Справа № 199/1247/21
(3/199/853/21)
іменем України
22 березня 2021 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Сенчишин Ф.М розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про працевлаштування відсутні,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
26 грудня 2020 року о 23 год. 10 хв. ОСОБА_2 в районі будинку № 25 по вул. Центральній у м. Дніпро керував транспортним засобом «MITSUBISHI GALANT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_2 належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України», заява N 50966/99, рішення від 14 жовтня 2003 року). Суд виходить з того, що ОСОБА_3 вважається таким, що ознайомлений зі змістом, як ч. 1 ст. 130, ст. 266 КУпАП, так і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, оскільки відповідні нормативно-правові акти були офіційно оприлюднені. Стороною захисту не надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 має будь-які вади психічного чи розумового розвитку. Таким чином, ОСОБА_2 , як особа, яка проходила огляд в медичному закладі для визначення стану сп'яніння, поза розумним сумнівом, діючи розсудливо, міг співставити свої дії в частині керування транспортним засобом в стані сп'яніння з їх наслідками у виді складення протоколу про адміністративне правопорушення та подальшого розгляду вказаного протоколу судом. Таким чином, ОСОБА_2 був достовірно обізнаний про те, що зазначена справа розглядатиметься судом. Справа перебувала в провадженні суду починаючи з 17 лютого 2021 року і неодноразово відкладалася для повторного виклику ОСОБА_2 до суду, однак останній, попри відсутність об'єктивних перешкод, не вживав жодних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. За вказаних обставин, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП справу розглянуто у відсутність ОСОБА_2 .
Дослідивши докази та оцінивши їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності:
?протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП;
?висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 5990, відповідно до якого станом на 00 год. 30 хв. 27 грудня 2020 року у ОСОБА_2 встановлено наркотичне сп'яніння;
?рапортом працівника патрульної поліції Лапи Д.В., яким підтверджений факт керування ОСОБА_2 26 грудня 2020 року транспортним засобом «MITSUBISHI GALANT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , його направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та отримання висновку лікаря № 5990, за яким у ОСОБА_2 встановлено наркотичне сп'яніння.
Надаючи адміністративно-правову кваліфікацію діянням ОСОБА_2 , суд враховує, що за протоколом про адміністративне правопорушення діяння останнього кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року передбачала відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак зазначена норма з 01 липня 2020 року згідно Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зазнала змін та передбачала відповідальність за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В той же час, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року, відповідні положення з Закону України № 2617-VII від 22 листопада 2018 року були виключені. Вказаний закон набрав законної сили 03 липня 2020 року.
Згідно роз'яснень від 20 липня 2020 року Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, з 03 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року), оскільки він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення. За перелічених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_2 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_2 до доходу держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33-35, 252, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року), та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_2 до доходу держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя:
22.03.2021