Справа №173/194/21
Провадження №2/173/363/2021
22 березня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в залі суду, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
02.02.2021 року до суду звернулась позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_2
10.02.2021 року отримана адресна довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на 22.03.2021 року.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось у відповідності із ст. 247 ЦПК України
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання трьох дітей в розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона перебувала з відповідачем зареєстрованому шлюбі. 26 серпня 2009 року шлюб між ними розірваний.
В період шлюбу та спільного проживання у них народилося троє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Їх діти проживають разом з нею та перебувають на її повному утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей надає, але не систематично, що й стало причиною звернення до суду.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно обставин, викладених в позовній заяві, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. 26 серпня 2009 року шлюб між сторонами розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.
В період шлюбу і спільного проживання у сторін народилося троє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, в яких батьком дітей записаний відповідач.
За доводами, викладеними в позовній заяві, судом встановлено, що діти проживають разом з позивачкою. Будь-яких доказів на спростування даного факту відповідачем не надано.
Також позивач підтверджує, що відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей в добровільному порядку надає, але не систематично. За таких обставин знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивачки, щодо участі другого із подружжя в матеріальному забезпеченні дітей. З чого суд приходить до висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, тобто для захисту права позивача відповідно обраного нею способу захисту порушених прав, з яким погоджується суд.
Так як відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України - При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного , розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя. необхідних для розвитку дитини.
Позивач бажає отримувати аліменти з відповідача на утримання дітей в частці від прибутку відповідача. Тому суд вважає за потрібне ухвалити рішення у відповідності до способу стягнення аліментів, обраному позивачем.
Доказів про матеріальне становище, наявності утриманців та інших обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів сторонами суду не надано
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що сторони є особами працездатного віку, з чого суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних і стягнення з відповідача на ім'я позивачки аліментів на утримання трьох дітей в єдиній частці, в розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнення аліментів в зазначеній вище сумі з урахування обов'язку матері матеріально утримувати дітей на думку суду буде необхідною та достатньою для гармонійного розвитку дітей даного віку .
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову. Відповідно до реєстраційного номеру позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 02.02.2021 року. Тому аліменти на утримання дітей суд вважає за потрібне стягнути саме з цієї дати, так як відповідачем не надано відомостей про надання коштів на утримання дітей за попередній період.
Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць.
Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в суму 908.00 грн., так як позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».
На основі ст. 180, 181, 182, 183, СК України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 , 430 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання трьох дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в єдиній частці, в розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 02 лютого 2021 року і до повноліття найстаршої дитини.
Після досягнення повноліття найстаршою дитиною, аліменти стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, якщо ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в сумі 908.00 грн.
Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 22.03.2021 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 22.03.2021 року
Дата набрання законної сили 22.04.2021 року