16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3021/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №280/3021/20
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління ДПС у Запорізькій області визнання протиправною та скасування вимоги
У травні 2020р. ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Скворцової О.В., за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945, далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, судом першої інстанції позов зареєстровано 06.05.2020р. . /а.с. 1-4/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/3021/20 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 23/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові, на те, що у квітні 2020р. після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, його представником було отримано вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області №Ф-1314-56У від 14.08.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) на суму 23785,08 грн. (станом на 30.10.2019р.) та вимогу про сплату боргу №Ф-1314-56У від 08.11.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 боргу з ЕСВ на суму 2754,18 грн. (станом на 29.12.2019р.), ці рішення своєчасно позивачем не були отримані, бо в них зазначена неактуальна адреса місцезнаходження позивача. Позивач вважає ці вимоги відповідача необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що він дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець у січні 2002р., але через не актуальність він закрив свою підприємницьку діяльність у березні 2020г. шляхом подання до податкового органу відповідної заяви та отримання довідки про відсутність заборгованості перед державним бюджетом, і йому незрозумілі вимоги про сплату боргу через 18 років після припинення ним підприємницької діяльності. Але у подальшому йому стало відомо що посадовою особою податкової у 2002р. його підприємництва діяльність не була закрита, у 2014р. він до державного реєстратора з заявою та відповідними документами про реєстрацію в реєстрі як ФОП не звертався, як фізична особам, у 2017р-2019р. він не здійснював підприємництву діяльність і доходів від такої діяльності не отримував, відповідач ніколи не здійснював перевірки здійснення ним такої діяльності. Тому позивач вважає рішення відповідача необґрунтованими та безпідставними і просив суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-1314-56У від 14.08.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки з ЄСВ на суму 23785,08 грн. (станом на 30.10.2019р.) та вимогу про сплату боргу №Ф-1314-56У від 08.11.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 боргу з ЕСВ на суму 2754,18 грн. (станом на 29.12.2019р.).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №280/3021/20 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1314-56У від 14.08.2019р. на суму на суму 23785,08 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1314-56У від 08.11.2019р. на суму 2754,18 грн. / а.с. 78-81/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 87-90/ та 12.01.2021р. матеріали цієї апеляційної скарги та матеріали справи №280/3021/20 надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду / а.с. 86/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021р. у справі №280/3021/20 апеляційна скарга відповідача була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 99/.
У встановлений судом строк відповідачем зазначені вищезазначеною ухвалою суду недоліки апеляційної скарги були усунуті / а.с. 101-104/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021р. у справі №280/3021/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС У Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №280/3021/20 / а.с. 105/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 16-00 годин 16.03.2021р. / а.с. 106/, про що судом апеляційної інстанції було належним чином повідомлено учасників справи / а.с. 107-111/.
02.03.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про здійснення у справі процесуального правонаступництва щодо заміни відповідача у справі - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (відокремлений підрозділ, код ЄДРПОУ 44118663) /а.с.112-122/.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушення норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 01.12.2020р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 126-127/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом під час розгляду справи було повно з'ясовано усі обставини справи та прийнято обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 01.12.2020р. залишити без змін.
У судове засідання 16.03.2021р. представники учасників справи не з'явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду справи повідомлені належним чином / а.с 107-111/. Відповідач надав суду письмове клопотання у якому просив суд розглянути справу у відсутність свого представника / а.с. 130,131/. Позивач (або його представник) про поважність причин не явки у судове засідання, або про можливість розгляду справи у свою відсутність, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників учасників справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, колегія суддів ознайомившись з матеріалами справи, вважає за необхідне клопотання задовольнити та відповідно до положень ст. 52 КАС України здійснити у справі процесуальне правонаступництво та замінити відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (відокремлений підрозділ, код ЄДРПОУ 44118663).
Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1314-56У від 14.08.2019р. щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки з ЄСВ на суму 23785,08 грн. (станом на 30.10.2019р.) / а.с. 12/;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1314-56У від 08.11.2019р. щодо сплати ОСОБА_1 боргу з ЕСВ на суму 2754,18 грн. (станом на 29.12.2019р.) / а.с. 13/,
і саме ці рішення податкового органу - відповідача у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних понова день, є предметом оскарження у цій справі, та позивач про існування цих рішень, які порушують його права та охоронювані законом інтереси дізнався у квітні 2020р. / а.с. 9/, і відповідачем під час розгляду цієї справи не було надано суду належних доказів щодо іншої дати направлення ним та вручення позивача копій рішень (вимог про сплату боргу), які є предметом оскарження у цій справі.
Як встановлено під час розгляду справи підставами для прийняття відповідачем вищезазначених рішень став факт реєстрації позивача у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується наявним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запису щодо такої реєстрації та відсутності сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЕСВ) у період 2017-2019рр.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Отже, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким внесено зміни до Закону № 755-IV.
Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Отже, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
Судом встановлено, що 08.02.2014р. державний реєстратор Мелітопольської районної державної адміністрації внесено до ЄДР запис за номером 21011750000024208 про включення до цього реєстру відомостей про ФОП ОСОБА_1 - у разі, коли державна реєстрація ФОП була проведена до набрання чинності Закону України від 15.05.2003р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV), при цьому необхідно зазначити, що ці відомості про ФОП були включені державним реєстратором з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним.
25.04.2014р. набрав чинності Закон України від 25.03.2014р. № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
Крім цього, колегія суддів зазначає на те, що 03.06.2020р. набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи щодо подібних відносин та висловлені у постанові від 01.07.2020р. у справі №260/81/19.
Отже приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття рішень (вимог про сплату боргу) дів не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що є підставою для скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 01.12.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №280/3021/19 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано 22.03.2021р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко