15.03.2021 Справа № 920/1122/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/1122/20
за позовом: акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг» (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 00205618)
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 34013028)
2) акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28, код 43316700)
про визнання права власності,
представники учасників:
позивача: Бирченко Б.В.;
першого відповідача: не з'явився;
другого відповідача: адвокат Шевченко Д.О.
третьої особи: не з'явився;
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" (далі позивач, AT «СМНВО-Інжиніринг»), в якій просить суд визнати за ним право власності на залізничну колію довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 та стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі ТОВ «СМНВО», відповідач-1) судовий збір у сумі 48000,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 16.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.12.2020.
17.12.2020 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд визнати право власності AT «СМНВО-Інжиніринг» на залізничну колію довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 (код станції прив'язки 445306) та зняти з неї арешт, накладений постановою про арешт майна від 07.11.2019 ВП 58602307 та постановою про опис та арешт майна боржника від 26.11.2019 ВП № 57084810, винесеними Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 48000,00 грн.
05.01.2021 від ТОВ "СМНВО" надійшли пояснення (вх. №66/21) на заяву про зміну предмету позову, в яких зазначає, що залучення акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі відповідач-2, АТ "Сумське НВО") до участі в розгляді справи в якості співвідповідача та вимога про зняття арешту мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки визнання права власності має на меті подальше вирішення питання про укладення договору про спільне користування під'їзними залізничними коліями, а отже підлягає прийняттю та розгляду судом.
05.01.2021 від АТ "Сумське НВО" надійшов відзив (вх. №67/24) на заяву про зміну предмету позову, в якому вважає, що його залучення до участі в розгляді справи в якості співвідповідача та вимога про зняття арешту є правомірними, впливають на вирішення питання укладення договору про спільне користування під'їзними залізничними коліями, та підлягає розгляду судом разом з вимогою про визнання права власності.
Ухвалою суду від 05.01.2021 постановлено прийняти заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду; залучити акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) до участі в розгляді справи в якості співвідповідача; залучити Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28, код 43316700) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 09.02.2021 та відкласти підготовче засідання на 02.02.2021.
25.01.2021 до суду надійшли письмові пояснення № 02.1-13/920/1122/20 від 22.01.2021 третьої особи щодо відзиву, в яких просить суд відмовити позивачу у визнанні права власності на залізничну колію та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 48000,00 грн., оскільки вважає позов необґрунтованим та безпідставним до відповідачів.
Ухвалою суду від 02.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2021.
16.02.2021 представник першого відповідача подав до суду пояснення на подані третьою особою письмові пояснення.
Ухвалою суду від 16.02.2021 відкладено розгляд справи по суті на 02.03.2021.
02.03.2021 представник другого відповідача подав до суду клопотання про залучення доказів, в якому просить суд долучити до матеріалів справи судові рішення, що відносяться до предмета спору.
У судовому засіданні 02.03.2021 це клопотання другого відповідача задоволено протокольною ухвалою.
02.03.2021 представник третьої особи подав до суду клопотання про залучення приватного виконавця Мукореза О.Л. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні другого відповідача.
У судовому засіданні 02.03.2021 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи.
Ухвалою суду від 02.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 15.03.2021, 14:20.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача-1 і третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створено належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 розміщена під'їзна залізнична колія загальною довжиною - 8495,92 м.п., що підтверджується наступними документами:
- технічним паспортом Генеральний план на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 (станом на 17.03.2008 р.), складеним Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації»;
- технічним паспортом на під'їзні залізничні колії площадки хімічного виробництва по ст. Суми С 1151-05-115 від 2008р., складеного ВАТ «Сумський Промпроект»;
- рішенням господарського суду Сумської області від 15.06.2009р. по справі №5/190-09, яким було визнано право власності ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» (на даний час, змінено найменування на AT «Сумське НВО») на 8240,32 м.п. залізничних колій, розміщених за адресою м. Суми, вул. Горького, 58;
- рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2008р. по справі №11/1231-08, було визнано право власності ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» (на даний час, змінено найменування на AT «Сумське НВО») на виробничий цех № 4 та залізничну колію довжиною - 255,6 м.п. (під літерою - АЗ), яка входить до його складу, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58.
