Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"18" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1062/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Сиротюк Людмили Павлівни
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля Полісся"
про стягнення заборгованості в сумі 868 344, 20 грн.
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
В засіданні приймали участь:
від позивача: Дідківський Р.В.
від відповідача: Грозік І.І.
Фізична особа - підприємець Сиротюк Людмила Павлівна (далі - позивач, ФОП Сиротюк Л.П.) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля Полісся" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №27042020 від 27.04.2020 в сумі 853 653,86 грн, а саме: 804 640, 00 грн - основного боргу, 39 269,82 грн - пені та 9 744,04 - 3% річних.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг.
Ухвалою суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2020.
Ухвалою суду від 08.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 14.02.2021 та відкладено підготовче засідання на 19.01.2021.
Ухвалою суду від 12.01.2021 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 19.01.2021 підготовче засідання відкладено на 02.02.2021.
Ухвалою суду від 27.01.2021 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
29.01.2021 до суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог. Дана заява обгрунтована тим, що з метою належного захисту порушених прав, враховуючи ухилення відповідача від виконання зобов'язань по оплаті наданих за договором послуг, позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення сум 3% річних та пені станом на 27.01.2021. А тому, просить стягнути з відповідача на користь позивача 804 640 грн 00 коп. - основного боргу, 48 744 грн 91 коп. - пені та 14 959 грн 29 коп. - 3% річних.
Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України", у зв'язку із чим прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 02.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 918/1062/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2021.
Ухвалою суду від 19.02.2021 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 23.02.2021 розгляд справи відкладено на 18.03.2021.
У судовому засіданні 18.03.2021 представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.
У судовому засіданні 18.03.2021 представник відповідача позов заперечив, просив відмовити в повному обсязі. Своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
27 квітня 2020 року між Фізичною особою - підприємцем Сиротюк Людмилою Павлівною, (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доля Полісся" (далі - Замовник) укладено договір про надання послуг №27042020 (далі - Договір) (а.с. 5-8).
Згідно пунктів 1.1., 1.2. Договору Виконавець зобов'язується з використанням наявної у нього сільськогосподарської та/або іншої техніки надати Замовнику, а Замовник прийняти та оплатити послуги з оброблення землі, а саме: послуги по посіву і дискуванню.
Пунктом 2.1. Договору, в редакції згідно Додаткової угоди №1 від 13.05.2020 до Договору, яку було укладено між сторонами у зв'язку із потребою Замовника у додатковому обсязі послуг з посіву, встановлено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником згідно узгодженої ціни 800 гривень за 1 гектар посіву та 480 гривень за 1 гектар дискування. Загальна вартість послуг за даним договором становить 1 280 000 (один мільйон двісті вісімдесят тисяч) гривень, без ПДВ та остаточно визначається на підставі акту приймання - передачі наданих послуг з урахуванням фактично наданих Виконавцем послуг (а.с. 10).
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню за кожен календарний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від вартості неоплачених послуг Виконавця.
Згідно п. 7.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 27 травня 2020 року (включно), а у разі його неповного виконання хоча б однією із сторін - до моменту повного виконання.
Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відтисками печаток останніх.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, надання послуг за Договором підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг від 31.05.2020 на суму 610 240, 00 грн та від 08.07.2020 суму 194 400, 00 грн, підписаними сторонами без зауважень та із застереженням про відсутність претензій одна до одної. (а.с. 11 - 12).
Відповідно до пункту 2.3. Договору оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, що зазначений у даному Договорі, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Акту.
Відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим ФОП Сиротюк Л.П. звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля Полісся" з претензією від 30.09.2020 про сплату боргу у розмірі 840 455, 81 грн (а.с. 13 - 15). Однак, дана вимога залишена без відповіді та задоволення.
З метою захисту свого права на отримання оплати за надані послуги, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заборгованість в розмірі 804 640 грн 00 коп. - основного боргу, 48 744 грн 91 коп. - пені та 14 959 грн 29 коп. - 3% річних.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 ЦК України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг №27042020 від 27.04.2020, за умовами якого сторонами погоджено здійснення позивачем послуги з оброблення землі, а саме: послуги по посіву і дискуванню, а відповідачу прийняти та оплатити надані послуги.
Судом встановлено, що акти - приймання передачі наданих послуг від 31.05.2020 та 08.07.2020 підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих послуг. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладеного між сторонами Договору №27042020 від 27.04.2020.
При цьому, суд враховує, що надання позивачем послуг не заперечується відповідачем.
Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача заборгованість згідно вищезазначеного договору .
Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, враховуючи надані докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 804 640, 00 грн є обґрунтованими.
Окрім того, на підставі п. 4.2. Договору, позивачем заявлено до стягнення із відповідача пеню в розмірі - 48 744, 91 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 4.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню за кожен календарний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від вартості неоплачених послуг Виконавця.
Судом перевірено наведений позивачем розрахунок пені та встановлено, що розмір становить 60 101,61 грн, при заявленому - 48 744, 91 грн.
За приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, суд задовольняє повністю позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 48 744, 91 грн. (розрахунок додається).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % відсотків річних встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить - 14 932, 67 грн, при заявленому - 14 959, 29 грн. Відтак, суд дійшов до висновку про стягненню з відповідача підлягають 3% відсотки річних, які за розрахунком суду складають 14 932, 67 грн (розрахунок додається).
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі - 14 959, 29 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі - 14 932, 67 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 26, 62 грн слід відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення пені та 3% відсотків річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 804 640, 00 грн - основного боргу, 48 744, 91 грн - пені та 14 932, 67 грн - 3% річних. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 26, 62 грн слід відмовити.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 13 024, 77 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля Полісся" (34123, Рівненська область, Дубровицький район, с. Людинь, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 41891544) на користь Фізичної особи - підприємця Сиротюк Людмили Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 804 640 (вісімсот чотири тисячі шістсот сорок) грн 00 коп. - основної заборгованості, 48 744 (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири) грн 91 коп. - пені, 14 932 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 67 коп. - 3% річних та 13 024 (тринадцять тисяч двадцять чотири) грн 77 коп. - судового збору.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 26 (двадцять шість) грн 62 коп. - 3% річних - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2021 року.
Суддя А.М. Горплюк