19 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2753/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року (суддя у 1 інстанції Серьогіна О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу - ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 05.06.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити одразу всією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших його нормативно - правових актів, які надають відповідачу можливість для відстрочення чи розстрочення виплат позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати йому донарахованої частини пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських згідно довідки, наданою ліквідаційною комісією УМВС України в Дніпропетровській області довідки про грошове забезпечення № 83/23108 від 05.10.2017 року, за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 05.06.2019 року згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»;
- зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, подати звіт про виконання цього рішення з наданням відповідних розрахунків перерахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої частини пенсії позивачу.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що з 01.01.2016 року у позивача виникло право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням грошового забезпечення для поліцейських відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей». Оскільки добровільно відповідачем не було здійснено перерахунок пенсії позивача, останній звернувся до суду та рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 11.01.2018 року у справі № 183/5305/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 9 березня 2006 року № 268», починаючи з 01 січня 2016 року. В свою чергу, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 0440/6898/18 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням загального розміру призначеної пенсії за вислугу років 73% від грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 р. однією сумою з урахуванням раніше виплачених сум. Разом з тим, суми, які зобов'язаний виплачувати відповідач вперше нарахував позивачу лише з 05.06.2019 року, у зв'язку з чим позивач звернувся з письмовим зверненням до відповідача, в якому просив останнього на підставі рішення суду провести перерахунок та виплату пенсії, та поставив питання компенсації, запропонувавши провести її добровільно, проте отримав протиправно відмову у нарахуванні та виплаті компенсації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року в адміністративній справі №160/2753/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, за період з 01.01.2016 року по 05.06.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої йому частини пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських згідно довідки, наданою ліквідаційною комісією УМВС України в Дніпропетровській області довідки про грошове забезпечення № 83/23108 від 05.10.2017 року, за період з 01.01.2016 року по 05.06.2019 року, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» однією сумою. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі №0440/6898/18 позивачу було проведено перерахунок пенсії у розмірі 73% грошового забезпечення в сумі 6780,38грн. Доплату за вказаним рішенням з 25.12.2018 року по 31.05.2019 року позивач отримав в червні 2019 року. Стосовно доплат за період з 01.01.2016 року по 24.12.2018 року в сумі 7155,17грн. позивачу зазначено, що вказана сума буде виплачена з урахуванням норм постанови КМУ №649. Вказано, що відповідач, як орган державної влади повинен діяти в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 року №649.
В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 0440/6898/18, яке набрало законної сили 28.12.2018 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 73%, з яких призначено основний розмір пенсії за вислугу років до 70% при проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2016 року та зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням загального розміру призначеної пенсії за вислугу років 73% від грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року однією сумою з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 0440/6898/18 позивачу було проведено перерахунок пенсії у розмірі 73% з наступних видів грошового забезпечення у сумі 6780,38 грн.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що доплата за вказаним рішенням з дня набрання чинності рішення суду за період з 25.12.2018 року по 31.05.2019 року в сумі 1000,02 грн. була виплачена позивача в червні 2019 року. Доплата за рішенням суду від 22.11.2018 року за період з 01.01.2016 року по 24.12.2018 року в сумі 7155,17 грн. буде виплачена позивачу за нормами Постанови № 649, яка є обов'язковою для відповідача як органу державної влади.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Правилами статей 1, та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Таким чином, дія вказаних норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
За приписами пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18 та від 10.04.2019 №686/13725/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 р. у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 р., якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Як вже зазначалося раніше, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 0440/6898/18, яке набрало законної сили, було встановлено, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2016 року, наслідком якого стало зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення, відповідач діяв протиправно.
Таким чином, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 0440/6898/18 фактично встановлено порушення строків виплати позивачу пенсії, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.01.2016 року по 05.06.2019 року підлягають задоволенню.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 з урахуванням змін, внесених Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19, визнано протиправними та нечинними пункт 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», отже на даний час норми підзаконного нормативно-правового акту, якими був регламентований механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, втратили чинність.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров