Справа № 199/1965/21
(2-з/199/28/21)
18.03.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданою до подання позовної заяви, -
16 березня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 із вищевказаною заявою про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус ДМНО Кулініч С.А., приватний нотаріус ДМНО Кейтельгіссер О.М., державний нотаріус П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутова А.Г., про визнання недійсним правочинів, визнання незаконним рішення та його скасування, який він має намір подати у строк, передбачений ч.4 ст.152 ЦПК України. Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 або іншим особам відчужувати кв. АДРЕСА_1 , а також шляхом заборони державним реєстраторам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна. В обґрунтування своєї заяви заявник послався на те, що з використанням підробленої довіреності від його імені 02 квітня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу було відчужено, а в подальшому 01 липня 2020 року також на підставі договору купівлі-продажу перепродано незнайомими йому особами належну заявнику квартиру АДРЕСА_1 . Посилаючись на свій намір подати до суду позов, яким оспорити наведені правочини, вказуючи, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження нерухомого майна заявника іншим особам, що суттєво ускладнить в кінцевому рахунку захист заявником його прав та інтересів, а також виконання рішення суду за позовом, який має намір подати заявник, останній просив суд задовольнити його заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, 18 березня 2003 року за заявником на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з відповідного державного реєстру.
02 квітня 2020 року ОСОБА_2 від імені заявника на підставі довіреності, посвідченої 05 березня 2020 року приватним нотаріусом ДМНО Кулініч С.А., на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу здійснив відчуження вищевказаної квартири ОСОБА_3 , що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу, а також копією витягу з відповідного державного реєстру.
01 липня 2020 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально-посвідченого договору здійснила продаж вищевказаної квартири ОСОБА_4 , що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу, а також копією витягу з відповідного державного реєстру.
Як стверджує заявник, він із жодною із вказаних осіб не знайомий, наміру продавати свою квартиру не мав, довіреність нікому не видавав.
Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Згідно ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Нормою ст.152 ч.1 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими ЦПК України для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Частиною 4 ст.152 ЦПК України визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між зазначеними у заяві про забезпечення позову в якості сторін особами дійсно існує цивільно-правовий спір, обраний заявником вид забезпечення позову передбачений чинним ЦПК України, є співмірним із позовними вимогами, які заявник має намір заявити при подальшій подачі позову до суду, та доцільним, а заявлене заявником забезпечення позову та його вид не охоплюються визначеними ч.ч.4-10 ст.150 ЦПК України випадками, коли забезпечення позову не допускається. Необхідність застосування обраного позивачем виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що не застосування такого забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що ускладнить визначення складу відповідачів за позовом, який має намір подати заявник, а отже ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав заявника, зокрема у випадку ухвалення позитивного для заявника рішення суду за майбутнім його позовом. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а викладені в ній в її обґрунтування обставини доведеними, а отже така заява підлягає задоволенню.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, згідно п.43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, враховуючи, що застосування обраного заявником виду забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам та/або тертім особам, а також приймаючи до уваги відсутність передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України обставин для обов'язкового застосування судом зустрічного забезпечення, суд приходить до висновку про відсутність потреби у застосуванні зустрічного забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, - задовольнити.
В порядку забезпечення позову заборонити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
В порядку забезпечення позову заборонити державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2065250112101).
Зустрічне забезпечення позову не застосовувати.
Копію ухвали суду направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки з дня постановлення ухвали суду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.М. Авраменко