Дата документу 11.03.2021
Справа № 334/6485/19
Провадження № 2/334/343/21
11 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Панасюри Н.С.,
представника позивача Цибульського В.В. ,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором,
ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором №50003327 від 20.04.2012р., у розмірі 790 020,66 грн., що становить: сума основного боргу за кредитом -493 408,33 грн., пеня 10% річних - 29 324,05 грн., штраф 20% від суми кредиту на підставі п.8.2 Загальних умов Кредитного договору - 63 600,01 грн., 3% річних (ст.625 ЦК України) - 32 281,07 грн. та інфляційні витрати - 171 497,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 20.04.2012р. між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №50003327, відповідно до якого Позивач надав Відповідачу суму кредиту у розмірі 318 000,00 грн. - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 39 601 доларів США 50 центів, зі сплатою процентів у розмірі 9,90% на рік, які відповідно до загальних умов є змінними, зі строком кредиту - 60 місяців (до 20.04.2017р.), для купівлі автомобіля марки Audi, модель Q7, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2967 куб. см.
09.06.2015р. між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №50003327 від 20.04.2012р., відповідно до якого Позивач надав Відповідачу додатковий кредит у розмірі суми еквіваленту 9 129,80 доларів США у гривнях, що складало на момент підписання додаткової угоди - 192 456,18 грн.
В кредитному договорі Сторони погодили, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3. Загальних умов кредитування.
Положеннями п.1.4.2. Загальних умов Сторони погодили, що повернення Кредиту здійснюється Відповідачем у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких за цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.
В порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору з січня 2016 року Відповідачем була припинена сплата чергових платежів (виставлених відповідно до п. 1.4.3. Загальних умов). Рахунки починаючи з зазначеного періоду залишилися несплаченими Відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість останнього.
Невиконання Відповідачем своїх обов'язків з оплати чергових платежів з повернення кредиту за Кредитним договором у строки, погоджені Сторонами в Графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті, яка складає 493 408,33 грн. (відповідно виставлених рахунків).
В положеннях п.3.2. Загальних умов Сторони погодили, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право достроково вимагати повернення Кредиту та Додаткового Кредиту, серед іншого, у випадку порушення Відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування кредитом на строк більше ніж 1 (один) календарний місяць (п.3.2.1. загальних умов).
16.11.2018 на адресу Відповідача та поручителя за кредитним договором направлені вимоги сплати заборгованості №50003327 (надалі - Вимога). Поручитель за договором ( ОСОБА_3 ) отримав Вимогу 23.11.2018 (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач зазначену вимогу не отримав, рекомендований лист повернено Позивачу поштовою службою з довідкою про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до умов п.1.6. Загальних умов, зобов'язання Відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором №50003327 від 20.04.2012р. забезпечено Договором застави № 50003327 від 23.04.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею О.В., зареєстрованим в реєстрі за №2036 (надалі - Договір застави), згідно з умовами якого Відповідач надав в заставу автомобіль марки Audi, модель Q7, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності.
09.01.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Наталією Сергіївною за заявою Позивача вчинено виконавчий напис стосовно звернення стягнення зазначеного майна на користь Позивача, однак здійснення подальшого виконавчого провадження результату не дали, місцезнаходження заставного майна невідоме, Позивачу не передано.
Також ТОВ «Порше Мобіліті» у своєму позові зазначило, що в результаті прострочення Відповідачем сплати чергових платежів за виставленими рахунками останній, відповідно до п.8.1 Загальних умов кредитування, повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно, що становить 29 234,05 грн., крім того відповідач зобов'язаний сплатити на користь Відповідача штраф 20% від суми кредиту за несвоєчасну сплату кредиту на вимогу Позивача в порядку п.8.2 Загальних умов кредитування в розмірі 63 600,01 грн., відшкодувати інфляційні втрати в розмірі 171 497,20 грн. та 3% річних - 32 281,07 грн. в порядку ст.625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 загальну суму заборгованості в розмірі 790 020,64 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 11 850,31 грн. та очікувані судові витрати на правову допомогу: 12 000,00 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, в яких він вказує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки частина позовних вимог подана позивачем до суду зі спливом строку позовної давності.
