Головуючий І інстанції: Прасол Я.В.
22 березня 2021 р. Справа № 525/1440/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2020, вул. Шевченка, 69, смт. Велика Багачка, Великобагачанський, Полтавська, 38300 по справі № 525/1440/20
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського СРПП №1 Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Балаклійця Максима Володимировича
про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до поліцейського СРПП №1 Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Балаклійця Максима Володимировича та Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ№369303від 14.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 160,161 КАС України. Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, з огляду на те, що позовна заява містить вимогу про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, позивачем не надані докази поважності його пропуску та не підтверджені належним чином повноваження представника позивача, зокрема його право на звернення до суду з позовом. Позивачу та представнику позивача був наданий строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2020 у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Смірнова Сергія Івановича, про поновлення строку звернення до суду - відмовлено.
Повернуто позовну заяву ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Смірновим Сергієм Івановичем, до поліцейського СРПП №1 Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Балаклійця Максима Володимировича та Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ№369303від 14.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції поновити строк звернення до суду, скасувати ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2020.
Позивач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що про наявність постанови №181 від 09.10.2015 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 96-1 КУпАП він дізнався у серпні 2020 року, після чого звернувся до суду із зазначеним позовом. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив його позов без розгляду з підстави пропуску строку звернення до суду.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності ухвали суду першої інстанції та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують про існування постанови у справі про адміністративне правопорушення позивачу було відомо 07.09.2020, а наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 3 с. 1 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеномуКодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з ч. 2ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Так, встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Слід зазначити, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21.10.2010 року у справі «Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Позивач, в обґрунтування пропуску строку на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом вказує, що копію оскаржуваної постанови він отримав 07.09.2020 та не погодившись з останньою оскаржив її до суду 09.09.2020. Ухвалою Великобагачанського районного суду від 11.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, недоліки позовної заяви усунуті не були, у зв'язку з чим ухвалою суду від 20.10.2020 позовну заяву було повернуто позивачу.
Повторно ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14.08.2020 лише 25.11.2020. Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про існування постанови у справі про адміністративне правопорушення йому було відомо, як зазначає сам позивач 07.09.2020.
Отже, колегія суддів зазначає, що позивач був обізнаний про існування постанови у справі про адміністративне правопорушення 07.09.2020, а з позовом звернувся лише 25.11.2020 тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем в апеляційній скарзі обґрунтування поважності причин пропуску строку, зокрема юридична неграмотність позивача, звернення його за правовою допомогою лише 12.10.2020, надходження інформації на адвокатський запит 12.11.2020 та перебування представника позивача адвоката за кордоном України, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
За таких обставин, обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, не вбачаються судом поважними причинами пропуску строку.
Отже, несвоєчасне здійснення необхідних для захисту своїх прав дій, через юридичну неграмотність та перебування адвоката за кордоном, на думку суду, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані і рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2020 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог представника позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви з підстави пропуску строку звернення до суду та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2020 по справі № 525/1440/20 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий