Справа № 344/10657/20
Провадження № 2/595/24/2021
17.03.2021
Бучацький районний суд Тернопільської області
одноособово суддею Содоморою Р.О.,
при секретарі Ковалівському Б.В.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м.Бучач справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, мотивуючи тим, що 27 листопада 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладеного договір позики, згідно якого він позичив останньому 20000 доларів США, які він зобов'язався повернути до 27 травня 2020 року та сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 1,5 % від позиченої суми, однак ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконав, грошові кошти не повернув та не сплатив відсотки.
Предстаник позивача в судове засідання не з'явився, згідно поданого клопотання просить суд розглядати справу у його відсутності. Позов підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини.
27 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладеного договір позики, згідно якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 20000 доларів США, які він зобов'язався повернути до 27 травня 2020 року та сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 1,5 відсотків від позиченої суми, що підтверджується розпискою.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, кошти не повернув.
Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Так, відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий
еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох
або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-79цс14, згідно з якою: «Відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за прострочення зобов'язанння з 28.05.2020 року до 28.08.2020 року в сумі 150 доларів США.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.
При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, яка відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц.
Таким чином, три відсотки річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, також мають бути виражені у валюті боргового зобов'язання - доларах США.
Також, щодо стягнення з ОСОБА_2 1,5 відсотків від суми боргу щомісячної оплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається із розписки, сторони погодили розмір відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми боргу - 300 доларів США кожного місця.
Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті сторони обумовили умови такої складової грошового зобов'язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, тому у даному випадку можуть бути застосовані положення частини першої статті 1048 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином судом встановлено, що право позивача порушене, відповідач не виконав умови договору, а тому на користь позивача необхідно стягнути суму боргу в розмірі 20000 доларів США, 3% річних за прострочення зобов'язання в розмірі 150 доларів США та відсотків від суми боргу в розмірі 1800 доларів США.
Щодо вимоги про стягнення 15113,6 грн. витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 48 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог відшкодування таких витрат.
Із долученого до позовної заяви ордеру серії ТР № 029598, розрахунку судових витрат для надання правничої допомоги адвоката від 01.08.2020року, додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2020 року, вбачається, що витрати на професійну правову допомогу складають 15113,6 грн., а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позову та судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Крім цього, 05.10.2020 року Бучацьким районним судом було винесено ухвалу, згідно якої вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешт на автомобіль PEUGEOT PARTNER, 2004 року випуску, об'єм двигуна 1868 см.куб., дата реєстрації 03.01.2012 p., який належать ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст.ст.12,13,81,83,141,263-265,268,280-282 ЦПК України, ст. ст.526,626, 1046,1047,1048,1049 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , несплачену суму боргу за договором позики від 27.11.2019 року у розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США, 3% річних за прострочення зобов'язання в розмірі 150 (сто п'ятдесят) доларів США, відсотки від суми боргу щомісячної оплати за шість місяців в розмірі 1800 (однієї тисячі вісімсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , 6271 (шість тисяч двісті сімдесят одну) грн. 52 коп. судового збору та 15113 (п'ятнадцять тисяч сто тринадцять) грн. 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо, або через Бучацький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути переглянуте Бучацьким районним судом. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Р. О. Содомора