Дата документу 09.03.2021
Справа № 334/7549/19
Провадження № 2/334/388/21
09 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Панасюри Н.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю. В позовній заяві зазначив, що йому та відповідачу на праві спільної часткової приватної власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до розподілу часток позивачу належить 31/36 часток спірної квартири, а відповідачу належать інші 5/36 часток спірної квартири.
До 01.11.2018 спірна квартира мала ще одного співвласника - ОСОБА_5 , сестру відповідача. На той час частини спірної квартири були розподілені наступним чином: у позивача у власності було 13/18 часток, а у відповідача та ОСОБА_5 було по 5/36 часток, а відповідно, всього їм разом належало 5/18 часток спірної квартири. Спірна квартира складається із трьох кімнат, які мають житлову площу 13,47 кв.м; 18,59 кв.м та 19,44 кв. відповідно, кухні площею 8,4 кв.м., вбиральні (туалету) площею 1,51 кв.м., ванної кімнати площею 3,38 кв.м., коридору площею 9,52 кв.м., кладової площею 0,59 кв.м. Після набуття права власності на частки спірної квартири, позивач не зміг домовитись щодо порядку користування спірною квартирою та її утримання з іншими співвласниками - Відповідачем та ОСОБА_5 , що змусило вирішувати це питання у судовому порядку. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2015 по справі № 334/2019/15-ц був визначений порядок користування квартирою. Вказаним рішенням суду було встановлено порядок користування спірною квартирою, а саме, з врахуванням розміру належних часток спірної квартири, було виділено у користування відповідачу та ОСОБА_5 житлову кімнату площею 13,47 кв.м., а позивачу було виділено у користування житлові кімнати спірної квартири площею 18,59 кв.м. та 19,44 кв.м. Місця загального користування: кухню, ванну кімнату, вбиральню (туалет), коридор та кладову спірної квартири було залишено у спільному користуванні.
01.11.2018 ОСОБА_5 подарувала належну їй частку у спірній квартирі позивачу. Після набуття позивачем права власності на належні ОСОБА_5 5/36 часток спірної квартири, позивач неодноразово намагався домовитись з відповідачем щодо можливості користування житловою кімнатою площею 13,47 кв.м., яка була виділена рішенням суду у користування відповідачу та ОСОБА_5 з урахуванням розміру належних їм часток у спірній квартири. Однак, відповідач категорично не хоче сприймати обставину фактичної зміни розміру часток права власності у спірній квартирі та наполягає на тому, що, незважаючи на володіння нею лише 5/36 частками спірної квартири, лише вона має право одноособово користуватись житловою кімнатою площею 13,47 кв.м. спірної квартири. Відповідач встановила замок на дверях спірної кімнати та не надає позивачу доступу до цієї кімнати. Через такі дії позивач позбавлений належно здійснювати необхідні дії по догляду за станом інженерних комунікацій всієї спірної квартири. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його право, як власника (утримувача та користувача) переважно більшої частини спірної квартири, ставлять під загрозу недоторканість всієї спірної квартири та схоронність майна, що знаходиться у спірній квартирі. Тому, з метою захисту свого порушеного права, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди у здійсненні права користування належними йому 31/36 частками квартири, а саме зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні житловою кімнатою площею 13,47 кв.м. та вселити його у цю кімнату.
Відповідач відзив суду не надав, долучив тільки квитанції про сплату відповідачкою комунальних послуг та її звернення до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні. Відповідачка вважає, що доводи позивача про те, що він теж має право користуватись житловою кімнатою площею 13,47 кв.м. неправомірними, оскільки порядок користування спірною квартирою вже був визначений рішенням суду, а подальша зміна кількості співвласників, зміна розміру часток співвласників спірної квартири на встановлений порядок користування не впливає. Представник відповідача вважає, що тільки відповідач має право одноособово користуватись кімнатою площею 13,47 кв.м. у спірній квартирі. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить, відповідно до договорів дарування від 26.01.2009 реєстровий № 268 - 1/2 частка квартири, від 04.04.2009 реєстровий № 1239 - 1/12 частка квартири, від 01.11.2018 реєстровий № 1344 - 5/36 частки та свідоцтва про право на спадщину від 14.03.2009 реєстровий № 3-324 належить 5/36 частки квартири, а всього належить - 31/36 частки квартира АДРЕСА_1 . (а.с.11-22 )
Відповідачу ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 14.03.2009 реєстровий № 3-324 належать 5/36 частки квартира АДРЕСА_1 . (а.с.15 )
Спірна квартира складається із трьох кімнат, які мають житлову площу 13,47 кв.м; 18,59 кв.м та 19,44 кв. відповідно, кухні площею 8,4 кв.м., вбиральні (туалету) площею 1,51 кв.м., ванної кімнати площею 3,38 кв.м., коридору площею 9,52 кв.м., кладової площею 0,59 кв.м. (а.с.)