16 вересня 2019 р. між приватним акціонерним товариством «Укрхімпроект» (перейменованого з 26.11.2019р. в AT «СМНВО-Інжиніринг») та AT «Сумське НВО» було укладено договір купівлі-продажу від 16.09.2019р. № б/н (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого AT «Сумське НВО» передало у власність AT «СМНВО-Інжиніринг» залізничні колії, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58, загальною довжиною 8240,32 метрів погонних.
Відповідно до п. 4.7. Договору, право власності на залізничні колії переходить від AT «Сумське НВО» до AT «СМНВО-Інжиніринг» у день підписання акту приймання - передачі залізничних колій.
01.11.2019 між AT «Сумське НВО» та AT «СМНВО-Інжиніринг» на виконання договору було складено та підписано акт приймання-передачі залізничних колій.
Таким чином, позивач з 01.11.2019 вважає себе власником частини під'їзних залізничних колій довжиною 8240,32 метрів погонних, які входять до складу розгорнутої під'їзної залізничної колії, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 загальною довжиною 8495,92 метрів погонних.
Листом від 02.03.2020 № 18-7/1 AT «СМНВО-Інжиніринг», оскільки до до під'їзної залізничної колії довжиною 8240,32м.п., що розташована за адресою м. Суми, вул. Горького, 58 примикає під'їзна залізнична колія довжиною 255,6 м.п. (яка є складовою частиною виробничого цеху № 4) та належить на праві власності ТОВ «СМНВО», звернувся до останнього з пропозицією укласти договір про спільне користування під'їзними залізничними коліями.
У свою чергу листом від 23.03.2020 № 118/1 відповідач-1 повідомив про можливість його укладення лише за умови включення до договору умови про те, що залізничні колії №30 та № 31 вказані в Технічному паспорті на під'їзні залізничні колії площадки хімічного виробництва по ст. Суми С 1151-05-155 є власністю ТОВ «СМНВО», бо вважає, що залізничні колії № 30, та № 31 є складовою частиною виробничого цеху № 4, який з 01.09.2010 належить на праві власності відповідачу-1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.09.2010 (Бланк серія САС №823376, зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 10316059101).
Крім того, для укладення договору ТОВ «СМНВО» вважало за необхідне здійснити державну реєстрацію права власності AT «СМНВО-Інжиніринг» на під'їзну залізничну колію загальною довжиною 8240,32 м.п.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Згідно з положеннями ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Зі змісту ст.319 ЦК України вбачається, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Так, ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Позивачем у такому позові може бути лише особа, яка вже є власником майна, а відповідачем - особа, яка не визнає факту належності майна позивачеві та не визнає за ним права здійснювати правомочності власника.
Одночасно звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі № 5011-74/9393-2012.
Поряд з цим позивачем за позовом про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, претензіями на майно цих осіб, необхідністю одержати правовстановлюючі документи. В свою чергу, відповідачем такого позову має бути особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Позивач наголошує на тому, що відповідач-1 не визнає право власності позивача, оскільки вважає, що залізничні колії № 30, та № 31 є складовою частиною виробничого цеху № 4, який з 01.09.2010 належить на праві власності ТОВ «СМНВО».
Проте з листа останнього від 23.03.2020 № 118/1 та його пояснень у справі не вбачається категоричного невизнання чи оспорювання.
