Справа № 757/39473/20-п Головуючий 1 інстанція- Шапутько С.В.
Провадження № 33/824/1401/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
19 березня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Савченка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правовопрушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м.Києва від 19 листопада 2020 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України,
мешкає: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,-
Постановою Печерського районного суду м.Києва від 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн.
Відповідно до вказаної постанови 30 серпня 2020 року о 02 годині 01 хв. ОСОБА_1 на вул.Басейна 15 у м.Києві, керуючи транспортним засобом «Фольксваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримала безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Тойота Пріус», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинила адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.
Окрім того, 30 серпня 2020 року о 02 годині 00 хв. ОСОБА_1 на вул.Басейна 15 у м.Києві керувала транспортним засобом «Фольксваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилася у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На постанову Печерського районного суду м.Києва від 19 листопада 2020 року,
- 2 -
ОСОБА_1 в особі її захисника Кузьміна Є.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність та необгрунтованість постанови.
Скарга мотивована тим, що судом допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи та не надано правової оцінки усім доказам, наданим захисником. Також, судом не враховано, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», згідно п.п.4 п.1 розділу І якого ст.130 КУпАП викладено в новій редакції, яка не передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Натомість п.171 розділу 2 цього Закону КК України доповнено ст.2861, якою встановлено кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Оскільки на день складення адмінпротоколу у відношенні ОСОБА_1 КУпАП не встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, то підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відсутні,а тому провадження у справі в цій частині відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.247 КУпАП необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
19 березня 2021 року ОСОБА_1 в особі її захисника Демченко О.Б. подала доповнення до апеляційної скарги, які мотивовані невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що на момент документування ДТП вона перебувала у шоковому стані, була злякана та знервована, не розуміла, що відбувається, і яким чином повинні бути організовані її дії, а також їх наслідки. Вважає, що працівники поліції висунули безпідставне припущення про керування нею автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, не роз'яснили їй прав та обов'язків, почали вимагати проїхати з ними в лікарню для перевірки чи вживала вона алкоголь, увели її в оману щодо можливості самостійно пройти огляд в медичному закладі, не попередивши її, що огляд необхідно пройти протягом 2-х годин з моменту виявлення. Вручена їй копія адмінпротоколу була нечитабельною, а прибувши близько 05 години 30 хв. до лікарні по вул.П.Запорожця 20 у м.Києві, їй відмовили у проведенні освідування, так як з часу складання протоколу минуло понад 2 годин. Судом не були досліджені всі обставини справи, не допитані свідки, та не дана належна оцінка допущеним поліцейськими порушенням при оформленні протоколу, що виразились в порушенні процедури проведення огляду на місці та в медичному закладі, а також не взято до уваги, що факт документування на відео з бодікамери має урізаний вигляд, не відображає процесу документування з моменту прибуття поліцейських на місце дорожньо-транспортної пригоди, що тягне за собою не повне відображення фактичних обставин щодо проведення «роз'яснень» з процедури проведення огляду чи отримання відмови, при цьому зазначений час фіксації на відео вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні стану алкогольного сп'яніння особи. Клопотання попереднього захисника про виклик та допит свідків, в тому числі і працівника поліції, судом безпідставно відхилено. Протокол про адміністративне правопорушенні відносно ОСОБА_1 не співпадає з фактичними обставинами відеозапису і не узгоджується з іншими письмовими доказами, а відеозапис є неповним, час, зазначений в протоколі, і час відеозапису не співпадають. На момент фіксації на відео, протокол про адміністративне правопорушення вже був складений, і в ньому вже були відображені дані щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, зазначені
- 3 -
ознаки, а також відмова ОСОБА_1 від проходження огляду. Наданий до суду диск для лазерних систем зчитування без маркування, не упакований та не опечатаний, не зазначений додатком до протоколу. З досліджених доказів, в тому числі і відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що працівниками поліції направлення на медичний огляд у закладі охорони здоров'я не складалось і не видавалось. Зазначене свідчить про невідповідність дій працівникам поліції як вимогам Інструкції «Про порядок виявлення к водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», так і вимогам КУпАП.
Як апеляційна скарга, так і доповнення до апеляційної скарги не містять доводів щодо незаконності постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124 КупАП.
В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 адвокат Демченко О.Б. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати постанову суду як незаконну в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КупАП. Щодо постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124 КупАП не заперечувала.
ОСОБА_1 про час розгляду справи повідомлена завчасно засобами телефонного зв'язку (а.с.74), до суду не з'явилася, причин неявки не повідомила, клопотання про відкладення не подала, а тому з урахуванням позиції захисника, яка вважала за можливе розглядати справу, та приписів ч.6 ст.294 КупАП, суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .
