№ 208/3636/18
№ 1-кп/207/142/21
22 березня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участі прокурора: ОСОБА_5
захисників: ОСОБА_6
ОСОБА_7
обвинувачених: ОСОБА_8
ОСОБА_9
озглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
В провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська знаходяться кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040460000129 від 21.12.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та №12019040160000732 від 25.02.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжувався Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська і закінчується 28 березня 2021 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту, який закінчується 28 березня 2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні прокурор просить продовжити ще на 60 днів міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та продовжити міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 , так як не перестали існувати ризики, які були наявні при обранні запобіжних заходів відносно обвинувачених.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо міри запобіжного заходу та в задоволенні клопотання прокурора просили суд відмовити. ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заявили клопотання про зміну йому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, міцних соціальних зв'язків не має, так як офіційно не одружений, офіційного місця роботи також не має, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, на стадії досудового розслідування перебував у розшуку, а отже може переховуватися також і від суду та в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання з метою ухилення від судового розгляду справи та уникнення можливого покарання.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_8 відомо місце проживання свідків, а отже може незаконно впливати на свідків щодо зміни показів на його користь.
Отже, суд враховує ризик вірогідності його переховування від суду, скоєння ним нових злочинів чи правопорушень, незаконний вплив на свідків, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено.
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_8 обвинувачення, можливо виправдано вважати, що такий ризик існує.
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи те, що обвинувачений на стадії досудового розслідування тривалий час перебував у розшуку, а також інші матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, обвинуваченим та його захисником в судовому засіданні суду не доведені.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відсутності належного обґрунтування ризиків в клопотанні прокурора, є безпідставними, оскільки у своєму клопотанні прокурором вказані доводи на підтвердження заявлених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що він не причетний до інкримінованих йому злочинів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.
Окрім цього, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 днів, так як він звинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, міцних соціальних зв'язків не має, так як офіційно не одружений, а отже може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від суду для уникнення можливого покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд -
Продовжити термін застосування запобіжного заходу обвинувачуваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянину України, раніше не судимому, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 - у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 20 травня 2021 року включно.
Визначити розмір застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
В задоволенні клопотання ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити термін застосування запобіжного заходу обвинувачуваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянину України, раніше не судимому, у вигляді домашнього арешту, що полягає у забороні залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 на період часу з 21-00 годин вечора до 06-00 годин ранку по 20 травня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3