Справа № 201/8058/20
Провадження № 2/201/644/2021
Іменем України
15 березня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г.,
за участю представників позивача - адвокатів Корстельова С.В., Ковирєва А.В.,
відповідачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідачки - адвоката Кудріна Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акса Естейт» до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, припинення права власності іншого співвласника з виплатою йому грошової компенсації,
21.08.2020р. ТОВ «Акса Естейт» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, припинення права власності іншого співвласника з виплатою йому грошової компенсації (а.с. 1 - 3).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 26.08.2020р. відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25.09.2020р. за клопотанням позивача призначено проведення судової будівельної - технічної експертизи, у зв'язку із чим провадження по справі зупинено (а.с. 44 - 45).
Після надання експертного висновку (а.с. 58 - 75) ухвалою суду від 21.12.2020р. провадження у цивільній справі поновлене (а.с. 76).
Ухвалою судді від 26.02.2021р. забезпечено позов шляхом заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії стосовно 22/100 часток квартири АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 (а.с. 150 - 152).
Ухвалою суду від 09.03.2021р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено представнику відповідачки у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі (а.с. 159-157, 161 - 162).
Ухвалою суду від 15.03.2021р. відмовлено представнику відповідачки у задоволенні клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи (а.с. 196 - 199).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що ТОВ «Акса Естейт» є власником 78/100 частини квартири № 2 загальною площею 87,8 кв.м., житловою площею 61,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.06.2020р., укладеного з AT КБ «Приватбанк».
Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Іншим співвласником квартири є ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 22/100 у праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 02.08.2002р. виконкомом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №1/332-02.
Право власності відповідачки зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.02.2003р.
Позивач неодноразово звертався до відповідачки із декількома альтернативними пропозиціями щодо встановлення порядку користування квартирою або продажу частки відповідачки або придбання частки позивача. Однак відповідачка не розглядала ці пропозиції і не надала жодної відповіді.
Позивач фактично позбавлений можливості ефективно розпоряджатись належним йому майном і реалізувати свої права щодо розпорядження квартирою (продати, передати у користування або заставу), оскільки відповідачка, як співвласник перешкоджає цьому, користуючись наявністю права власності на незначну частину у праві спільної часткової власності, зловживає цим правом і не погоджується домовлятися про порядок володіння і користування спільним майном. Таким чином, спільне володіння і користування майном є неможливим.
Також неможливо виділити частку відповідачки в натурі, оскільки квартира має єдиний вхід, санвузол, місця загального користування та інженерні комунікації.
Поділити квартиру таким чином, щоб кожна з частин відповідала будівельним і санітарним нормам неможливо, тобто квартира є неподільною річчю.
Вважав, що припинення права власності відповідачки на її частину у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам членів сім'ї, оскільки відповідачка квартирою не користується, фактично у ній не проживає. У разі припинення її права власності на частку, її життєві обставини не зазнають істотних змін, відповідачка отримає грошову компенсацію вартості частки.
На підставі викладеного, просив припинити право власності ОСОБА_1 на 22/100 частини у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 87,8 кв.м., житловою площею 61,5 кв.м., з виплатою їй грошової компенсації вартості цієї частки та визнати за ТОВ «Акса Естейт» право власності на 22/100 частин квартири.
Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала. 11.11.2020р. надала відзив на позовну заяву (а.с. 54 - 55), у якому вказала, що вона не має іншого житла, а припинення права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам, виселення без надання іншого житлового приміщення неможливе. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідачки 09.03.2021р. - адвокат Кудрін Д.А. (діє на підставі ордеру від 25.02.2021р. - а.с. 131), який вступив до участі у справі після початку її розгляду по суті, надав письмові пояснення по справі (а.с. 158 - 160), у яких заперечував проти позову, зазначив, що позивач не звертався до відповідачки із жодними пропозиціями щодо договірного користування квартирою, придбання частки відповідачки, тому предмет спору відсутній, що зумовлює закриття провадження по справі. ОСОБА_1 іншого житла в м. Дніпрі не має, зареєстрована у квартирі і постійно в ній проживає, має соціальні зв'язки у місті, є особою похилого віку (66 років) і переселення завдасть їй істотної шкоди, компенсація за квартиру є незначно, придбати інше житло за ці кошти вона не зможе.
