариство зареєстроване за цією ж адресою, що і ТОВ «ВІКОНТ» - вул.Млинова,1 с. Миролюбівка Тернопільського району. 22.12.2020 року відбулась зміна директора ТОВ «ВІКОНТ» з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . ОСОБА_5 є директором ТОВ «ВІКОНТ», а його рідний брат ОСОБА_3 є директором і єдиним учасником ТОВ «ЛЕРІЗ ОБДЖЕКТ» до статутного капіталу якого вони намагались внести належне позивачу майно.
Також вказує, що за фактом спроби розтрати майна позивача, зі сторони посадових осіб ТОВ «ВІКОНТ», яке було передане у користування, внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення.
З врахуванням наведеного, у позивача виникають обґрунтовані сумніви щодо збереження цілісності, до моменту вирішення спору у судовому порядку, належного йому майна вартістю 26 400 000 грн., яке він передав у безоплатне користування Товариству за Договором.
Посилаючись на наведене, просив суд вжити зазначені заходи забезпечення позову.
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Положеннями ч. 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, між сторонами виник спір з приводу невиконання відповідачем вимог пунктів 2.4.1, 2.4.2 укладеного між сторонами договору безоплатного користування майном № 2 від 01.07.2018р., за яким позивач передав відповідачу у безоплатне користування вищезазначений технологічний комплекс. Згідно із зазначеними пунктами договору, позивач вправі в будь-який час розірвати цей договір та вимагати повернення об'єкта позички, в разі неповернення якого вправі вимагати його примусового повернення та стягнення неустойки. Відповідач, отримавши 17.04.2020р. заяву про розірвання договору, об'єкта позички не повернув.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник посилається на те, що незаконними рішеннями загальних зборів учасників товариства позивача звільнено з посади директора TOB «ВІКОНТ» та виключено зі списку підписантів, а новим директором призначена особа, яка не мала жодного відношення до Товариства. Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі за №921/189/20 від 07.10.2020 року надана правова оцінка незаконним діям учасників Товариства.
Однак, посилання представника на рішенням господарського суду Тернопільської області у справі за №921/189/20 від 07.10.2020 року не має правового значення щодо вирішення даного клопотання, оскільки предметом даної цивільної справи є інші відносити.
Обставини встановленні рішенням господарського суду Тернопільської області у справі за №921/189/20 від 07.10.2020 року жодним чином не підтверджують доводів представника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, те, що технологічний комплекс може бути демонтований, розукомплектований, вивезений, переміщений або зазнає інших дій з боку відповідача, які призведуть до знецінення обладнання або його пошкодження, псування, руйнування.
Твердження представника позивача про порушення відповідачем його корпоративних прав, спір із приводу яких розглядався у Господарському суді Тернопільської області, не є підставою вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі.
Безпідставними також є посилання представника на рішення №2 ТОВ «ЛЕРІЗ ОБДЖЕКТ» від 14.01.2020 року, яким на думку заявника відбулась спроба розпорядитись майном Товариства включаючи майно, яке було передано позивачем за договором, шляхом внесення його до статутного капіталу ТОВ «ЛЕРІЗ ОБДЖЕКТ», оскільки згідно даного рішення майно є особистою власністю ОСОБА_3 , який є засновником іншого товариства - ТОВ «ЛЕРІЗ ОБДЖЕК». Із вказаного рішення не вбачається, що майно, яке передано до статутного капіталу ТОВ «ЛЕРІЗ ОБДЖЕКТ», є тим же майном, щодо якого існує спір.
Більше того, вказане рішення не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, оскільки відповідач не є учасником даного рішення.
Також, позивачем не наведено достатньо обґрунтувань щодо можливого демонтування, розукомплектування, вивезення, переміщення чи вчинення з боку відповідача інших дій щодо технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, які можуть призвести до знецінення обладнання або його пошкодження, псування, руйнування.
Сама лише думка представника позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб'єктивним судженням представника позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.
Відтак, твердження представника про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав не підтвердженні належними та достатніми доказами.
Вимога про накладення арешту на майно TOB «ВІКОНТ» у межах суми неустойки жодним чином не обгрунтована, позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про відсутність спроможності TOB «ВІКОНТ» сплатити неустойку в розмірі 264 000 грн. у разі ухвалення судом можливого рішення про задоволення позову.
Крім того, представник позивача просить накласти арешт на майно відповідача, при цьому у прохальній частині заяви не конкретизовано такого майна, його вартості, не надано жодних доказів належності відповідачу майна.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що представником позивачем необґрунтовано належними та достатніми доказами необхідність забезпечення позову, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, неможливість відповідача сплатити позивачу кошти у разі задоволення позову.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях заявника.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви адвоката Дроздовського Любомира Петровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 18 березня 2021 року.
Суддя Тернопільського
міськрайонного суду Тернопільської області І.М. Черніцька