Вислухавши захисника, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'ктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Згідно з п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій в залежності від швидкості руху та дорожньої обстановки повинен дотримуватися безпеної дистанції та безпечного інтервалу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 30 серпня 2020 року о 02 годині 01 хв., керуючи
- 4 -
транспортним засобом не дотримала безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з припаркованим на вул.Басейна 15 у м.Києві автомобілем «Тойота Пріус», в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Наведене свідчить про правильність висновків суду про порушення ОСОБА_1 п.13.1 ПДР України, що потягло пошкодження транспортних засобів, а відтак у її діях містяться ознаки правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Окрім того, ч.1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , яка реалізувала своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодилася нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка 30 серпня 2020 року у м.Києві на вул.Басейна керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовилася.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустила порушення п.2.5 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 143803 від 30 серпня 2020 року, відповідно до якого 30 серпня 2020 року о 02-00 годині на вул.Басейна 15 у
- 5 -
м.Києві ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Фольксваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася в присутності двох свідків, від права керування транспортним засобом відсторонена, посвідчення водія вилучене;
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 30 серпня 2020 року від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- у схемі дорожньо-транспортної пригоди із зазначенням місця розташування автомобілів після зіткнення та переліком видимих пошкоджень транспортних засобів, з якої вбачається, що ОСОБА_1 допустила зіткнення із припаркованим автомобілем;
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м. Києві, що здійснювали 30 серпня 2020 року оформлення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , де зафіксована неодноразова відмова останньої від проходження огляду на стан сп'яніння як із застосуванням приладу «Драгер Alcotest 6810», так і в медичному закладі, в присутності двох свідків.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 30 серпня 2020 року у ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, поведінка, що не відповідає дійсності, в розумінні п.п.2 та 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів або в найближчому закладі охорони здоров'я, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , а також двома свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, грунтується на наявних у провадженні доказах.
- 6 -
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на день складення у відношенні неї адмінпротоколу КУпАП не встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а відтак підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відсутні і провадження у справі в цій частині необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд визнає хибними, як такі, що обгрунтовані скаржником внаслідок помилкового тлумачення ним норм матеріального права.
Так до набрання чинності Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617 -VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення до-судового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», тобто до 01 липня 2020 року нормами КУпАП була передбачена адміністративна відповідальність, в тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння. Після набрання чинності вказаним законом, тобто з 01 липня 2020 року така відповідальність виключена з ч.1 ст.130 КУпАП та закріплена у ст.2861 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали ст.130 КУпАП та включали до КК України ст.2861. Вказаний закон був опублікований 03 липня 2020 року і в цей же день набрав чинності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений за ч.1 ст.130 КУпАП працівниками поліції30серпня 2020 року, а отже, ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, щона момент документування ДТП вона перебувала у шоковому стані, була злякана та знервована, не розуміла, що відбувається, і яким чином повинні бути організовані її дії, а також їх наслідки, ніяким чином не впливають на кваліфікацію її дій за ч.1 ст.130 КУпАП як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції.
Відхиляючи дані доводи апеляційний суд виходить з того, що остання відмовилася від проходження огляду як вона вказує у апеляційній скарзі, так як не мала наміру залишати на місці ДТП пошкоджений автомобіль, а також необхідністю надання ветеринарної допомоги її коту, який пребував в автомобілі. Такі дії цілком зрозумілі, послідовні та свідчать на думку суду про повне розуміння ОСОБА_1 змісту подій, пов'язаних з ДТП, а також пов'язаних з вимогами поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння. Це ж підтверджує послідуюче як вказує ОСОБА_1 самостійне її прибуття до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння.
Окрім того, на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції, де зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, остання, перебуваючи в автомобілі, не виявляє ознак знервоаності, веде себе цілком спокійно, палить цигарку і спілкується із поліцейськими впевнено.
- 7 -
Доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що дії працівників патрульної поліції не відповідали вимогам закону, зокрема поліцейські не роз'яснили їй прав та обов'язків, почали вимагати проїхати з ними в лікарню для перевірки чи вживала вона алкоголь, увели її в оману щодо можливості самостійно пройти огляд в медичному закладі, не попередивши її, що огляд необхідно пройти протягом 2-х годин з моменту виявлення, вручена їй копія адмінпротоколу була нечитабельною, а прибувши близько 05 години 30 хв. до лікарні по вул.П.Запорожця 20 у м.Києві, їй відмовили у проведенні освідування, так як з часу складання протоколу минуло понад 2 годин, апеляційний суд відхиляє як такі, що не не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що по-перше наведені посилання не знаходяться у причинному зв'язку із відмовою апелянта від проходження медичного огляду і не впливають на доведеність її вини, оскільки ОСОБА_1 була зобов'язана виконати вимогу працівника поліції про проходження медичного огляду незалежно від її згоди чи незгоди із діями поліції. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати пеердбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходженя огляду на стан сп'яніння.