Судовий експерт ОСОБА_2 , яка проводила експертизу у справі, не має кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, тому вона не мала права проводити експертизу щодо визначення ринкової вартості часток співвласників квартири. Ринкова вартість квартири має підтверджуватися звітом про оцінку встановленої форми, рецензованим згідно з національними стандартами відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Крім того, судовим експертом ОСОБА_2 проведено судову будівельно -технічну експертизу, на вирішення якої не можливо виносити питання щодо оцінки ринкової вартості часток співвласників житлової квартири. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. 15.03.2021р. через канцелярію суду представник позивача надав заяву про завершення розгляду справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідачка і її представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні. 15.03.2021р. через канцелярію суду представник відповідачки надав заяву про завершення розгляду справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши в судовому засіданні сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Встановлено, що позивачеві ТОВ «Акса Естейт» на праві власності належить 78/100 частини квартири № 2 загальною площею 87,8 кв.м., житловою площею 61,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з AT КБ «Приватбанк», посвідченого 11.06.2020р. приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М., зареєстрованого у реєстрі за №1265 (а.с. 14 - 19).
Як видно із п. 2.1. договору, 78/100 частини квартири придбані в ході проведення електронного аукціону за 727 200,00 грн.
Право власності ТОВ «Акса Естейт» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 11-12).
Також ТОВ «Акса Естейт» на праві власності належить суміжна квартира № 2а в цьому ж будинку, на підставі вищенаведеного договору купівлі-продажу.
Співвласником 22/100 часток квартири АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 02.08.2002р. виконкомом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №1/332-02 (а.с. 28).
Право власності на 22/100 квартири зареєстроване, що видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 12).
Як видно із представлених відповідачкою документів, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.1991р. відмовлено ВО ЖКГ Жовтневого району м. Дніпропетровська у позові до ОСОБА_1 про виселення, задоволений її зустрічний позов і визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 . Зобов'язано ВО ЖКГ Жовтневого району м. Дніпропетровська укласти з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення на квартиру (а.с. 108 - 111).
Як видно з рішення суду, судом у цій справі було встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 займала ОСОБА_3 . З грудня 1980 року у цій квартирі у якості члена родини стала проживати постійно ОСОБА_1 29.11.1985р. ОСОБА_1 виписалася з попереднього місця мешкання і вони з ОСОБА_3 звернулися у житлові органи щодо питання постійної прописки, оскільки разом проживали, вели спільне господарство. У прописці було відмовлено у зв'язку із тим, що будинок був старий (вітхий), проте підтверджуючого документа суду не було надано. Після смерті ОСОБА_3 02.01.1989р. особовий рахунок на квартиру був не був закритий, відповідачка сплачувала комунальні платежі. Договір піднайму ОСОБА_1 не укладався.
За даними технічного паспорта ОСОБА_1 належить кімната № 7 житлова площею 16,3 кв.м., кімната № 6 - кухня площею 7,8 кв.м, кімната № 1 (коридор) і № 2 (кладова) знаходяться у спільному користуванні сторін (а.с. 24 - 25).
Ухвалою суду від 25.09.2020р. за клопотанням позивача призначено проведення судову будівельної - технічної експертизи, проведення якої було доручено Дніпропетровському НДІСЕ (а.с. 44 - 45).
18.12.2020р. експертний висновок надійшов до суду (а.с. 57).
На вирішення експертові були поставлені такі питання:
1)Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва розділити (виділити частку) квартири АДРЕСА_1 , між співвласниками ТОВ «Акса Естейт», частка якого становить 78/100 частини та ОСОБА_1 , частка якої становить 22/100 частини, з урахуванням їх часток у спільній частковій власності, з виділенням в натурі кожному із співвласників його частки, та у разі існування такої можливості - розробити варіант такого розподілу?
2)Які варіанти розподілу (виділення частки) квартири між співвласниками ТОВ «Акса Естейт» і ОСОБА_1 , з урахуванням їх часток у спільній частковій власності та вимог нормативно правових-актів?
3)В рамках експертної ініціативи відповідно до п. 4.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998р. № 53/5, експертом вирішено питання щодо ринкової вартості часток співвласників: 78/10 частини, та 22/100 частини.
Відповідно до висновку експерта, з технічної точки зору відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва розділити (виділити частки) квартиру АДРЕСА_1 , між співвласниками ТОВ «Акса Естейт», частка якого становить 78/100 частини, та ОСОБА_1 , частка якої становить 22/100 частини, з урахуванням їх часток у спільній частковій власності, з виділенням в натурі кожному із співвласників його частки - неможливо.
Розробити варіанти розподілу (виділення часток) квартири АДРЕСА_1 між співвласниками ТОВ «Акса Естейт», частка якого становить 78/100 частини, та ОСОБА_1 , частка якої становить 22/100 частини, з урахуванням їх часток у спільній частковій власності та вимог нормативно правових-актів - неможливо.
