Справа №208/7434/20
Провадження №2/173/267/2021
18 березня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в залі суду, в залі суду, в м. Верхньодніпровську, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
23.12.2020 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в порядку підсудності надійшла цивільна справа за позовом АТ КБ «ППРИВАТБАНК» до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
21.01.2021 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на 18.03.2021 року.
18.03.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву .
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3813.79 долар США, що за курсом 28.11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.09.2020 року складає 107205.64 грн., за кредитним договором № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року
А також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102.00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року
Згідно укладеного договору позивач зобов'язався видати відповідачеві кредит в розмірі 25477.63 доларів США на період до 03.04.2012 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, передбачені кредитним договором.
Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Відповідач своєчасно не давав Банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року.
14.03.2012 року банк звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави відповідача.
24.04.2012 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська було ухвалене рішення про звернення стягнення на предмет застави.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24.04.2012 року не свідчить про припинення договірних правовідносин, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Прострочена заборгованість становить 14932.06 доларів США.
Оскільки з відповідача в рахунок погашення заборгованості було звернено стягнення за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24.04.2012 року, тобто за період з 04.04.2007 року по 07.03.2012 року, за період після подання позовної заяви від 14.03.2012 року з 15.03.2012 року по 18.09.2020 року відповідач має заборгованість яка складається з 3813.79 долар США - 3% річних від простроченої суми, що за курсом 28.11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.09.2020 року складає 107205.64 грн.
Вказану суму заборгованості позивач і просить стягнути з відповідача.
Справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідачем наданий відзив на позовну заяву згідно якого відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності і відмовити у задоволенні вимог за поданою позовною заявою. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що договір № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року припинив свою дію 03.04.2012 року. Позивач вже використав своє право на дострокове стягнення заборгованості, що підтверджується рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24.04.2012 року згідно якого звернено стягнення на предмет застави Мерседес-Бенц, модель 313, р.н.. НОМЕР_1 , на придбання якого ним було оформлено кредит. Згідно позовних вимог позивач просить стягнути 3% річних і не просить стягнути заборгованість за кредитом, що вказує на її відсутність. Позивач просить стягнути 3% річних за період з 15.03.2012 року по 18.09.2020 року, позивачем пропущений строк позовної давності відповідно ст. 257 ЦК України
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року, що підтверджується копією кредитного догоору
Згідно укладеного договору позивач зобов'язався видати відповідачеві кредит в розмірі 25477.63 доларів США на період до 03.04.2012 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, передбачені кредитним договором.
Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, я кА складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Відповідач своєчасно не давав Банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно кредитного договору , що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року.
14.03.2012 року банк звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави відповідача.
24.04.2012 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська булло ухвалене рішення про звернення стягнення на предмет застави, що підтверджується копією заочного рішення.
Прострочена заборгованість становить 14932.06 доларів США.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми3813.79 долар США, що за курсом 28.11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.09.2020 року складає 107205.64 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Частино 2 ст. 6 ЦК України, передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що банк належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним з відповідачем кредитним договором, та надав відповідачці кредитні кошти у спосіб, зазначений у кредитному договорі, що підтверджується наданою суду випискою за договором
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України - Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України - Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В поданій позовній заяві позивач зазначає, що прострочена заборгованість становить 14932.06 доларів США. Проте обґрунтування та розрахунку цієї заборгованості не наводить та не зазначає її складові. Так позивачем не вказується чи здійснювалось стягнення на предмет застави за рішенням Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська від 24.04.2012 року. Чи було достатньо виручених від продажу предмету застави коштів на погашення заборгованості за укладеним кредитним договором. Якщо коштів було недостатньо, то яка сума заборгованості залишилась непогашеною.
Таким чином позивачем належними і допустимими доказами не доведено з чого складається сума заборгованості 14932.06 доларів США, що унеможливлює суду встановити наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та перевірити правильність їх нарахування.
Також суд погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до ст.. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Як вбачається із заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача не заборгованість за кредитним договором, яка вже стягнена за рішенням суду, а збитки, які виникли в результаті його неналежного виконання у вигляді 3% річних від суми заборгованості за період з 15.03.2012 року по 18.09.2020 року. Тобто за період, який виник після ухвалення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року. При цьому позивачу чітко відомо з якого часу почалось порушення його права, з 15.03.2012 року, про що позивач сам зазначив у поданій позовній заяві.
З даним позовом позивач звернувся до суду 05.11.2020 року тобто після спливу строку позовної давності, який відповідач просить застосувати. Виходячи із дати 15.03.2012 року, коли позивачеві стало відомо про порушення його прав, строк позовної давності закінчився 15.03.2015 року.
Причин пропуску строку позовної давності позивач не зазначив, клопотань щодо її поновлення до суду не заявив.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, не підлягають стягненню з відповідача оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" ( юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № DZHCAE00007261 від 04 квітня 2007 року, яка виникла за період з 15.03.2012 року по 18.09.2020 року у розмірі 3813.79 долар США, що за курсом 28.11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.09.2020 року складає 107205.64 грн. - відмовити в повному обсязі.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102.00 (дві тисячі сто дві) грн., покласти на позивача акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" ( юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повний тест рішення складений 18.03.2021 року
Суддя Петрюк Т.М
Направлене до ЄДРСР: 22.03.2021 року
Дата набрання законної сили: 20.04.2021 року