І по-друге апелянт вправі оскаржити наведені ним дії працівників поліції у встановленому законом порядку.
Доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що працівники поліції висунули безпідставне припущення про керування нею автомобілем у стані алкогольного сп'яніння не мають правового значення, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за її перебування у стані алкогольного сп'яніння, як помилково вважає скаржниця, а саме за її відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч.1 ст.130 КупАП.
Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дії працівників поліції повністю відповідали Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, відповідно до п.2 розділу І якої огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.3 розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені 30 серпня 2020 року працівниками поліції у ОСОБА_1 при керуванні автомобілем, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, поведінка, що не відповідає дійсності, повністю відповідають ознакам, передбаченим п.3 розділу І наведеної Інструкції, що у свою чергу свідчить про правомірність дій поліції.
Доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що судом не були досліджені всі обставини справи, не допитані свідки, та не дана належна оцінка допущеним поліцейськими порушенням при оформленні протоколу, що виразились в порушенні процедури проведення огляду на місці та в медичному закладі, а також не взято до уваги, що факт документування на відео з бодікамери має урізаний вигляд, не відображає процесу документування з моменту прибуття поліцейських на місце дорожньо-транспортної
- 8 -
пригоди, що тягне за собою не повне відображення фактичних обставин щодо проведення «роз'яснень» з процедури проведення огляду чи отримання відмови, при цьому зазначений час фіксації на відео вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні стану алкогольного сп'яніння особи, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції в повній мірі досліджені наявні у справі докази, які доводять винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП. При цьому жодних порушень при оформленні поліцією протоколу про вичнення ОСОБА_1 адміністративного правовпорушення судом не встановлено, з чим апеляційний суд погоджується.
Посилання у доповненнях до апеляційної скарги на порушення процедури проведення огляду на стан сп'яніння на місці ДТП та в медичному закладі недоречні, оскільки такий огляд не проводився у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження будь-якого огляду, що зафіксовано в тому числі на відеозапису.
Так на наявному у матеріалах справи відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як із застосуванням приладу «Драгер Alcotest 6810», так і в медичному закладі. Відмова зафіксована у присутності двох свідків, які зображені на відеозапису.
При цьому із відеозапису вбачається, що працівник поліції з метою усунення непорозумінь двічі запитував ОСОБА_1 чи бажає вона пройти огляд на стан сп'яніння на приладі «Драгер» та двічі чи бажає пройти такий огляд у медичному закладі. Вказані відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та вимог ст.266 КУпАП.
Доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що факт документування на відео з бодікамери має урізаний вигляд, не відображає процесу документування з моменту прибуття поліцейських на місце дорожньо-транспортної пригоди, що тягне за собою не повне відображення фактичних обставин щодо проведення «роз'яснень» з процедури проведення огляду чи отримання відмови, при цьому зазначений час фіксації на відео вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні стану алкогольного сп'яніння особи, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов'язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки.
Так згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 рокудо протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять
- 9 -
інформацію про правопорушення).
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з бодікамери щодо відмови від проходження огляду носить ініціативний характер і посилання скаржниці на наявність такого обов'язку необгрунтовані.
Доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що з досліджених доказів, в тому числі і відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що працівниками поліції направлення на медичний огляд у закладі охорони здоров'я не складалось і не видавалось, що на думку скаржниці свідчить про невідповідність дій працівникам поліції як вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так і вимогам КУпАП, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
Відповідно до п.3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУкраїни від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно п.6 вказаного Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а згідно п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічні положення міститьь п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як вище вказувалося ОСОБА_1 відмовилася від проходження будь-якого огляду, як за допомогою приладу «Драгер» на місці ДТП, так і в медичному закладі, що у свою чергу тягне складання відповідного протоколу, а не направлення її на огляд як помилково вважає скаржниця.
Доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що
- 10 -
клопотання її попереднього захисника про виклик та допит свідків, в тому числі і працівника поліції, безпідставно відхилено судом, не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи будь-які письмові клопотання з цього приводу відсутні, а інших доказів його заявлення ОСОБА_1 чи захисником не надано. При цьому в матеріалах справи містяться інші письмові клопотання ОСОБА_1 та її захисника
Відхиляючи дані доводи апеляційний суд враховує, що в суді першої інстанції скаржниця зайняла іншу позицію, а саме посилалася на необхідність закриття спраиви з огляду на відстуність в КУпАП адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обгрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Печерського районного суду м.Києва від 19 листопада 2020 року є законною та обгрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
- 11 -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду м.Києва від 19 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду С.І.Савченко