Ринкова вартість 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 складає 226 505,00 грн.
Після надання вказаного експертного висновку, в судове засідання для надання пояснень був викликаний експерт ОСОБА_2 , якою складався відповідний висновок.
Експерт ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що при проведенні дослідження доступу до 22/100 часток приміщення не було, однак необхідності його оглядати також не було, оскільки з метою визначення вартості частки квартири оглядалася будівля в цілому, використовувався порівняльний метод, тобто використовувалися об'єкти аналоги та бралася вартість нерухомого мана у регіоні.
Під час розгляду справи представником відповідачки було заявлене клопотання про проведення оціночно-будівельної експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Так, заявляючи клопотання про проведення експертизи і ставлячи питання про визначення ринкової вартості 22/100 часток квартири, представник відповідачки не навів у клопотанні, чому він вважає, що висновок експерта є неповним або неясним, у якій частині він суперечить іншим матеріалам справ, що саме викликає сумнів у його правильності.
Суд не приймає доводи представника позивача про те, що судовий експерт ОСОБА_2 не має відповідної кваліфікації для проведення експертизи.
У вступній частині висновку судового експерта ОСОБА_2 засвідчено, що ОСОБА_2 є судовим експертом лабораторії інженерно-технічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України, яка має вищу освіту по спеціальності «Промислове та цивільне будівництво» за фахом інженер будівельник, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста та кваліфікацію судового експерта 5 класу за спеціальностями 10.6 - «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.10 - «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд» свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №121-Дн від 25.06.2019р. видане Міністерством юстиції України, дійсне до 25.06.2024р., стаж експертної роботи з 2019р. (а.с. 59 т. 1).
Відомості про вказаного експерта із зазначенням індексу та виду експертної спеціальності розміщені у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України (https://rase.minjust.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.
Згідно із ч. 1 ст. 3 вказаного Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 10 цього Закону оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
У свою чергу, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 1.5. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.
З наведеного слідує, що оцінка майна проводиться на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. А судова експертиза може включати питання і про визначення вартості майна за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до п. 4.12. розділу IV Інструкції у вступній частині висновку експерта зазначене питання, яке вирішене експертом у порядку експертної ініціативи - про ринкову вартість мана.
У свою чергу, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Як видно із висновку експерта, при вирішенні питань, поставлених на експертизу, зокрема, щодо оцінки вартості майна, були використані: Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; національний стандарт № 1. «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»; Національний стандарт № 2. «Оцінка нерухомого майна»; Постанова КМ України від 10.12.2003р. №1891 «Про затвердження методики оцінки майна»; Міжнародні стандарти оцінки МСО 1-2; ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення»; ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; Стандарт житлово-комунального господарства України СОУ ЖКГ 75.11 -35077234.0015:2009 «Житлові будинки. Правила оцінки фізичного зносу житлових будинків».
Розглядаючи клопотання представника відповідачки про проведення оціночно - будівельної експертизи, суд врахував, що згідно із п. 5.2. розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є:
визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо);
визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.
До орієнтовного переліку питань оціночно-будівельної експертизи відноситься вартість об'єкта нерухомого майна і чи відповідає виконана оцінка нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.
Разом із тим, у клопотанні про проведення оціночно-будівельної експертизи представник відповідачки поставив питання про ринкову вартість квартири в цілому і 22/100 частки квартири, відповіді на які вже надані у висновку експерта Дніпропетровського НДІСЕ від 27.11.2020р. № 4454/4455-20.
З вказаного висновку експерта видно, що експертом використаний порівняльний підхід, який найбільш поширений і базується на принципі заміщення: об'єкт не буде куплений, якщо його вартість перевищує вартість об'єкта, що володіє тією же корисністю. Цей метод полягає в проведенні порівняльного аналізу фактично зроблених угод купівлі-продажу об'єктів або їхньої оренди на ринку з оцінюваним об'єктом. Перехід від аналогів до оцінюваного об'єкта здійснюється за допомогою поправочних коефіцієнтів. Оскільки порівняльний підхід (аналогів продажів) базується на ринковій інформації, то найбільшою мірою він застосовується до більш розвинених секторів ринку нерухомості - до ринку житла.
В ході використання порівняльного підходу враховувалася вартість об'єктів ринку нерухомості з коректуванням даних стосовно оцінюваного об'єкту. При цьому визначалася вартість по кожному з об'єктів-аналогів, найбільш близьких за своїми характеристиками до оцінюваного об'єкта, проводилися необхідні коректування, що враховують відмінність об'єкта оцінки від аналогів, зокрема, функціонального призначення об'єкта, місця розташування.
