01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
29.04.10№ 05-5- 1 / 4683
Суддя Мельник В.І., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ -Л»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»
про стягнення 10 792,28 грн.,
Встановив:
1. Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 22.5. ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІV розмір неоподатковуваного мінімуму на цей час становить 17,00 грн.
Проте, до позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ -Л»Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда» про стягнення 10 792,28 грн. додане платіжне доручення № 90 від 21.04.2010 р., відповідно до змісту якого держане мито сплачене у розмірі 102,00 грн., а ціна позову становить - 10 792,28 грн.
Таким чином, сума недоплаченого державного мита в Державний бюджет України становить 5 (п'ять) грн. 92 коп.
2. Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
До позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ -Л»Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»про стягнення 10 792,28 грн. не додано будь-яких доказів, які б підтверджували факт направлення відповідачу копії даної позовної заяви разом із доданими до неї документами. Крім того, в додатках до даної позовної заяви не зазначено таких доказів.
Примітка: Щодо витребування у позивача доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне: зміст ст. 38, п.4 ст. 65, ст. 75, п. 3 ст.77 ГПК України свідчить, що господарський суд вправі витребувати від сторін докази лише після порушення провадження у справі для правильного вирішення спору по суті, а не на стадії оформлення та подання позовної заяви.
Витребування доказів до подання позовної заяви можливе лише як запобіжний захід в порядку, встановленому ст.ст. 43-1 -43-10 ГПК України.
Посилання на ч.1 ст. 38 ГПК України, як на обов'язковість витребування судом доказів, слід визнати, що за змістом даної норми господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, а не для підтвердження правильності оформлення позовних матеріалів. Крім того, витребування додаткових доказів до початку вирішення спору з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, суперечить принципу змагальності, закріпленому в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 4-3 ГПК України.
Керуючись п.п. 4,6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду м. Києва з позовом.
Суддя В.І. Мельник