Справа № 161/8413/19
Провадження № 2/161/891/21
05 березня 2021 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Губчика В.Ф.,
Кондратюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/8413/19 за позовною заявою ОСОБА_2 др. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС», Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання правочинів удаваним і недійсним,
ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. Просить суд від визнати удаваним договір про відступлення прав вимоги №148 від 22 березня 2017 року, укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» як такий, що був вчинений соронами для приховання договору факторингу. Визнати недійсним договір від 22 березня 2017 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07 серпня 2007 року та стягнути судові витрати з підстав, викладених в позовній заяві.
Позивач та її представник в судовому засіданні, кожен зокрема, заявлений позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача ПАТ «Брокбізнесбанк» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Від нього до суду не надходило відзиву та заяви про розгляд справи за його відсутності.
Представники відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» в судовому засіданні, кожен зокрема, заперечили проти задоволення позову. Суду пояснили, що позивачем повторно подано безпідставний позов. Просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в судовому засіданні, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під оспорюванням права слід розуміти такий стан цивільних правовідносин, за якого між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також належності такого права певній особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Таким чином, цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів.
Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Постановою Верховного Суду України від 10.07.2007 р. № 26/347-06-6531, визначено поняття договору факторингу, що його містить ЦК України, як такий, що спрямований на фінансування однією стороною іншої шляхом передачі в її розпорядження певної суми громових коштів. Тобто наявне надання фактором послуги. Вона надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому грошова вимога, яка передається клієнтом фактору, не може бути платою за надану останнім фінансову послугу. Отже, якщо за договором факторингу за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або інша фінансова установа. Якщо ж передається право вимоги грошового боргу без плати за послугу або передається за винагороду право вимоги не грошового боргу, то договір не вважається факторинговим, а є договором відступлення права вимоги, і новим кредитором за таким договором може бути будь-яка особа.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні операції у цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої ст.47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування під відстрочення права вимоги, надання коштів в розпорядження за плату.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.
У частині першій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Разом із тим, щодо суб'єктного складу таких правовідносин частина третя статті 1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
09 березня 2017 року, в межах процедури продажу активів ПАТ «Брокбізнесбанк» були проведені електронні торги, результати яких оформлені протоколом №UA-EA-2017-02-21-000016-b (номер лоту Q3919625275b2879). Як вбачається із змісту вказаного протоколу, що до активів лоту віднесене право вимоги за кредитним договором №486/07 від 07 серпня 2007 року, укладеного між «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 та за договорами забезпечення, а саме земельної ділянки площею 1025 кв.м., житлових будинків загальною площею 158,50 кв.м. та 86,3 кв.м. Переможцем електронних торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Транс».
22 березня 2017 року між Товариством зобмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - банк) був укладений договір про відступлення права вимоги №148 відповідно до умов якого, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника та іпотекодавця, зазначених у додатку №1 до цього договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитним договором та іпотечним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору (основні договори). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (п.1).
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами та в розмірах вказаних в додатку №1 до цього договору, включаючи, але не виключно право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій та інших нарахованих доходів, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, тощо. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів (п.2).
Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 1 042 000,00 грн, відповідно до наступного - грошові кошти у сумі, визначені як різниця між сумою, зазначеною у пункті цього договору, та сумою зазначеною у підпункті 4.1 (гарантійний внесок оператору електронного майданчика), у розмірі 1 021 714,55 грн, сплачені новим кредитором банку до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (п.4).
ПАТ «Брокбізнесбанк» не відповідає перед новим кредитором за невиконання або неналежне виконання боржниками своїх зобов'язань за основними договорами (п.6) (а.с.89-90).
Крім того, 22 березня 2017 року між відповідачами був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, в якому зазначено, що він укладається у зв'язку з укладення договору про відступлення права вимоги від 22 березня 2017 року №148. За умовами договору, первісний іпотекодержатель (банк) відступає новому іпотекодержателю (ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС») права вимоги за іпотечним договором, укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 , з усіма додатковими угодами та додатками до нього, а новий іпотеко держатель приймає це відступлення.
При цьому, судом достовірно встановлено, і цього не заперечувалось сторонами по справі, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» не має статусу банку, або фінансової установи.
Суд звертає особливу увагу, що згідно публічного паспорту активу (права вимоги фізичних осіб-індивідуальні позичальники) від 01 липня 2016 року (а.с. 35), загальний залишок заборгованості за кредитом без штрафів та пені складає 7 634 771,14 гривень.
В подальшому, 29 березня 2017 року ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» повідомило ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги на загальну суму 8 259 407,65 гривень (а.с. 36).
При цьому, рішенням суду від 10 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором № 486/07 в сумі 2 552 956,92 гривень.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Приймаючи до уваги суму сплачених коштів ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» на користь АТ «Брокбізнесбанк» відповідно до умов укладеного договору про відступлення прав вимоги від 22 березня 2017 року; розмір вимоги, пред'явленої в подальшому ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» до ОСОБА_2 ; оціночну вартість кредиту; а також той факт, що заборгованість за кредитним договором № 486/07 в сумі 2 552 956,92 гривень вже була стягнута з ОСОБА_2 на користь АТ «Брокбізнесбанк» рішенням суду від 10 листопада 2011 року; а також дійсний зміст укладеного договору про відступлення прав вимоги від 22 березня 2017 року, який повністю дублює положення чинного ЦК України щодо договору факторингу.
Внаслідок чого, суд приходить до висновку, що ПАТ «Брокбізнесбанк» (первісний кредитор) уступив грошову вимогу до ОСОБА_2 (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 1 042 000,00 гривень, які ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» (новий кредитор) зобов'язався сплатити первісному кредитору. Тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу. За таких обставин ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» надало ПАТ «Брокбізнесбанк» послугу у вигляді сплати на його користь 1 042 000,00 гривень. А ПАТ «Брокбізнесбанк», в свою чергу, фактично сплатив ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» винагороду в розмірі 7 217 407,65 гривень у вигляді різниці між вартістю вимоги, пред'явленої в подальшому до ОСОБА_2 та її вартістю, що є ціною договору факторингу.
Наведене свідчить про те, що укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов'язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.
З укладенням договору про відступлення прав вимоги від 22 березня 2017 року відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС», яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.
А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання договору про відступлення прав вимоги від 22 березня 2017 року удаваним.
Та звертає особливу увагу, що внаслідок визнання удаваним основного договору про відступлення прав вимоги від 22 березня 2017 року № 148, беззаперечно випливає недійсність договору про віступлення права вимоги за іпотечним договором від 07 серпня 2007 року.
А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному об'ємі.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. 203, 235, 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 10-18, 81, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позовну заву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС», Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання правочинів удаваним і недійсним - задовольнити повністю.
Договір про відступлення прав вимоги №148 від 22.03.2017 року укладений між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТЗОВ «ВЕСТ ТРАНС» - визнати удаваним.
Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 березня 2017 року укладений між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТЗОВ «ВЕСТ ТРАНС» визнати недійсним.
Заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою суду від 23 травня 2019 року, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення в повному об'ємі складено
19 березня 2021 року.
Суддя В.В. Ковтуненко