Крім того зі змісту ч.4 ст.75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.12.2020 у справі №920/84/20, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, було задоволено спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (код ЄДРПОУ 34013028) та Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (код ЄДРПОУ 05747991) (вх. № 3600к від 26.11.2020) про затвердження мирової угоди у справі №920/84/20. Затверджено мирову угоду, укладену 24.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (код ЄДРПОУ 34013028) та Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (код ЄДРПОУ 05747991), в якій сторони домовились, зокрема, про те, що з 01.09.2010р. власником частини під'їзної залізничної колії, розміщеної за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 загальною довжиною 255,6 м.п., є ТОВ "СМНВО", що підтверджується наступним:
- Актом № 1 від 01.09.2010р. приймання - передачі майна внеску до статутного капіталу ТОВ "СМНВО" ( п.8), згідно якого ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» (на даний час змінено найменування на АТ «Сумське НВО») в якості внеску до статутного капіталу передало у власність ТОВ "СМНВО" виробничий цех № 4 (разом з залізничною колією довжиною 255,6 м.п. (під літерою АЗ), що розташований за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58).
- Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.09.2010г. (Бланк серія САС №823376, зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 10316059101), відповідно до якого ТОВ "СМНВО" зареєструвало право власності на виробничий цех № 4, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58, та залізничну колію 255,6 м.п. (під літерою АЗ), яка входить до його складу.
- Технічним паспортом на виробничий цех № 4, що розташований за адресою м. Суми, вул. Горького, 58, складеним Комунальним підприємством "Сумське міське бюро технічної інвентаризації» (складеного 12.12.2007р., зі змінами станом на 14.06.2012р.), до складу якого входить залізнична колія АЗ довжиною 255,6 м.п.;);
- Технічним паспортом (літери АА, АЗ) Генплану на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою м. Суми, вул. Горького, 58, складеним Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» (складеного 17.03.2008р. з наступними змінами).
З метою врегулювання спору про визнання права власності, Сторони за погодженням з АТ «СМНВО-Інжиніринг», домовились про наступне:
1. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (код в ЄДР 34013028) на під'їзну залізничну колію довжиною - 255,6 м.п., що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58.
2. Встановити, що належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (код в ЄДР 34013028) на праві власності під'їзні залізничні колії, складаються з:
- повністю вантажно - розвантажувальна колія № 31, загальною довжиною -
206,50 м.п.;
- частина вантажно-розвантажувальної колії № 30, загальною довжиною - 49,10 м.п., яка починається з кінця колії, які вказані в Технічному паспорті на під'їзні залізничні колії площадки хімічного виробництва по ст. м. Суми С 1151-05-155 складеного ВАТ «Сумський Промпроект»; та Схематичному плані земельної ділянки, за адресою м. Суми, вул. Горького, 58, складений 25.04.2020р. інженером з інвентаризації нерухомого майна Фізичною особою підприємцем Шевченко Тарасом Григоровичем кваліфікаційний сертифікат АЕ № 001058 виданий 10.01.2013р. (зареєстрований в реєстрі атестованих осіб 10.01.2013р. № 1002).
Таким чином, позивач та відповідач - ТОВ «СМНВО» в межах справи №920/84/20 погодили всі суперечності шляхом укладення мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.12.2020.
Судом встановлено, що в іншій частині, право власності позивача на залізничну колію, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 (код станції прив'язки 445306) з боку ТОВ «СМНВО» не заперечувалось.
Крім того, судом встановлено, що відповідач 2 - АТ «Сумське НВО» не заперечував право власності позивача на спірне майно, а був залучений до участі в розгляді справи №920/1122/20 у зв'язку з тим, що на під'їзну залізничну колію загальною довжиною 8240,32 м.п. постановою про арешт майна від 07.11.2019р. ВП 58602307, та постановою про опис та арешт майна боржника від 26.11.2019р. ВП № 7084810, винесеними Відділом примусового виконання рішень Управління державної Виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області правонаступником якого є Управління забезпечення примусового Виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) був, накладений арешт, як на майно, яке належить Акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 (п. 48), відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позивач також як на підставу звернення до суду з позовом в частині визнання права власності на залізничну колію довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 (код станції прив'язки 445306) посилається на те, що ТОВ «СМНВО» відмовляється від укладення договору про спільне користування під'їзними залізничними коліями.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Згідно зі ст. 64 Статуту залізниць України до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Статтею 73 Статуту залізниць України встановлено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці.