Також Відповідач зауважує, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних витрат, оскільки в укладеному між сторонами Кредитному договорі №50003327 від 20.04.2012р. визначено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті та вказаний Кредитний договір містить умову щодо здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. А тому у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. При цьому, не має значення застосовано позивачем еквівалент іноземної валюти чи ні.
Разом з цим Відповідач подав до суду заяву про застосування строку загальної та спеціальної - скороченої позовної давності в якій зазначив, що оскільки укладений між сторонами Кредитний договір№50003327 від 20.04.2012р. встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку (п.8.1. Кредитного договору), то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
З таких обставин задоволенню не підлягають вимоги щодо сплати основної суми заборгованості, які виникли за період з 16.01.2016р. по 16.08.2016р. у розмірі 227 823,51 грн., оскільки вони подані Позивачем до суду зі спливом позовної давності з урахуванням того, що Позивач звернувся до суду з позовом 09 вересня 2019 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
Також Відповідач зазначає, що зі спливом позовної давності Позивач звернувся до суду щодо вимог про стягнення: пені у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення на загальну суму 29 234,05 грн. та штрафу в розмірі 20% від суми кредиту на підставі п.8.2 Кредитного договору, що складає 63 600,00 грн. та 3% річних (ст.625 ЦК України) в розмірі 14 905,28 грн., оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, оскільки останній платіж по Договору повинен був буди здійснений Позичальником 16.04.2017р., а термін повернення всього кредиту визначається датою закінчення дії договору - 20.04.2017р. вищезазначені вимоги щодо стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають, оскільки подані Позивачем до суду зі спливом позовної давності.
Представником Позивача було надано суду додаткові пояснення, в яких він зазначив, що не погоджується з відзивом та заявою про застосування строків позовної давності Відповідача, оскільки по-перше, у лютому 2016 року ОСОБА_2 було подано позов до ТОВ «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів, визнання частково недійсним та не справедливим окремих положень кредитного договору №50003327 від 20.04.2012р. та зобов'язання вчинити певні дії, що на думку ТОВ «Порш Мобіліті», відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України, є підставою для переривання строку позовної давності. По-друге, позивач зазначає, що 16.11.2018 року ним на адресу Відповідача було направлено вимогу щодо сплати заборгованості №50003327 від 16.11.2018 року, відтак пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги. Таким чином, всі вимоги Позивача у даній справі подані до суду без порушення строків позовної давності.
Також Позивач в своїх поясненнях зазначив, що не погоджується з твердженнями Відповідача, щодо відсутності підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 171 497,20 грн., в зв'язку з застосуванням еквіваленту до іноземної валюти, обґрунтовуючи це тим, що положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
В судовому засіданні представник Відповідача не погодився повністю з вказаними письмовими поясненнями Позивача та зазначив, що факт звернення в 2016 році ОСОБА_2 до суду про визнання частково не дійсним та не справедливим окремих положень кредитного договору не є підставою для переривання перебігу позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Проте, в нашому випадку Відповідач не здійснив жодної дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, а саме: не здійснив жодного платежу з січня 2016 року, не направляв на адресу Позивача листа чи будь-якого іншого повідомлення щодо визнання боргу, не підписував з Позивачем акту звірки розрахунків, або будь-якого іншого документу, в якому визначена його заборгованість.
