11 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2441/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони Українина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року в адміністративній справі (суддя у 1 інстанції Сацький Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони Українипро визнання протиправним та скасування акта та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 27.01.2020 року комісії службового розслідування, яка створена за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2020 року №48;
- зобов'язати відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку, який стався 19.11.2019 року з військовослужбовцем ОСОБА_1 та скласти акт форми НВ-2, зазначивши, що причиною нещасного випадку сталося внаслідок виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останній, будучи військовослужбовцем, в період проходження служби та перебування в зоні Операції Об'єднаних Сил, під час навчань та виконання наказу безпосереднього командира 19 листопада 2019 року зазнав ушкодження здоров'я. Таким чином, причиною пошкодження здоров'я виникло через виконання обов'язків військової служби, проте в акті службового розслідування від 27.01.2020 року комісії службового розслідування зазначила про відсутність події нещасного випадку під час проходження військової служби позивачем. Такий висновок акту не відповідає фактичним обставинам та суперечить матеріалам медичного обстеження позивача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано акт службового розслідування від 27.01.2020 року комісії службового розслідування, яка створена за наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 14.01.2020 №48. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України повторно провести розслідування нещасного випадку, який стався 19.11.2019 з військовослужбовцем позивача, та скласти акт форми НВ-2, зазначивши, що причиною нещасного випадку сталося внаслідок виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час винесення рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що погіршення самопочуття позивача не є фактом отримання ним травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків, оскільки погіршення здоров'я мало місце ще з 2016 року, що підтверджується з медичної картки стаціонарного хворого. З огляду на наведене комісією службового розслідування зроблено правильний висновок в акті службового розслідування від 27.01.2020 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши позивач та представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 01 лютого 2019 року проходив військову службу за контрактом у відповідача.
19 листопада 2019 року під час проходження служби та виконуючи наказ командира батареї щодо приведення гармати до бою, маючи у розрахунку чотири особи, замість семи осіб, підіймаючи станину, позивач відчув різкий і сильний біль в області поперекового відділу хребта. Доповівши командиру про різке погіршення самопочуття, позивач звернувся до чергового військового лікаря.
Після отримання першої медичної допомоги позивачу було відмовлено у госпіталізації та призначене курс лікування знеболюючими препаратами.
26 листопада 2019 року командиром протитанкового артилерійського дивізіону позивача було знято з наряду і на наступний день направлено до військового шпиталю № 66 з поданням евакуацією до 385 військового шпиталю в м. Дніпро.
Цього ж дня позивач був госпіталізований у зв'язку з ушкодженням, яке зазнав 19 листопада 2019 року.
Комісія з розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 19.11.2019 під час виконання ним службових обов'язків, була призначена наказом №48 від 14 січня 2020 року.
За наслідками службового розслідування відповідач в акті службового розслідування від 27.01.2020 року дійшов висновку про відсутність факту травмування позивача, оскільки погіршення самопочуття позивача мало місце ще з 2016 року відповідно до наданої виписки з медичної картки стаціонарного хворого №20 від 09.01.2020 року. Крім того, за наданою позивачем медичною характеристикою він неодноразово звертався за медичною допомогою з аналогічним діагнозом.
06 лютого 2020 року наказом № 36 командира військової частини НОМЕР_1 позивача було виключено зі списків особового складу часини, усіх видів забезпечення та направлено до Оріхівського районного військового комісаріату Запорізької області у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, його дія поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України.
Так, оскільки позивач станом на 19 листопада 2019 року відносився до категорії громадян, які перебувають на військовій службі у Збройних Силах України, суд першої інстанції правильно зазначив, що на останнього під час проходження військової служби поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено початок і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 4 статті 24 вказаного Закону, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 №36 затверджено «Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція визначає порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України (в тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України військовослужбовцями), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті під час виконання обов'язків військової служби та аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
Згідно з положенням пункту 1 розділу ІІ Інструкції, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища під час виконання ним обов'язків військової служби, внаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 3 розділу І Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися із здобувачами освіти під час освітнього процесу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.05.2019 № 659 визначає наступні ознаки поняттю травма, - порушення анатомічної функції тканини або органів людини, спричинене зовнішньою дією або впливом зовнішнього чинника.
Згідно з положень пункту 2 розділу ІІ Інструкції, у разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
- терміново організувати надання домедичної допомоги, а по можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за необхідності його доставку до військового або найближчого лікувального закладу;
- негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
При цьому, військовий лікувальний заклад, у який доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, повинен протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку згідно з додатком 1 до цієї Інструкції (далі - екстрене повідомлення) з посиланням на нещасний випадок:
- командиру військової частини, де проходить службу потерпілий;
- до відповідного військового органу, що здійснює державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежний, безпеки дорожнього руху тощо);
- до регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України у разі настання нещасного випадку внаслідок гострого професійного захворювання (отруєння).
Військовий лікувальний заклад обов'язково проводить необхідні дослідження і складає протокол про наявність в організмі потерпілого військовослужбовця алкоголю, який надається на запит командира військової частини до утворення комісії з проведення розслідування нещасного випадку або голові комісії після її утворення протягом однієї доби з моменту отримання запиту (п. 4 розділу ІІ Інструкції).
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний негайно через засоби зв'язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 згідно з додатком 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1), а також протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо).
Пунктом 6 вказаного Класифікатора встановлено, що медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту.
Пункт 8 Розділу ІІ Інструкції вказує, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти діб з моменту її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів (законів, військових статутів, положень, правил, інструкцій, настанов тощо), а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 згідно з додатком 3 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Як слідує з матеріалів справи, 19 листопада 2019 року після погіршення здоров'я у позивача не було повідомлено безпосереднього командира (начальника) за формою НВ-1 та не направлено запит до військового лікувального закладу для отримання протоколу про наявність в організмі потерпілого військовослужбовця алкоголю та медичного висновку про ступінь тяжкості, в наслідок чого не було призначено службове розслідування та не створено відповідну комісію по факту отримання травми, у визначені строки. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Крім того, відповідачем за фактом отриманої позивачем травми не було складено акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 згідно з додатком 3 до Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 згідно з додатком 4 до Інструкції.
Стосовно доводів скаржника про те, що службове розслідування комісією призначене відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, колегія суддів зазначає наступне.
Так, пункт 1 розділ І цього Порядку визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів).
Таким чином, цим Порядком регулюються питання щодо службового розслідування випадків недотримання вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, проте відповідачем не надано жодних доказів, що позивач отримав травму 19 листопада 2019 року через порушення або недотримання Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставне застосування відповідачем даного Порядку під час службового розслідування.
Посилання відповідача про те, що погіршення здоров'я позивача мало місце ще з 2016 року, тобто до події 19 листопада 2019 року, не спростовує того факту, що скаржником порушено процедуру проведення службового розслідування, за результатами якого і прийнято акт від 27.01.2020 року.
З огляду на наведене, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не обґрунтовано правомірності спірного рішення, а тому в даному випадку є підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко