17 березня 2021 р. Справа № 480/4520/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Спаскіна О.А.
суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/4520/20
за позовом ОСОБА_1
до Служби у справах дітей Лебединської районної державної адміністрації Сумської області , Лебединської районної державної адміністрації Сумської області
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Служби у справах дітей Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок служби у справах дітей Лебединської районної державної адміністрації Сумської області про визначення участі ОСОБА_2 та порядку побачення з дитиною від 02.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 137-ОД від 03.07.2020 т.в.о. голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області Лихини О.М. “Про призначення днів побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 ”.
Ухвалою суду від 04.11.2020 провадження у даній справі в частині визнання протиправним та скасування висновку служби у справах дітей Лебединської районної державної адміністрації Сумської області про визначення участі ОСОБА_2 та порядку побачення з дитиною від 02.07.2020 - закрито.
Рішенням Сумського окружного адміністартивного суду від 05.11.2020 року в задоволенні позову в частині визнати протиправним та скасувати розпорядження № 137-ОД від 03.07.2020 т.в.о. голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області Лихини О.М. “Про призначення днів побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 ” - відмовлено.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, надіслали на адресу суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Службою у справах дітей Лебединської районної державної адміністрації підготовлений висновок від 01.07.2020 №01-17/494 про визначення участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 та порядку побачення з дитиною. Даний висновок підготовлений на основі проведених бесід з батьками дитини і малолітньою ОСОБА_3 та документів, посилання на які зазначені у самому тексті висновка.
Відповідно до пункту 10 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини”, рішення або рекомендації комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 02.07.2020 прийнято рішення затвердити графік особистого спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 11.30 години до 14.30 години кожного вівторка, середи та неділі на території села Павленкове Лебединського району Сумської області, з можливістю безперешкодного виходу з території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , до прийняття Лебединським районним судом Сумської області рішення про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 . Дане рішення підтримали всі члени комісії з питань захисту прав дитини одноголосно.
У подальшому Розпорядженням тимчасово виконуючого обов'язки голови Лебединської районної державної адміністрації від 03.07.2020 №137-ОД “Про призначення днів побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 ”, прийнятим відповідно до абзацу 4 пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини” (участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей), з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини від 02.07.2020 та висновку служби у справах дітей Лебединської районної державної адміністрації від 01.07.2020 №01-17/494 про визначення участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 та порядку побачення з дитиною, який розглянутий на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 02.07.2020, призначено дні побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 .
Не погодившись із вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання вищевказаного розпорядження протиправним та його скасування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі по тексту - ЦПК) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
До справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 19.02.2020 року по справі №640/109/19.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом спірних правовідносин у даній справі є визнання протиправним та скасування розпорядження №137-ОД від 03.07.2020 т.в.о. голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області Лихини О.М. “Про призначення днів побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 ”,.
Колегія суддів зауважує, що позивач, звернувшись до суду з позовом, зокрема, щодо визнання протиправним та скасування розпорядження №137-ОД від 03.07.2020 т.в.о. голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області Лихини О.М. “Про призначення днів побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 ”, фактично намагається захистити своє особисте немайнове право як батько по відношенню до доньки.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на даний час у провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 і стягнення аліментів на дитину та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту саме сімейних прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 13.06.2018 року по справі №500/6325/17.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” вказав, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі “Занд проти Австрії” висловлено думку, що термін “судом, встановленим законом” у ч. 1 ст.6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”.
З наведеного вбачається, що вирішення питання щодо віднесення справи до відповідної юрисдикції, є одним з важливіших етапів, оскільки, суд який не має юрисдикцію розглядає справу, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом у такому випадку.
Отже, колегія суддів вважає, що даний спір з огляду на його суб'єктний склад та предмет позовних вимог, належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів вважає, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Беручи до уваги, суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, тобто спір підвідомчий загальному суду.
Враховуючи зазначені вище вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував суті спірних правовідносин та їх суб'єктний склад та дійшов помилкового висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується у апеляційному порядку, а провадження по справі закривається в порядку ст. 238 КАС України, згідно з п. 1 ч. 1 якої, суд закриває провадження у справі, у разі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства .
Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів доходить висновку що у відповідності до ч.1 ст.319 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, роз'яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року по справі № 480/4520/20 - скасувати.
Провадження по адміністративній справі № 480/4520/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, Лебединської районної державної адміністрації Сумської області визнання протиправним та скасування розпорядження - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Постанова складена в повному обсязі 22.03.21р.