Також представник Відповідача не погодився з твердженнями Позивача про те, що факт пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності, оскільки згідно умов кредитного договору, а саме графіку погашення кредиту, останній платіж по Договору повинен був буди здійснений 16.04.2017р., а термін повернення всього кредиту визначається датою закінчення дії договору - 20.04.2017р. то зазначена вимога Позивача не є вимогою про дострокове погашення заборгованості, в розумінніч.2 ст. 1050 ЦК України, адже ця вимога була направлена Позивачем на адресу Відповідача 16.11.2018 року, тобто після настання строку останнього платежу та терміну повернення всього кредиту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити та додатково зазначає, що строки позовної давності позивачем не пропущено, оскільки 16.11.2018 року Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, чим змінив строк виконання зобов'язання, що зумовлює перебіг позовної давності. Також представник позивача в судовому засіданні зазначив, що факт звернення в 2016 році Відповідача до суду про визнання частково не дійсним та не справедливим окремих положень Кредитного договору №50003327 від 20.04.2012р. є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні частково заперечував проти задоволення позовної заяви та просить частково задовольнити позов посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для залишення частини позовних вимог без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 20.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №50003327, відповідно до якого Позивач надав Відповідачу суму кредиту у розмірі 318 000,00 грн. - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 39 601 доларів США 50 центів, зі сплатою процентів у розмірі 9,90% на рік, які відповідно до загальних умов є змінними, зі строком кредиту - 60 місяців (до 20.04.2017р.), для купівлі автомобіля марки Audi, модель Q7, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2967 куб. см. (а.с. 10-20)
09.06.2015р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №50003327 від 20.04.2012р., відповідно до якого Позивач надав Відповідачу додатковий кредит у розмірі суми еквіваленту 9 129,80 доларів США у гривнях, що складало на момент підписання додаткової угоди - 192 456,18 грн. (а.с. 21-30)
Умови Кредитного договору №50008737 від 24.04.2013 року викладені у додатку до Кредитного договору №50003327 від 20.04.2012 року «Загальні умови кредитування».
В кредитному договорі Сторони погодили, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3. Загальних умов кредитування.
Відповідач, згідно з п.1.2 Загальних умов, зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.
Отже, між Сторонами виникли зобов'язальні правовідносини стосовно надання Відповідачу грошових коштів (кредиту) на умовах зворотності, відплатності, строковості та цільового використання.
Положеннями п.1.4.2. Загальних умов Сторони погодили, що повернення Кредиту здійснюється Відповідачем у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких за цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.
Відповідно до п.1.4.3. Кредитного договору, до 10 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає відповідачу відповідні рахунки для сплати чергового платежу згідно графіка погашення кредиту. У разі, якщо Позичальник не отримав рахунок для оплати чергового платежу, Позичальник не пізніше ніж за 3 робочі дні до настання відповідного строку платежу у повернення кредиту звертається до Позивача за відповідним рахунком (п.1.4.3. Загальних умов).
Частиною першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
В порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору з січня 2016 року ОСОБА_2 була припинена сплата чергових платежів (виставлених відповідно до п. 1.4.3. Загальних умов).
Рахунки-фактури від 06.01.2016р. по 03.04.2017р. залишилися несплаченими Відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість останнього. (а.с.52-67).
Згідно зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_2 (графік отримання коштів від клієнта) наданої позивачем, Відповідачем всього по кредитному договору було сплачено 591 352,81 грн., та непогашена сума заборгованості складає 493 408,32 грн. (а.с. 48-51)
Відповідно до приписів ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік.
Згідно приписів ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Сплив позовної давності, про застосуванню якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).
Визначення початку перебігу позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно п.1.4.2. Кредитного договору, повернення Кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту.
Графіком погашення кредиту встановлено, що усі платежі за Кредитним договором повинні здійснюватися щомісячними платежами до 15 числа кожного місяця.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку (п.8.1. Кредитного договору), то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №638/10895/14-ц, постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12.
Враховуючи, що Позивач звернувся до суду з позовом 09.09.2019 року, суд приходить до висновку, що позовна давність до вимог, про сплату рахунків - фактур по кредиту за період 16.01.2016 по 16.08.2016р. на загальну суму 227 823,51 грн. сплила, у зв'язку з чим стягненню підлягає заборгованість у межах трирічної позовної давності, а саме по кожному із платежів встановлених графіком платежів за період з вересня 2016 по квітень 2017 року, які підлягали погашенню відповідачем, але були не погашені, що становить 265 584,82 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Таким чином, оскільки останній платіж по Договору повинен був буди здійснений Позичальником 16.04.2017р. і термін повернення всього кредиту визначається датою закінчення дії договору - 20.04.2017р., а Позивач звернувся до суду з позовом 09 вересня 2019 року з урахування вищезазначених норм матеріального права вбачається, що вищенаведені вимоги про стягнення неустойки (штрафу і пені) подані до суду зі спливом позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо стягнення пені 10% річних в розмірі 29 234,05 грн., штрафу 20% від суми кредиту на підставі п.8.2 Загальних умов Кредитного договору в розмірі 63 600,01 грн.