Відповідно до частини 6 статті 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Згідно з ч.ч. 3, 6 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору певних категорій суб'єктів господарювання.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 статті 179 ГК України).
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, і в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Отже, за законом можливе спонукання до укладення договору за рішенням суду за умови виникнення переддоговірного спору, якщо обов'язковість укладення договору прямо передбачена законом.
Обов'язковість укладення договорів на експлуатацію під'їзної колії передбачено, зокрема: Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Правил обслуговування залізничних під'їзних колі».
Оскільки залізничні під'їзні колії з'єднано із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, визначеною для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування, то відносини щодо транспортного обслуговування між підприємством, якому належать ці залізничні під'їзні колії, та контрагентами - підприємствами, що мають у межах цієї залізничної під'їзної колії свої залізничні колії, які до неї примикають, оформлюються відповідним договором. У разі виникнення ускладнення у договірному процесі як у вигляді ухилення або відмови в укладенні договору в цілому, так і у вигляді непогодження його окремих умов, можливість звернення до суду з метою вирішення такого спору між контрагентами прямо передбачена ГК України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №922/2130/16 від 12.07.2017.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом до ТОВ «СМНВО» з позовом про визнання укладеним договору на експлуатацію під'їзної колії та захистити своє право у випадку ухилення або відмови відповідача - ТОВ «СМНВО» в укладенні договору в цілому, так і у вигляді непогодження його окремих умов від укладення такого договору.
Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права;2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невизнання чи заперечення відповідачами права власності позивача на залізничну колію довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 (код станції прив'язки 445306), суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відмовляє в їх задоволенні.
Позивачем також заявлено вимогу про зняття з залізничної колії довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 (код станції прив'язки 445306) арешту, накладеного постановою про арешт майна від 07.11.2019 ВП 58602307 та постановою про опис та арешт майна боржника від 26.11.2019 ВП № 57084810, винесеними Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області.
До того ж, під час розгляду справи №920/1122/20 суду стало відомо про те, що в провадженні Сумського окружного адміністративного суду знаходяться справи:
- №480/5555/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання» до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про визнання протиправною та скасування постанови, предметом розгляду якої є - визнання протиправною та скасування постанови ВП №58602307 від 07.11.2019 про арешт майна боржника, винесеної заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Тимофєєвою Т.В.
- №480/4488/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) , треті особи - Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", Публічне акціонерне товариство "ІНГ Банк Україна", предметом розгляду якої є визнання протиправною та скасування постанови ЗВП № 57084810 від 26.11.2019р. про опис та арешт майна боржника, винесеної заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Тимофеевою Т.В.; зняття арешту, накладеного постановою ЗВП № 57084810 від 26.11.2019р. про опис та арешт майна боржника, винесеною заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Тимофеевою Т.В.
Таким чином, беручи до уваги те, що вимога позивача про зняття з залізничної колії довжиною 8240,32 метрів погонних, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58 (код станції прив'язки 445306) арешту, накладеного постановою про арешт майна від 07.11.2019 ВП 58602307 та постановою про опис та арешт майна боржника від 26.11.2019 ВП №57084810, винесеними Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, є предметом розгляду Сумським окружним адміністративним судом справ №480/5555/19 та №480/4488/20, а в межах цієї справи є похідною від вимоги про визнання права власності за АТ «СМНВО-Інжинірінг», суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджено всі документи, які подано сторонами в справі, аргументи сторін і надано їм правову оцінку. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначено в рішенні, вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування в цій справі.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із Законом України «Про судовий збір» і відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 22.03.2021.
Суддя В.В. Яковенко