Дані за ціною пропозиції по нерухомості, які використовувалися для розрахунку ринкової вартості житлового приміщення, прийняті експертом за інформацією, одержаною з мережі Інтернет.
Пошук об'єктів порівняння, подібних до об'єкта оцінки, проводився на вторинному ринку нерухомості м. Дніпро.
Поправки на відмінності приймалися експертом після проведеного відповідного моніторингу, аналізу та маркетингу ринку на час дослідження, поправки знаходяться у відсоткових межових «коридорах» в залежності від виду поправки, оскільки відмінності не перебувають в прямій арифметичній залежності.
Об'єктом оцінки була чотирьохкімнатна квартира. Експертом аналоги продажів квартир обирались за максимально наближеною площею (об'ємно - планувальними характеристиками).
При проведенні експертизи експертом використовувалися: Інтернет-карта України, інтернет ресурси оголошень щодо продажу нерухомості, а об'єктами дослідження були: надана технічна та правовстановлювальна документація на квартиру, квартира, прилегла територія, ринок продажів. Експертне дослідження проводилося шляхом візуального огляду об'єкті і його конструкцій, фотографування.
Отже, як видно з дослідницької частини експертизи, та обставина, що експерт не оглядав частину приміщення, яке належить відповідачці, не вплинуло на результат експертизи.
Під час розгляду справи, відповідачкою взагалі не надано доказів стану 22/100 приміщення, зокрема його фото, доказів зроблених поліпшень (якщо вони були), їх вартості, того, що її 22/100 частин квартири суттєво відрізняються від 78/100 частин позивача.
Після ознайомлення з висновком експерта, заявляючи клопотання про проведення оціночно-будівельної експертизи, представником позивача не обґрунтовано, в чому саме експертний висновок викликає сумніви, і у зв'язку з чим доцільно проводити експертизу повторно силами іншого НДІСЕ.
Впродовж всього розгляду справи відповідачка не скористалася правом, передбаченим ст.ст. 102, 106 ЦПК України на подання до суду висновку експерта, складеного на її замовлення.
З цих підстав судом було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення оціночно-будівельної експертизи.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до приписів ч.1ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.
Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.
У відповідності з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною 2 цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Згідно із ст. 155 ЖК України власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Положеннями ч. 1 ст. 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту ч. 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.
Один з таких випадків наведено в ст. 365 ЦК України, яка регулює порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 сформулював правову позицію від 15.05.2013р., згідно з якою для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014р., якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Зі змісту практики Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.07.2019р. по справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61-33924св18), у якій Верховний Суд вказав, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.
Оцінюючи доводи відповідачки про те, що припинення права власності може завдати істотної шкоди її інтересам як співвласника, суд виходить з того, що позивачка має у власності 2/3 житлового будинку загальною площею 72,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 89 т. 1). Також має у власності 2/3 частини земельної ділянки площею 2,959 га (а.с. 88-89 т. 1).
В судовому засіданні відповідачка стверджувала, що 22/100 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є її єдиними житлом. Разом із тим, не надала жодних доказів цього, зокрема, відомостей про постійне проживання у вказаному приміщенні, що у приміщенні знаходяться якісь її речі, предмети побуто і що воно є реально придатним для проживання, доказів сплати комунальних платежів за вказане приміщення тощо. Разом із тим, під час розгляду справи зазначала, що вона також проживає і в будинку у АДРЕСА_5 , в основному влітку. Вказувала, що будинок не пристосований для житла, однак доказів цього не надала.
Оцінюючи пояснення відповідачки у сукупності і іншими доказами - довідками про надану субсидії, декларацію із сімейним лікарем, виписку з медичної картки про те, що вона знаходиться на диспансерному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що вказана в цих документах адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , не може бути беззаперечним свідченням того, що відповідачка дійсно проживає за вказаною адресою.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що декларація із сімейним лікарем № 001-4МХ5-31А0 подана 12.03.2021р., тобто за три дні до ухвалення рішення у даній справі (а.с. 186).
Відтак, говорячи про те, що квартира є єдиним і постійним місцем проживання, відповідачка не надала суду відповідних доказів того, з огляду на це суд доходить висновку, що позивачем доведено, що припинення права відповідачки на її частку не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника.