Посилання Представника позивача про те, що строки позовної давності Позивачем не пропущено, оскільки 16.11.2018 року ТОВ «Порше Мобіліті» було направлено на адресу Відповідача вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, в зв'язку з чим відбулась зміна строку виконання зобов'язання, що зумовлює перебіг позовної давності судом спростовується, оскільки згідно умов Кредитного договору, а саме графіку погашення кредиту, останній платіж по Договору повинен був буди здійснений Відповідачем 16.04.2017р., а термін повернення всього кредиту визначається датою закінчення дії договору, а саме 20.04.2017р., то з цих обставин зазначена вимога Позивача не є вимогою про дострокове погашення заборгованості, в розумінні ч.2 ст. 1050 ЦК України, оскільки ця вимога була направлена Позивачем на адресу Відповідача 16.11.2018 року, тобто через один рік і сім місяців після спливу визначеного договором строку кредитування.
Також судом спростовується позиція представника позивача про те, що факт звернення в 2016 році Відповідача ОСОБА_2 до суду про визнання частково не дійсним та не справедливим окремих положень Кредитного договору №50003327 від 20.04.2012р. є підставою для переривання перебігу позовної давності у відповідності до вимог ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України, з наступних підстав.
Частиною другою статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Позивач не надав доказів на підтвердження факту пред'явлення Позивачем позову до боржника про стягнення суми боргу за Кредитним договором.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України).
Однак, Позивачем також не було надано до суду жодного доказу на підтвердження факту здійснення Відповідачем будь-якої дії, що свідчить про визнання ним свого боргу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №296/10217/15-ц, Крім того цей висновок був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.
Отже оскільки судом встановлено, відповідно до кредитного договору та графіку його погашення, що правовідносини між сторонами здійснювались у валюті долари США, суд відмовляє у задоволені позовних вимог позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 171 497,20 грн.
Оскільки Відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то Позивач має право на отримання сум згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, а саме 3 % річних від простроченої суми, що складає 17 375,80 грн.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» підлягають частковому задоволенню, на загальну суму 282 960,62 грн., з якої основна сума заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 265 584,82 грн. та 3% річних (ст.625 ЦК України) в розмірі 17 375,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 4 244,78 грн. (11 850,31 х 35,82%)
Крім того, згідно п.п.1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В підтвердження визначення розміру судових витрат та суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката суду наданий договір про надання юридичних послуг від 27 березня 2018 року, укладений між ТОВ «ЮК «Праймлекс» та ТОВ «ПоршеМобіліті», де за умовами пункту 2.1 винагороду за надання послуг супроводу справи в суді першої інстанції замовник сплачує виконавцеві в сумі 12 000 грн. без ПДВ (а.с.77-81).
При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що згідно з умовами вказаного договору про надання юридичних послуг, Замовник (Позивач) зобов'язаний заплатити Виконавцю за представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції в розмірі 12 000,00 грн., однак жодного належного та допустимого доказу цьому у вигляді платіжного документу не надав, як і не надав жодного Акту виконаних робіт із зазначенням часу роботи, обсягу послуг цих робіт із зазначенням їх складності, щоб підтверджувало понесені витрати або очікування їх понесення позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., понесених у зв'язку із підготовкою документів, позовної заяви та супроводу в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ: 36422974; м. Київ, пр.. П.Тичини, 1В) заборгованість в загальному розмірі 282 960,62 (двісті вісімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 62 коп.), з якої: заборгованість по кредиту в розмірі 265 584,82 (двісті шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 82 коп.) та 3% річних за час прострочення сплати кредиту в розмірі 17 375,80 (сімнадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 80 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ: 36422974; м. Київ, пр.. П.Тичини, 1В) судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 4 244,78 (чотири тисячі двісті сорок чотири гривні 78 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 22.03.2021 року.
Суддя: Баруліна Т. Є.