До 01.11.2018 спірна квартира мала ще одного співвласника - ОСОБА_5 , сестру відповідача. На час володіння квартири трьома співвласниками, частини спірної квартири були розподілені наступним чином: у позивача у власності було 13/18 часток, а у відповідача та ОСОБА_5 було по 5/36 часток, а відповідно, всього відповідачу та ОСОБА_5 разом належало 5/18 часток спірної квартири.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2015 по справі № 334/2019/15-ц був визначений порядок користування квартирою, згідно якого було встановлено порядок користування спірною квартирою, а саме, з врахуванням розміру належних часток спірної квартири, позивачу ОСОБА_1 було виділено у користування житлові кімнати площею 18,59 кв.м. та 19,44 кв.м., а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було виділено у користування житлову кімнату площею 13,47 кв.м., місця загального користування: кухню, ванну кімнату, вбиральню (туалет), коридор та кладову спірної квартири було залишено у спільному користуванні (а.с.6-10 ).
01.11.2018 ОСОБА_5 за договором дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1344, подарувала позивачу ОСОБА_1 належні їй 5/36 часток у спірній квартирі (а.с.17-20) )
Таким чином, на теперішній час житлова кімната площею 13,47 кв.м., яка була виділена в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на даний час виділена в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 47 Конституції України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку, визначеним законом.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном, він розпоряджається своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна. Наведена норма гарантує реалізацію принципу однакового регулювання цивільних відносин.
За загальним правилом, відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Як вбачається з матеріалів справи, порядок користування спірною квартирою, відповідно до часток у праві спільної часткової власності позивача, відповідача та колишнього співвласника ОСОБА_5 був встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2015 по справі № 334/2019/15-ц. Будь-якого іншого порядку користування спірною квартирою у відповідності до ст. 358 ЦК України між співвласниками з урахуванням їх часток у праві спільній частковій власності на сьогодні не встановлено.
Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 317, 319 ЦК України при переході права власності на частку колишнього співвласника спірної квартири ОСОБА_5 до теперішнього співвласника цієї частки ОСОБА_1 , встановлений рішенням суду порядок користування спірною квартирою, в тому числі встановлене судовим рішенням право колишнього співвласника користуватись певною кімнатою у спірній квартирі, також переходить до теперішнього співвласника, тобто до позивача. Дії ж відповідача, які полягають в перешкоджанні позивачу у вільному доступі до кімнати площею 13,47 кв.м. спірної квартири є неправомірними та такими, що порушують права позивача, якому перейшли права попереднього власника частки у спільній власності.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Предметом негаторного позову на підставі цієї статті є вимога позивача про усунення порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка відповідача створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач після переходу права власності від колишнього співвласника до позивача на законних підставах не допускає позивача до кімнати спірної квартири площею 13,47 кв.м., яка перебувала у спільному користуванні колишнього співвласника та відповідача. Також відповідачем до суду не були надані відповідні обґрунтування та докази того, що користування позивачем кімнатою спірної квартири площею 13,47 кв.м. будь-яким чином вплине на обсяг прав відповідача або порушить його права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, шляхом вселення позивача до кімнати площею 13,47 кв.м спірної квартири.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 гривень, які були сплачені позивачем при звернені до суду.
Керуючись Конституцією України, стст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 317,319. 346, 383, 391 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування належними йому майном - 31/36 частками квартири АДРЕСА_1 , а саме житловою кімнатою площею 13,47 кв.м шляхом вселення ОСОБА_1 у вказану житлову кімнату.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.03.2021 року.
Суддя: Баруліна Т. Є.