Окрім того, як видно із рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.11.2018р. у справі № 158/8116/18, у 2018 році ОСОБА_1 з метою спадкування зверталася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин між нею і померлою матір'ю ОСОБА_4 . Судом у цій справі встановлено, що згідно із довідкою виконкому Межиріцької сільської ради Павлоградського району від 21.09.2018р. ОСОБА_4 до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_5 . На момент смерті ОСОБА_4 з нею постійно проживала без реєстрації дочка - ОСОБА_1 , яка разом із матір'ю вела спільне господарство. Згідно акта обстеження умов проживання виконкому Межиріцької сільської ради від 21.09.2018р. ОСОБА_1 з 2011 року проживала з матір'ю ОСОБА_4 до її смерті та піклувалась про неї (а.с. 92 - 93).
Тобто, у цій справі судом встановлено, що фактично з 2011 року ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_5 . Під час розгляду справи відповідачка не заперечувала ту обставину, що представник позивача приїздив до неї у с. Булахівка з пропозиціями щодо придбання житла для неї.
Під час розгляду справи представник позивача пояснив, що до звернення до суду із цим позовом, відповідачці було запропоновано декілька варіантів придбання для неї житлових приміщень. Він із позивачкою декілька разів зустрічався, їздив до неї у с. Булахівка. Також їздив з нею і її подругою по м. Дніпро на автомобілі цілий день, показував квартири. За одну квартиру був даний завдаток у розмірі 1 000,00 доларів США, однак потім відповідачка раптово відмовилася від укладення угоди і завдаток був втрачений.
Відповідачка в судовому засіданні спочатку підтверджувала те, що їй дійсно були запропоновані представником відповідача декілька варіантів житлових приміщень, вона з представником позивача і подругою їздили на автомобілі по місту Дніпру, розглядала пропозиції квартир. Однак вони її не влаштовували, оскільки це були в основному гуртожитки. Потім в судовому засіданні вказала, що вона не пам'ятає, щоб їй щось пропонували.
Суд критично відноситься до цих пояснень, оскільки вони є суперечливими.
Тому й розглядаючи клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору, суд відмовив у його задоволенні, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, а відсутність пропозицій з боку позивача розуміються представником відповідача як заходи досудового врегулювання спору, які у даній категорії спору не є обов'язковими.
Слід зауважити, що із наданих відповідачкою пояснень під час розгляду справи про те, що її не влаштовували запропоновані представниками відповідача варіанти квартир, вартість її частки, визначена експертом не замалою, а також із заявленого клопотання про проведення повторної експертизи вбачається, що фактично відповідачка не згодна із вартістю запропонованої їй компенсації за її частку, оскільки вважала, що компенсації має вистачати на придбання квартири у місті, а не із тим, що її право на цю частку може бути припинене. Однак така позиція не узгоджується із приписами ст. 365 ЦК України, яка передбачає умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
На обґрунтування позову ТОВ «Акса Естейт» про припинення права ОСОБА_1 на частку у праві спільної часткової власності на нерухоме майно, вказав, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим.
Висновком експерта підтверджено, що розділити квартиру (виділити частки) неможливо, розробити варіанти розподілу (виділення часток) квартири неможливо.
У зв'язку з пред'явленням позову про припинення права власності, позивач виконав умову щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду компенсації вартості частки у квартирі, що належить відповідачці, перерахувавши 226 505,00 грн. на депозитний рахунок суду, що підтверджено платіжним дорученням від 26.02.2021р. № 9 (а.с. 129 т. 1).
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені повністю, із відповідачки слід стягнути судовий збір в сумі 4 211,62 грн. (3 076,62 грн. (за подання позву) + 1 135,00 грн. (за подання заяви про забезпечення позову)).
Докази витрат на проведення експертизи позивачем до матеріалів справи не надані, тому суд позбавлений можливості вирішити питання про їх розподіл.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акса Естейт» до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, припинення права власності іншого співвласника з виплатою йому грошової компенсації - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 22/100 частин квартири АДРЕСА_1 з компенсацією вартості даної частки в розмірі 226 505,00 грн., що була внесена Товариством з обмеженою відповідальністю «Акса Естейт» та зберігається на депозитному рахунку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, відповідно до платіжного доручення від 26.02.2021р. № 9.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, запис від 17.02.2003р. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме: 22/100 частин квартири АДРЕСА_1 ).
Визнати за Товариства з обмеженою відповідальністю «Акса Естейт» (ЄДРПОУ 43614515) право власності на 22/100 частин квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акса Естейт» (ЄДРПОУ 43614515) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 211,62 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 22 березня 2021 року
Суддя Наумова О.С.