Суддя Ізмайлов І. К.
Справа № 532/778/17
Провадження № 2/644/540/21
17.03.2021
17 березня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ізмайлова І.К.
за участю секретаря - Зінченко М.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 532/778/17 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
за участі:
представників позивача - Голосної А.В., Основіна О.О., Кравцова С.М..
представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3
19 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (правонаступником щодо всіх прав та обов'язків за кредитним договором якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») звернулося до суду Кобеляцького районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 10589,92 долари США, заборгованості за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-020 від 07.02.2006 р. забезпеченого договором поруки № 830/15-27/14-7/06-040 від 07.02.2006 р.
В обґрунтування позову зазначили, що 07.02.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 830/1-27/14-3/06-020 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 30991,00 доларів США, зі сплатою 12,75% річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіка з кінцевим терміном погашення заборгованості до 06.02.2021 року.
В той же день 07.02.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-020 укладено договір поруки № 830/15-27/14-7/06-040 за яким ОСОБА_2 поручилась за виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Позивач свої зобов'язання виконав, видавши суму кредиту у розмірі обумовленим договором.
У порушення виконання договору кредиту ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, в результаті чого станом на 23.03.2017 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 7281,81 доларів США та за процентами у сумі 3308,11 доларів США.
Відповідно до умов договору кредитор на адресу позичальника та поручителя направляв повідомлення-вимоги про усунення порушень, однак до звернення з позовом вимога не виконана.
На підставі викладеного і просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10589,92 долари США.
ОСОБА_1 відзиву на позов не надала. Звернулася з заявою про застосування строків позовної давності в якій зазначила, що остання оплата за кредитним договором була здійснена 12.07.2013 року, а за відсотками 18.11.2014 року. Відповідно до п. 4.5. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником умов договору протягом більше 60 календарних днів, строк користуванням кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Оскільки умовами кредитного договору строк виконання основного зобов'язання змінено і з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду з позовом, однак банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
В письмових поясненнях зазначила, що позивачем надано неналежний розрахунок, який не є належним доказом в розумінні ЦПК України, кредитний договір не містить графіку сплати за процентами, зазначено лише загальні до сплати щомісячні суми, з чого неможливо зробити висновок про нараховану суму відсотків, не надано доказів отримання кредитних коштів. В зв'язку з чим і поросила відмовити у задоволенні позову.
ОСОБА_2 відзиву на позов не надала.
Ухвалою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22.05.2017 року відкритого провадження за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.10.2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.07.2018 року заочне рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.10.2017 року скасовано.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.10.2018 року цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.12.2018 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.11.2019 року замінено позивача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-банк»
Позивач та його представник про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно у судове засідання не з'явились. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з'явився, представник подав суду заяву про розгляду справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно, у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, 07.02.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 830/1-27/14-3/06-020. Відповідно до кредитного договору банк надав ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 30991,00 доларів США, зі сплатою 12,75% річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіка з кінцевим терміном погашення заборгованості до 06.02.2021 року. (т. 1 а.с. 4-7)
07.02.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-020 укладено договір поруки № 830/15-27/14-7/06-040 за яким ОСОБА_2 поручилась перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-020 від 07.02.2006 року. (т. 1 а.с. 8-9)
На час звернення з позовом ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.
10.10.2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року, було затверджено передавальний акт та визначеного, що правонаступництво щодо всього майна, права та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті - з 15.10.2019 року.
Пунктом п. 2.4 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування Кредитом в періоді з розрахунку факт/360.
Відповідно до п.3.3.8 договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4, 2.5. цього договору.
Пунктом 3.3.9 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливим штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконали зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого, за розрахунками позивача станом на 23.03.2017 року за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-020 від 07.02.2006 року виникла заборгованість на суму 10589,92 долари США, яка складалась з заборгованості за кредитом у сумі 7281,81 доларів США та за процентами у сумі 3308,11 доларів США.
Разом з тим, відповідно до пункту 4.5. укладеного між сторонами кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8. (сплачувати кредитору проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4, 2.5. цього договору), 3.3.9. (своєчасно та у повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливим штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору) цього договору, протягом більше ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в такий спосіб врегулювали у кредитному договорі питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, що також відповідає вимогам ст. 1050 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.
За правилом частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ЦПК України визначаєрізні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (с. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З наданих позивачем розрахунку вимог встановлено, що останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила 12 липня 2013 року і протягом наступних 60 календарних днів позичальник не виконувала обов'язки, передбачені пунктами 3.3.8, 3.3.9 кредитного договору, тому відповідно до пункту 4.5 договору строк користування кредитними коштами вважається таким, що сплив через 60 календарних днів, тобто 13 вересня 2013 року.
Таким чином, з 13 вересня 2013 року у позивача виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав, проте банк звернувся із позовом до суду до позичальника лише 19 травня 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений статтею 257 ЦК України.
Таке застосування умов договору відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 10 червня 2019 року у справі № 522/13186/15-ц (провадження № 61-28504св18), від 17 липня 2019 року у справі № 299/1135/16-ц (провадження № 61-11522св18), від 24 липня 2019 року у справі № 751/2958/16 (провадження № 61-3697св18).
Разом з тим відповідачка ОСОБА_6 востаннє здійснила платіж за нараховані проценти 18.11.2014 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
За умовами пункту 2.3, 2.4.1 кредитного договору сторони погодили, сплату процентів за користування кредитом щомісяця до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховуються проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повному обсязі.
За таких обставин норма абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, після зміни строку кредитування ОСОБА_6 станом на 13 вересня 2013 року мала обов'язок незалежно від пред'явлення ПАТ «Укрсоцбанк» вимоги повернути всю заборгованість за договором та сплатити в повному обсязі проценти, погашення яких розраховане у межах строку кредитування.
З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право ПАТ «Укрсоцбанк» нараховувати проценти за кредитом, то з 13 вересня 2013 року позивач не повинен був нараховувати проценти.
За відсутності у ПАТ «Укрсоцбанк» права нараховувати проценти за кредитом після закінчення строку кредитування до вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 13 вересня 2013 року позовна давність не може бути застосована, оскільки ця вимога є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Правила ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.
Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.
Відповідно на вказані строки не поширюється положення ч. 5 ст. 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.
Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.
У договорі поруки № 830/15-27/14-7/06-040, укладеному 07.02.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 не визначено строк поруки.
Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.
Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа № 604/156/14-ц, провадження № 14-644цс18.
Отже згідно із положенням пункту 4.5 кредитного договору строк виконання основного зобов'язання було змінено на 13 вересня 2013 року і на момент звернення до суду із цим позовом (19 травня 2017 року) порука ОСОБА_2 припинилася, а тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
Акціонерному товариству «Альфа-Банк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 22.03.2021 р..
Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 00039019
Відповідачі:
ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: І.К. Ізмайлов