01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
30.04.10№ 05-5- 36 / 4709
Суддя , розглянувши
позовну заяву Міністерства транспорту та зв"язку України
до Головного управління комунальної власності м. Києва
про визнання права власності
Позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
У відповідності до вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовна заява Міністерства транспорту та зв"язку України підписана представником Коновал О.Ю., за довіреністю № 88/15/14-10 від 12.01.2010р., неналежним чином засвідчену копію якої додано до матеріалів позовної заяви.
Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нотаріат" з метою надання юридичної вірогідності фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій обов'язок посвідчувати дані факти покладено на нотаріат, а в населених пунктах, де немає нотаріусів нотаріальні дії вчиняються іншими посадовими особами, які визначені даним Законом. Відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" засвідчення вірності копій документів і виписок з них є нотаріальною дією.
Згідно ст. 76 Закону України "Про нотаріат" вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана підприємством, установою, організацією, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа повинна бути викладена на бланку даною підприємства, установи, організації з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться на даному підприємстві, в установі, організації. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що копія документу, який видано відповідним підприємством, мас бути засвідчена, зокрема, даним підприємством.
Оскільки ксерокопія довіреності № 88/15/14-10 від 12.01.2010р. щодо повноважень Коновала О.Ю., яка додана до матеріалів позовної заяви, не засвідчена належним чином, оскільки засвідчена лише підписом самого Коновала О.Ю., і за таких обставин, не може свідчити факт надання повноважень Коновалу О.Ю. щодо підпису позовної заяви Міністерства транспорту та зв"язку України і доказом у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не є, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
У позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Позивачем не зазначено доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини з наступних підстав:
Відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Надані ксерокопії документів належним чином не засвідчені.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".
Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви додано копії документів, не засвідчені як того вимагає чинне законодавство України, оскільки засвідчені лише підписом особи, факт надання якій повноважень представляти інтереси Міністерства транспорту та зв"язку України не доведений належними доказами, а також засвідчені печаткою не позивача, а іншого підприємства, і тому такі копії документів не можуть бути сприйняті судом в якості належних доказів в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход Державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.
Згідно додатку 2, 8 зазначеної інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік -цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
На поданому платіжному дорученні № 1488 від 20.04.2010р. про сплату державного мита та на платіжному дорученні № 1489 від 20.04.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відсутні підпис відповідальних осіб платника та відбиток печатки платника, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена інструкція.
Не подано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема п. 2 ч. 1 цієї статті визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги та інше (п. 2.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2008р. № 01-08/208).
З наданого позивачем господарському суду Списку згрупованих поштових відправлень від 22.04.2010р. та копії (а не оригіналу) фінансового чеку № 5731 від 22.04.2010р. вбачається, що відправка здійснювалась не позивачем, а іншим підприємством, що є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме на позивача покладено обов"язок надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу у відповідності із ст. ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. п. 1, 3, 4, 6, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Повернути позовну заяву без розгляду на дооформлення.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду м. Києва з позовом.
Суддя Трофименко Т.Ю.