Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"22" березня 2021 р. м. Рівне
Справа № 918/76/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА"
до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"
про стягнення заборгованості в сумі 118 387 грн 26 коп.,
у судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У лютому 2021 року Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (далі - Приватне підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - Комунальне підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 118 387 грн 26 коп., з яких: 112 830 грн 00 коп. - основний борг, 1 326 грн 14 коп. - 3% річних, 4 231 грн 12 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив роботи, виконані позивачем відповідно до умов, укладеного між Приватним підприємством та Комунальним підприємством, Договору підряду від 8 червня 2018 р. № 363, у зв'язку з чим у відповідача перед Приватним підприємством виникла заборгованість у розмірі 112 830 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за період з 11.09.2020 р. по 31.01.2021 р. трьох відсотків річних у розмірі 1 326 грн 14 коп. та за період вересень 2020 року по грудень 2020 року інфляційних втрат у розмірі 4 231 грн 12 коп.
Також Приватним підприємством наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 4 лютого 2021 року позовну заяву Приватного підприємства від 03.02.2021 р. залишено без руху, зобов'язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:
- докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів за адресою місцезнаходження відповідача листом з описом вкладення.
8 лютого 2021 року від Приватного підприємства через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов лист з додатками від 8 лютого 2021 р. про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 44-46), до якого додано докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів за адресою місцезнаходження відповідача листом з описом вкладення.
Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року позовну заяву Приватного підприємства від 03.02.2021 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 15 березня 2021 року.
У судове засідання 15 березня 2021 року позивач не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311264321 (а.с. 51). В той час, про причини неявки суд не повідомив.
Крім того, відповідач у судове засідання 15 березня 2021 року також не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311264320 (а.с. 49).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 15.03.2021 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
У судовому засіданні 15 березня 2021 року судом було прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
8 червня 2018 року між Приватним підприємством Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (далі - Підрядник) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - Замовник) укладено договір підряду № 363 (далі - Договір, а.с. 9-12).
Відповідно до п. 1.1. Договору Підрядник за дорученням Замовника зобов'язується на свій ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт: Поточний ремонт дорожнього покриття після аварійних розкопок системи водопостачання в смт. Гоща, с. Горбаків, с. Дорогобуж, с. Красносілля, с. Синів, с. Симонів, с. Чудниці Гощанського району Рівненської області (далі - роботи), а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію та дозвільну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи, згідно з умовами чинного Договору.
Загальна вартість робіт за чинним Договором, яка підлягає оплаті Замовником Підрядникові становить 158 688 грн 00 коп., в тому числі ПДВ (п. 2.1. Договору).
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника або в іншій незабороненій чинним законодавством формі, за фактично виконані будівельно-монтажні роботи на підставі об'ємів виконаних робіт згідно актів ф-2 та ф-3 на протязі десяти календарних днів після їх підписання сторонами.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за чинним договором, але не раніше 31 грудня 2018 року (п. 15.1. Договору).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Судом встановлено, що 10 грудня 2018 рок між сторонами укладено додаткову угоду до Договору № 363 від 08.06.2018 р. (а.с. 13), згідно якої, крім іншого, п. п. 2.1., 15.1. Договору викладено в наступній редакції:
"2.1. Загальна вартість робіт за чинним Договором, яка підлягає оплаті Замовником Підрядникові становить 300 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ (п. 2.1. Договору).
15.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. У випадку, якщо зобов'язання за даним Договором не будуть виконані однією зі сторін, дія Договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним Договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити Договір за місяць до закінчення терміну його дії, даний Договір вважається пролонгованим на термін один рік.".
В пункті 3 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набирає чинності з 10.12.2018 року.
Додаткова угода до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.
Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору, позивачем були належним чином виконані роботи на загальну суму 112 830 грн 00 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 41 002 грн 00 коп., на суму 49 906 грн 00 коп., на суму 21 922 грн 00 коп. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 41 002 грн 00 коп., на суму 49 906 грн 00 коп., на суму 21 922 грн 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін 31 серпня 2020 року без зауважень (а.с. 14-28).
Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника або в іншій незабороненій чинним законодавством формі, за фактично виконані будівельно-монтажні роботи на підставі об'ємів виконаних робіт згідно актів ф-2 та ф-3 на протязі десяти календарних днів після їх підписання сторонами.
Відповідач в порушення умов договору підряду від 8 червня 2018 року № 363 не здійснив розрахунок за виконані роботи.
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи на підставі договору підряду від 8 червня 2018 року № 363.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами підряду, згідно яких у відповідача внаслідок прийняття робіт, виконаних позивачем на підставі договору підряду від 8 червня 2018 року № 363, виник обов'язок оплатити їх.
Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частина 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акти приймання виконаних будівельних робіт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про прийняття робіт відповідачем.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, умовами договору підряду від 8 червня 2018 року № 363 визначено порядок та строк оплати виконаних робіт.
Відтак, з врахуванням умов договору підряду від 8 червня 2018 року № 363, відповідач зобов'язаний оплатити виконані роботи до 10 вересня 2020 року включно.
Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за виконані роботи у встановлені договором строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті виконаних позивачем робіт на загальну суму 112 830 грн 00 коп. Відтак, з 11 вересня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання зо Договором.
Відповідач не надав суду доказів оплати виконаних позивачем робіт згідно договору підряду від 8 червня 2018 року № 363.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 112 830 грн 00 коп. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату вартості виконаних робіт не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України здійснено нарахування трьох відсотків річних у розмірі 1 326 грн 14 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4 231 грн 12 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов'язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, суд, здійснивши перерахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 1 323 грн 30 коп., при заявленому 1 326 грн 14 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають відсотки річних, які за розрахунком суду складають 1 323 грн 30 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 1 326 грн 14 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 323 грн 30 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2 грн 84 коп. слід відмовити.
Крім того суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 4 231 грн 11 коп., при заявленому 4 231 грн 12 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 4 231 грн 11 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 231 грн 12 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 231 грн 11 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 01 коп. слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 112 830 грн 00 коп. - основного боргу, 1 323 грн 30 коп. - 3% річних та 4 231 грн 11 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2 грн 84 коп. та інфляційних втрат в сумі 01 коп. відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
У позовній заяві Приватним підприємством наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так, Приватним підприємством не надано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а відтак судом не вирішується питання щодо понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу при прийнятті рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 269 грн 94 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (35425, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Красносілля, вул. Яблунева, 2, код ЄДРПОУ 31358915) 112 830 (сто дванадцять тисяч вісімсот тридцять) грн 00 коп. - основного боргу, 1 323 (одну тисячу триста двадцять три) грн 30 коп. - три відсотки річних, 4 231 (чотири тисячі двісті тридцять одну) грн 11 коп. - інфляційних втрат та 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 94 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" про стягнення з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" трьох відсотків річних в сумі 2 грн 84 коп. та інфляційних втрат в сумі 01 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2021 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2-3 - позивач (35425, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Красносілля, вул. Яблунева, 2;
33028, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 28 Б, офіс 30);
4 - відповідачу (33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 2).