Справа № 161/1206/21
Провадження № 3/161/1161/21
18 березня 2021 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі захисника - адвоката Лягутка О.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської обл., громадянина України, одруженого, має одну неповнолітню дитину, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідних правопорушень протягом року не притягався, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, -
ОСОБА_1 17.01.2021 року о 15:10, в м. Луцьку по вул. Грибоєдова, 2, не виконував законну вимогу працівника поліції залишатися в приміщенні Луцького ВП ГУНП у Волинській області, здійснював неодноразові спроби втечі, на зауваження не реагував та намагався вирватися під час застосування щодо нього спецзасобу «кайданки», чим вчинив злісну непокору вимогам працівника поліції.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Крім того, 20.01.2021 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 336280 від 17.01.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 17.01.2021 року о 14:20, в м. Луцьку по вул. Гущанська, 39, керував транспортним засобом PEUGEOT Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та хитка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився в присутності двох свідків.
Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та пояснив суду, що він разом із ОСОБА_2 17.01.2021 року поїхав на авторинок м. Луцька, де здійснював продаж певного виду товарів. Як тільки він зайняв відповідне парко-місце, до нього відразу під'їхали працівники патрульної поліції та повідомили його про отримання виклику від ОСОБА_3 з приводу погроз життю, які надійшли на адресу останнього від нього. Внаслідок з'ясування обставин, вказаний екіпаж патрульної поліції залишив місце їх зупинки, однак на його зміну приїхав інший, в якому також перебував ОСОБА_3 . Поліцейські під час спілкування поводили себе не коректно та в якийсь момент застосували до ОСОБА_2 спецзасіб «кайданки». Через деякий час співробітники поліції силоміць посадили його до службового автомобіля та відвезли у відділ поліції. Ствердив, що в ході усіх вищезазначених подій, поліцейські не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, особа, який вказаний свідком його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння - ОСОБА_4 , взагалі йому не відомий.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Лягутко О.Ю. просив закрити провадження відносно його підзахисного на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Додатково зазначив, що у даному випадку працівниками поліції було грубо порушено порядок оформлення відносно його підзахисного адміністративних матеріалів, а тому висновок про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не може бути взятим до уваги.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідка, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 215851 від 17.01.2021 року, т.в.о. командира взводу № 1 роти № 3 БУПП у Волинській області ДПП ст. лейтенантом поліції Русинчуком П.В. відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП(а.с. 1);
-відеозаписом із нагрудного відеореєстратора т.в.о. командира взводу № 1 роти № 3 БУПП у Волинській області ДПП ст. лейтенанта поліції Русинчука П.В. на якому зафіксовано наступні обставини. ОСОБА_1 після його затримання та доставлення до приміщення Луцького РУП ГУНП у Волинській області було повідомлено, що відносно нього будуть складені адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В ході оформлення відповідних матеріалів ОСОБА_1 самовільно залишив приміщення відділу поліції, у зв'язку з чим інспектор наздогнав його та в примусовій формі поставив вимогу повернутися назад. Надалі, ОСОБА_1 не виконував законну вимогу залишатися в приміщенні Луцького РУП ГУНП у Волинській області, здійснював неодноразові спроби втечі, на зауваження не реагував, а тому до нього було застосовано спецзасіб «кайданки». Крім того, ОСОБА_1 перебуваючи у приймальному відділенні Луцького РУП ГУНП у Волинській області під час застосування щодо нього спецзасобу «кайданки» намагався вирватися та чинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції (а.с. 12).
Об'єктивні підстави ставити під сумнів вище вказані докази у суду немає. Доводи ОСОБА_1 та його захисника щодо незаконності дій працівників поліції належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджені.
Відповідно до ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об'єктивна сторона: правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків. Суб'єктивна сторона: правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.92 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" вказано, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок" (абзац 2 п.7). Саме це тлумачення є визнаним і сьогодні, на нього посилається Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011.
Таким чином, для того, щоб притягнути особу до відповідальності за ст.185 КУпАП необхідно щоб були: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, злісна непокора порушника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року та зареєстрованої 11.11.2015 року в Міністерстві юстиції України за № 1413/2758 (далі - Інструкція).
Згідно п. 2 розділу І Інструкції, - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції, - огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 розділу І Інструкції визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно п. 6 розділу ІІ Інструкції, - огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою встановлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Наведене вище, у своєму системному взаємозв'язку, дає підстави для висновку, що огляд на стан сп'яніння, зокрема, може бути проведеним виключно або на місці зупинки транспортного засобу, або в разі відмови водія від проходження такого, у закладі охорони здоров'я.
При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, повинна бути зафіксована в присутності двох свідків та саме з їх участі має бути складений протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Безумовним є те, що факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, в будь-якому разі, повинен бути зафіксованим в протоколі про адміністративне правопорушення підписами двох свідків із зазначенням обставин та дії водія щодо ухилення від такого.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 336280 від 17.01.2021 року, складеного т.в.о. командира взводу № 1 роти № 3 БУПП у Волинській області ДПП ст. лейтенантом поліції Русинчуком П.В. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, місцем його складення зазначено «м. Луцьк, вул. Грибоєдова, 2» (а.с. 1).
Факт складення вищевказаного протоколу в приміщенні Луцького РУП ГУНП у Волинській області в повній мірі підтверджується відеозаписом із нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського (а.с. 12).
Одночасно з цим, на даному відеозаписі зафіксовано ту обставину, що на момент заповнення т.в.о. командира взводу № 1 роти № 3 БУПП у Волинській області ДПП ст. лейтенантом поліції Русинчуком П.В. протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 336280 бланк протоколу був пустий, але в його графі «свідки та потерпілі» вже містилося підписи двох осіб (два підписи).
При цьому, зазначений вище відеозапис достовірно підтверджує ту обставину, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 336280, в приміщенні Луцького РУП ГУНП у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул. Грибоєдова, 2, жоден із свідків присутнім не були.
Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що в його присутності працівники поліції дійсно пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці події - авторинку м. Луцька, так і в закладі охорони здоров'я, на що він відмовився. Пояснення у нього були відібраними у письмовій формі на місці події, на тому ж місці він проставив свій підпис у протоколі про адміністративне правопорушення. До Луцького РУП ГУНП у Волинській області для складання будь-яких адміністративних матеріалів його доставлено не було.
Згідно зі ст. 252 КУПАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 336280 від 17.01.2021 року, складеного т.в.о. командира взводу № 1 роти № 3 БУПП у Волинській області ДПП ст. лейтенантом поліції Русинчуком П.В. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий складений з грубим порушенням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства», «Schenk v. Switzerland»).
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Із аналізу Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 року № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 року № 3/02-18) слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є основним доказом, який фіксує факт вчинення відповідного правопорушення, а решта матеріалів (доказів) є похідними від нього.
Однак, у даному випадку, суд не приймає до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 336280 від 17.01.2021 року, через грубе порушення його складання, а відтак, з урахуванням доктрини «плодів отруйного дерева», суд критично оцінює й інші докази, які були наданими органом, що склав адміністративні матеріали відносноОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи наведене, а також того, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не зафіксована у відповідності до вимог законодавства, а визнання винуватості не може ґрунтуватися на припущеннях, прихожу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
При накладенні на ОСОБА_1 стягнення за ст. 185 КУпАП, судом враховується характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.
Враховуючи всі обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 454 грн.
Керуючись ст. ст. 185, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська