Справа № 201/11290/20
Провадження № 2/201/854/2021
11 березня 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У листопаді 2020 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача про стягнення аліментів, у якому просить щомісячно стягувати з відповідача на її користь, як опікуна, аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1200 грн. щомісячно, до 01 липня 2021 року .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради від 18 вересня 2020 року № 256 «Про встановлення опіки над дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », вона є опікуном ОСОБА_3 . Мати дитини - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батька дитини - ОСОБА_2 , відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2020 року, визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому позивач була вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Позивач надала до суду заяву, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в повному обсязі.
Відповідач надав суду заяву, в якій визнав позовні вимоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради від 18 вересня 2020 року № 256 «Про встановлення опіки над дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_3 .
Батька дитини - ОСОБА_2 , відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2020 року, визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі.
Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки повинні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із ст. 181 СК України обов'язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які окремо проживають від дитини.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Позивач просила суд визначити аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн. щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 11ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.
Частиною 1 статті 184 СК України передбачено, що cуд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч. 2 ст. 184 СК України).
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Відомостей стосовно наявного у відповідача доходу сторонами у розпорядження суду не надано.
Враховуючи, що дитина проживає спільно з позивачем, яка постійно нею опікується, враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, а також враховуючи положення ст. 184 СК України, та беручи до уваги той факт, суд дійшов висновку про можливість стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 26 листопада 2020 року, тобто з часу пред'явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст. 191 СК України, до досягнення дитиною повноліття, у відповідності до ст. 180 СК України, оскільки чинним законодавством не передбачено стягнення аліментів на певний період.
При постановленні рішення про стягнення аліментів суд також враховує, що позивач та відповідач в даному випадку не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідача стосовно стягнення аліментів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн. щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з 26 листопада 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев